Орнітологічні екскурсії захоплюють своєю неповторністю. Кожен виїзд на природу дає нові враження навіть спеціалісту. Це пояснюється перш за все особливістю самих птахів. Серед тварин птахи – найбільш показова група. На зоологічних екскурсіях вони частіше інших потрапляють на очі і наглядно демонструють багато явищ природи. Тому знання птахів необхідні кожному зоологу.

Будування гнізд – характерна особливість розмноження птахів. Знайдене гніздо – документ, що підтверджує факт існування в даній місцевості певного виду птахів. За характером гнізда і місцю його розташування можна створити уявлення про ряд важливих сторін біології птахів. Вивчення конструкції гнізда, його будівельного матеріалу, способу кріплення гнізда до опори, характеру самої опори, допомагає ясно уявити дані, необхідні для створення нових штучних гнізд з метою приваблення корисних птахів.

Мета дослідження – розглянути та проаналізувати особливості розмноження декількох видів птахів досліджуваного району.

Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити в процесі дослідження певне коло питань, що стосуються розмноження птахів.

Завдання :

1) розглянути особливості та дати загальний опис досліджуваних видів птахів;

2) з`ясувати особливості перельотів та гніздування досліджуваних видів птахів;

3) охарактеризувати особливості будови яйця птахів;

4) дати характеристику кладки яєць, висиджування та вигодовування пташенят у різних представників класу птахів.

Предмет дослідження – представники різних родин класу Птахи.

Об `єкт дослідження – особливості розмноження птахів у досліджуваному районі.

При дослідженні проблеми були використані методи дослідження: описовий, науковий, аналізу та синтезу, порівняння, спостереження та інші методи дослідження.

1. Загальний опис птахів, що вивчаються

1.1 Загальний опис гусака сірого

Сірий гусак (Anser anser) – великий птах, із щільною статурою, щодо довгою шиєю, невеликою головою, товстим дзьобом і помірною довжиною ногами, постаченими плавальними перетинками. Маса його коливається від 2,5 до 4,4 кг, зрідка до 6 кг.

Самці і самки мають однакове буро-сіро-біле забарвлення. Молоді птахи відрізняються від дорослих відсутністю на череві і грудях темних плям. Раніше сірі гуси були дуже поширені майже по всій помірній смузі Євразії. Нині область поширення значно скоротилася внаслідок багаторічних переслідувань і зміни ландшафтів.

Сірі гуси гніздяться в окремих районах, де збереглися умови для їхнього існування. Зимують у південних районах Євразії і в Північній Африці. В УРСР гніздяться постійно в плавнях Дунаю, Дністра і в незначній кількості в пониззях Дніпра, а також на окремих великих болотах у Полтавській і Черкаській областях. Улюблені місця – багаті водяною рослинністю великі площі заболочених земель, плавні в пониззях великих річок.

Чисельність птахів невелика і поступово зменшується. Лише під час весняних і осінніх перельотів великі зграї цих птахів пролітають через територію країни, зупиняючись лише на короткий час для відпочинку й живлення.

У природі виділяються характерним виглядом, забарвленням і голосом (ґелґотіння), що дуже подібний до крику свійської гуски. Під час перельотів утворюють у повітрі характерні трикутники або шеренги.

Живляться майже виключно рослинною їжею – зеленими частинами, корінцями, плодами і насінням переважно рослин, що ростуть біля води, але можуть годуватися і на культурних полях. Як птах, що збирає корм значною мірою на суші, добре ходить і швидко бігає по землі. Чудово плаває і пірнає, але рятується пірнанням тільки в період чи линяння будучи пораненим. Узагалі це дуже сильний, хоча до крайності обережний птах; поранений і переслідуваний гусак захищається з дивною силою і спритністю і наносить крилами такі сильні удари мисливським собакам, що хто спробував бояться кидатися до гусаків. Сильний і швидкий, хоча змахи крил рідкі. Піднімається високо тільки під час перельоту, в інший же час літає низько.

Дзьоб блідо-тілесного чи рожевого кольору, ноги – м'ясо-червоного. Самка не відрізняється від самця, але трохи дрібніша.

1.2 Сірий журавель, його загальна характеристика

Сірий журавель (G. grus) – це саме той самий журавель, чиї дзвінкі лементи ми чуємо високо в небі навесні і восени. Це великий птах ростом близько 125 см і масою 4-5,5 кг. Розмах крил більш 2 м. Загальне забарвлення журавля сіре, більш темне, майже чорне на кінцях крил. Від очей з боків шиї спускається помітна біла смуга; інша частина голови і шиї чорна, а на потилиці і тімені ділянка голої червоної шкіри, слабко покритий тонкими і твердими волосоподібними перами.

П'ятсот років тому сірий журавель жив майже по всій Європі і північній частині Азії. Зараз він зберігся в помітних кількостях тільки в Скандинавських країнах, а в інших або зник, або, як, наприклад, у ГДР, Польщі, ФРН, гніздиться ліченими парами. У нашій країні популяція сірого журавля знаходиться у відносно гарному стані і займає величезну територію від Литви і Білорусії на заході до басейну Колими і Забайкалля на сході. На північ сірий журавель практично не виходить у тундри, а на південь – у зону напівпустель, хоча окремі пари гніздяться і тут по приозерних улоговинах і долинам рік.

Чисельність сірого журавля не скрізь однакова і найбільш висока в Естонії, у північно-західних областях і в Барабинському озерному лісостепу. В всіх інших районах сірий журавель відносно рідкий, і чисельність його знижується поступово. Зимують сірі журавлі в Північній Африці, в Ірану й інших країнах Передньої Азії, в Індії й у Китаї.

Відліт сірих журавлів на зимівлю триває весь жовтень, а іноді затягується до листопада. Журавлі летять зграями, вишикувавшись клином, у денний час і звичайно на великій висоті. Зграї під час осіннього перельоту значно більш численні, ніж навесні. На зимових «квартирах» журавлі ночують звичайно на відкритих ділянках річкових мілководь чи на плоских наносних островах, де почувають себе в безпеці, а вдень розлітаються на годівлю в найближчі полючи.

Їжа сірих журавлів різноманітна. У гніздовий період вони значною мірою твариноїдні і харчуються в основному великими комахами, водяними безхребетними, жабами, дрібною рибою, мишоподібними гризунами, поїдають пташенят і яйця горобиних птахів. Разом з тим серйозне значення в раціоні мають і різні частини рослин. Провесною головним кормом є журавлина, що залишилася з зими, ягоди й інші ягоди. Із серпня – вересня основу харчування складають уже рослини – насіння злаків на погано прибраних полях, горох, овес і інші культури. На болотах журавлі починають у цей час поїдати ягоди, що достигають. Пташенят вони вигодовують винятково комахами, молюсками й іншими безхребетними тваринами. Тисячні зграї сірих журавлів на зимівлях можуть заподіювати істотний збиток полям.

Линяють сірі журавлі 2 рази на рік – по закінченні гніздового періоду в них відбувається повне линяння, а узимку, на місцях зимівель, – часткове. Махові пера змінюються раз у 2 роки і випадають майже усі відразу, так що птаха на якийсь час втрачають здатність до польоту.

Кілька слів потрібно сказати про так званих «танці» журавлів. У літературі можна зустріти опис колективних «танців», коли журавлі нібито збираються на визначених місцях цілими компаніями, утворюють коло і по черзі парами чи поодинці роблять різні рухи: стрибають, розгорнувши крила, кланяються, пробігаються зиґзаґом, прогулюються, високо піднімаючи ноги («гусячий крок»), і т.д. Вважалося, що ці рухи є елементом шлюбної церемонії. У дійсності справа обстоїть трохи інакше. Колективні «танці» – узагалі плід вигадки. До розмноження вони ніякого відношення не мають. Всі описані рухи журавлі, і не тільки сірі, а усі взагалі, проробляють протягом усього року, особливо на зимівлях, і найбільше часто – молоді птахи. Вважається, що цими рухами журавлі виражають і занепокоєння, і задоволення. Одним словом, «танці» журавлів, як говорять зоологи, є елементом поведінки і мають різне значення.

Незважаючи на те що в нашій країні сірих журавлів ще досить багато (по самих приблизних підрахунках до 100 тис., полювання на цього журавля заборонені, а існує потреба в особливій охороні. Чисельність його скорочується.

1.3 Особливості життєдіяльності великого строкатого дятла

Великий строкатий дятел (Dendrocopos major) – досить красивий, дійсно дуже строкатий птах. Переважна забарвлення його складається зі сполучення чорних і білих тонів. Верх голови і шиї, спинна сторона і надхвістя синьо – черні, плечі, щоки, боки шиї білі, черево грязно-білого кольору, підхвістя яскраво-червоне. Махові пера чорні з білими плямами, що утворюють на чорному тлі складеного крила 5 білих поперечних смуг. Хвіст чорний, за винятком 2 крайніх кермових пер, білого кольору. Очі бурувато-червоні, дзьоб свинцево-чорний, ноги темно-бурі. Самець відрізняється від самки червоною плямою на тімені. Молоді птахи подібні по забарвленню з дорослими, але на чолі в них червона пляма. Хвіст у великого строкатого дятла середньої довжини, загострений і дуже твердий, тому що служить головним чином опорою при лазінні птаха по стовбуру дерева. Наскільки важлива ця опорна роль хвоста, можна судити по тому, що за період до наступної линьки кермові пера, стираючись, коротшають на 10 мм і більше. Але ж загальна довжина хвоста всього 100 мм. Великий строкатий дятел – птах середніх розмірів: довжина тіла його 23–26 см, маса близько 100 г.

Літають дятли добре і швидко, однак у всіх випадках переважно лазять по стовбуру дерева, користаючись крилами лише для перельоту на сусіднє дерево. Навіть тоді, коли птаху грозить небезпека, він не поспішає летіти. Помітивши, наприклад, наближення людини, дятел як би нічим не видаючи того, що помітив небезпеку, переповзає, продовжуючи щось шукати в нерівностях кори, на протилежну сторону стовбура і, піднімаючись по стовбуру нагору, лише зрідка визирає із-за нього, як би ненавмисне спостерігаючи за людиною. Якщо спробувати обійти дерево, то птах знову переміститься так, що між ним і людиною виявиться стовбур. Якщо людина спробує наблизитися до птаха, він перелітає на сусіднє дерево, виражаючи своє невдоволення голосним різким лементом. Голос дятла розноситься далеко по лісу і нагадує щось начебто уривчастого «гик», повторюваного то окремо, то кілька разів підряд, коли птах хвилюється.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--