Курсовая работа: Особливості компонентів подружньої сумісності та задоволеності шлюбом
Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок та потреб. Вона теж істотно залежить від взаємної поваги, симпатії, дружби, кохання, від єдності поглядів і уявлень; обов’язково психологічна сумісність включає в себе здатність до психологічної адаптації.
Якщо говоримо про взаєморозуміння в повсякденному житті, то мало тотожно відчувати, треба, щоб співпадали способи вираження цих почуттів. Так, людина, яка звикла зовні стримувати свої емоції в кризовій ситуації, може мати вигляд жорсткої для свого емоційно розкутого партнера і вже це може стати причиною конфлікту [20, 58].
Важливою рисою є здатність своєю реакцією продовжувати реакцію партнера, відчуваючи її та розвиваючи. Саме невміння відчути і відреагувати на емоційний стан партнера є однією з найпоширеніших проблем у шлюбі.
Отже, можна зазначити, що в шлюбі кожен з подружжя може виступати як психотравмуючий фактор. Особливо яскраво це проявляється, якщо один з подружжя стає на заваді у задоволенні потреб, інтересів та намірів іншого. Виходить, що наміри і бажання одного блокуються незгодою та протидією іншого. У такій ситуації подружжя стає вже не союзниками і партнерами, а суперниками, і такий стиль суперництва вкрай негативно впливає на психологічний клімат.
Велике значення у збереженні позитивного психологічного клімату відіграє психологічна установка. Песимісти і оптимісти по-різному сприймають періоди, за яких превалюють позитивні і негативні емоції.
Наступним, дуже впливовим на почуття людей чинником, а відтак і на психологічний клімат в родині, є сезонні цикли. Навесні і влітку переважають світлі і теплі романтичні почуття і настрої і, відповідно, набагато легше створювати в родині доброзичливий настрій. Але взимку і восени зазвичай недоліки стають рельєфнішими і помітнішими. У цей час набагато складніше стримувати свої негативні, песимістичні настрої. Ось і сімейні проблеми!
Ще одним важливим чинником співіснування в шлюбі є сприйняття партнерами часу. Приблизно тричі на день настає зміна настрою та фізичних сил. І часто у членів подружжя вона не синхронізується. Вміння „підлаштуватися” одне до одного, не зашкоджуючи іншому, теж визначає сприятливість мікроклімату в родині.
Отже, ми виокремили найважливіші чинники, що впливають на психологічний клімат у родині. Але не варто забувати, що кожна родина індивідуальна, шляхи досягнення сприятливого психологічного клімату теж різні, однак завжди базуються на повазі, талантові поступатися та співчувати.
1.2 Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу
Функціонування людини як живої істоти припускає реалізацію різних потреб. Деякі з них можуть бути задоволені самостійно дорослою людиною, деякі – тільки спільно з ким-небудь, а саме при створені сім’ї. Сім’я – це результат і творець цивілізації. Вона займає важливе місце в людському суспільстві. Протягом усієї історії подружня сумісність була запорукою стабільності в державі. Тому дана проблема є досить актуальною в наш час.
Широке коло питань пов‘язаних з проблемами сім’ї, формування шлюбно-сімейних стосунків та розгляд подружньої сумісності досліджували В.А. Семиченко [24], В.Н. Дружинін [9], М.М. Обозов [18].
Сім’я – найважливіше джерело соціального і економічного розвитку суспільства. Вона породжує головний суспільний скарб – людину. Через неї відбувається зміна поколінь людей, у ній здійснюється виховання, первинна соціалізація людини, досягнення нею громадянської зрілості. Вона слугує ефективним засобом для відновлення, підтримки духовних і фізичних сил людини, включення її в суспільне життя [5, 53]. В.І. Постовий визначає молоду сім’ю як „фазу або період у житті людини, яка характеризується відчутною зміною умов, духовного спілкування щонайменше двох людей, незалежно від їхнього віку, поєднання їхньої економічної взаємодії, що позначається на створенні матеріальної бази сім’ї, активному дітонародженні та освоєнні виховної функції” [5, 81].
Хороша сім’я створюється не за один день, а будується поступово. Багато душевних сил вкладається при підготовці до шлюбу і після його заключення. Виникають житлово-побутові труднощі, матеріальні, економічні, які можна подолати лише за умови міцних подружніх стосунків, підтримки, допомоги з боку держави. Сьогодні державою створено багато служб, які допомагають молодим сім’ям, підтримують їх у скрутний час. Проте кількість розлучень не зменшується, а навпаки збільшується. Чому?
Створення міцних відносин, що ґрунтуються на довірі, повазі один до одного, повинно виховуватися не на початку сімейного життя, а ще у батьківській сім’ї. Мова йде про виховання культури дошлюбних та подружніх взаємовідносин паралельно з вихованням старшого покоління – батьків молодих сімей. Для того, щоб побудувати будинок, потрібно все ретельно підготувати: купити частину землі, спроектувати будинок і лише потім закласти фундамент. Це ж саме стосується і створення щасливого шлюбу.
Часто люди говорять „Я хочу одружитися”, проте не замислюються над труднощами, з якими доведеться зіткнутися. Статистика свідчить, що майже п’ятдесят відсотків молодих сімей, які одружилися за останні п’ять років, розпалися. Аналіз причин цього явища досить складний, але одним з аспектів є сімейні конфлікти. Вони пов’язані з неправильним розумінням сутності шлюбу та сім’ї, з відсутністю кохання, з проблемами виховання та нездатністю зрозуміти дітей, збагатити їхній духовний світ. Від того наскільки молоді люди будуть сумісні, вступаючи в шлюб, залежить згуртованість сім’ї. При цьому сумісність однієї людини з іншою означає схожість ціннісних 103 орієнтацій, інтересів, поглядів на життя. Чоловік і дружина повинні розуміти один одного, іти на поступки.
Подружня сумісність багатопланова. Виділяють такі види подружньої сумісності: соціальну, психологічну, сексуальну, сімейно-побутову. Соціальна сумісність – особливий погляд людини на світ, ціннісні орієнтації. Вона полягає в розумінні сенсу життя, суспільній активності, відносинах до себе і до інших людей. Дуже важко витримати таку несумісність у шлюбі протягом усього життя. Психологічна сумісність полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно-вольових якостей подружньої пари. Саме від неї залежить емоційний настрій у сім’ї.
Гармонійність, відповідність потреб у інтимному спілкуванні обох сторін подружжя забезпечує сексуальна сумісність, яка формується на знаннях з анатомії і фізіології людини, на культурі і техніці статевого спілкування. Сімейно-побутова сумісність означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі. Якщо партнери будуть мати схожі погляди на побутові питання, то у сім’ї завжди буде панувати комфорт і затишок [5, 72-75].
Різні види сумісності взаємопов’язані і доповнюють один одного. Тому у сімейних відносинах потрібно враховувати кожен аспект, щоб не порушувати злагоди, яка так важко здобувається.
Високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії, але вирішальною все ж таки є загальна культура партнерів, яка полягає у толерантності, вмінні не розпускатися, контролювати і стримувати негативні емоції, у розумінні того, що добрі стосунки, а не порядок, затишок і смачна їжа є головною цінністю сімейного життя. При наявності такої культури подружня несумісність мало помічається і не псує подружніх стосунків, тоді, коли у неврівноважених, нестриманих, агресивних та грубих партнерів вона викликає постійні конфлікти. Учені радять, вступаючи до шлюбу, пам’ятайте, що це не дружній союз, який можна розірвати, коли того забажаєш. Це велика відповідальність і прив’язаність обох партнерів.
Розрив у сім’ї погано впливає на саме подружжя, їхніх дітей. Більшість розлучень відбувається у молодих сім’ях тому, що молоді люди легко можуть зруйнувати тільки що створене сімейне вогнище, вважаючи, що всі „серйозні” стосунки ще попереду. Вони найчастіше не готові до обмеження особистої свободи, не готові принести у жертву щось заради іншої людини, навіть коханої. Молодята з легкістю погоджуються на розлучення, не думаючи про те, що саме їхня сім’я могла бути тією сім’єю, у якій вони, за умови терпіння і розуміння, були б щасливі і могли б реалізувати свої можливості. Якщо ви хочете створити щасливу сім’ю, сповнену любові і турботи, радощів і затишку, то запам’ятайте, що сімейне життя – це праця розуму і серця, рук і нервів. Тому необхідно при створенні сім’ї серйозно віднестися до свої прав і обов’язків.
Отже, лише у сім’ях де є співпадання темпераментів, характерів, інтелекту, функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційної єдності, особистісна і соціальна зрілість подружжя можна говорити про подружню сумісність та стабільні шлюбно-сімейні відносини.
1.3 Рольові очікування подружжя як складова частина подружньої сумісності
Ґрунтуючись на фундаментальних положеннях розуміння особистості як активного суб’єкта діяльності і відносин зі світом, соціальні очікування розглядаються як прояв самосвідомості особистості, базовий психологічний механізм саморегуляції поведінки, а також як компонент соціальних цінностей і ціннісних орієнтацій особистості.
Соціальні очікування розглядаються багатьма дослідниками, як мотиваційний компонент особистості, як компонент комунікативної взаємодії, що відображає об’єктивну необхідність узгоджених дій; як вид соціальної оцінки і прояв особистісної рефлексії).
В теоріях атрибуції та міжособистісної перцепції підкреслюється провідна роль експектацій у процесі становлення і збереження взаєморозуміння. В теоріях рольової поведінки та теорії конвенціональності, соціальні очікування розглядаються як компонент соціальної ролі, як нормативні очікування, що виступають в ролі соціальних санкцій [33, 228].
Рольові очікування, в контексті даного дослідження — це компонент функціонально-рольової структури сім’ї. Рольова структура сім’ї забезпечує ефективне її функціонування й задоволення потреб усіх її членів за умов рольової узгодженості – несуперечливості сімейних ролей, які утворюють цілісну систему. Основними параметрами рольової структури сім’ї є характер керівництва, який визначає систему стосунків влади й підпорядкування, тобто, ієрархічну побудову сім’ї і розподіл ролей у відповідності з тими завданнями, які вирішує сім’я на певній стадії свого життєвого циклу.
Егалітаризація сім’ї, яка відбувається на сучасному етапі, призводить до необхідності по-новому подивитися на соціальні функції чоловіка й жінки в сім’ї. Сучасні труднощі функціонування сім’ї слід шукати у співвідношенні традиційних і егалітарних тенденцій розподілу сімейних ролей, особливостей сімейно-рольової взаємодії у сучасному подружжі.
Розподіл моделей сім’ї на традиційні й егалітарні зумовлений функціонально-рольовим розподілом у сім’ї, а також розподілом сфер влади й відповідальності. Для традиційної моделі сім’ї характерна сувора статеворольова диференціація сімейних ролей. У традиційній патріархальній сім’ї природним є верховенство чоловіка, яке виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси і прийняття основних рішень. Традиційна сім’я потребує від своїх членів підкорення й покірливості, а це в свою чергу може стати джерелом конфліктів і навіть початком розриву стосунків [33, 229].
Українська традиційність у сфері шлюбно-сімейних відносин дещо відрізняється від психології статевого, насамперед чоловічого шовінізму, історично притаманного іншим слов’янським народам. На думку багатьох вітчизняних дослідників, домінуючою гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, взаємна довіра і рівність. Специфічну роль у ментальності українців відіграє архетип Матері, що зумовлює особливе місце жінки у системі родинних стосунків.
Егалітарна модель сім’ї характеризується однаковим залученням шлюбних партнерів до реалізації сімейних ролей. Рольовий розподіл у даній моделі сім’ї відбувається насамперед виходячи з особистісних уподобань і на основі взаємної домовленості подружжя, а не на основі статеворольвої диференціації. Однак, саме свобода вибору егалітарної моделі дуже часто стає тим підводним каменем, на який наражається молодий “сімейний човен”. На думку Т.А.Гурко, труднощі у взаєморозумінні молодого подружжя зумовлені, насамперед, тим, що в сучасній сім’ї зразки поведінки чоловіка і дружини стають менш жорсткими [34, 211].
Аналіз традиційної й егалітарної моделі функціонально-рольового розподілу в сім’ї доводить, що не слід вести мову про однозначну перевагу однієї моделі над іншою, тим більше, що зміни характеру розподілу ролей у сім’ї в процесі сімейного циклу є природними і сприяють успішній адаптації сім’ї до нових життєвих ситуацій. Для успішного сімейного життя більш важливим є збіг уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі.