Курсовая работа: Освіта та соціальна мобільність

Соціально-групові ресурси спричиняють собою мобільність етнонаціональних, демографічних, соціально-територіальних спільнот і містять у собі:

- частку (відсотки) осібз вищою освітою у даній групі (в етнічних групах, місті, селі, регіоні й т.п.);

- співвідношення типів вищої освіти в групі (наприклад, за фахом, по типах вузів);

- престиж вищої освіти в групі, у соціальномусередовищі, включаючи престиж спеціальностей;

- затребуваність вищої освіти, включаючи затребуваність спеціальностей в умовах життєдіяльності спеціальної групи. [12, 204]

Соцієтальні ресурси характеризують інтелектуальний потенціал суспільства в цілому, його здатність до динамічного розвитку у всіх сферах, його змагальність із іншими суспільствами, а також національна й державна безпека. Вони містять у собі:

- частку (відсотки) осібз вищою освітою серед населення старше 17-18 років;

- частку (відсотки) працівників з вищою освітою серед зайнятого населення;

- співвідношення цих двох категорій населення з вищою освітою;

- співвідношення типів вищої освіти в країні (наприклад, технічної, гуманітарної, природничо-наукової);

- часткаосібз вищою освітою в управлінському апарату, особливо зі спеціальною менеджерською освітою;

- рівень пріоритету вищої освіти, включаючи різні її типи й спеціальності в державній політиці;

- рівні ситуативної й перспективної затребуваності вищої освіти й потреби в ній. [12, 206]

Зрозуміло, що соціально-групові й соцієтальнісоціомобільні ресурси вищої освіти не можуть бути досить ефективними без забезпечення якості особистісних ресурсів, які у свою чергу залежать від характеристик першихдвох.

У сучасних умовах — а в перспективі це буде підсилюватися — соціомобільні функції вищої освіти, особливо університетської, не просто зростають. Вони трансформуються. Освіта стає одним з найважливіших факторів і об'єктів конкуренції країн у глобалізаційних процесах. Саме виробництво знань, їхня переробка й швидкість комунікації, гуманістичні принципи їх практичного використання стають основою цивілізаційної динаміки.

На жаль, в останні роки практика освітнього процесу стимулює студентів не стільки на всебічне формування соціомобільних ресурсів, скільки на одержання екзаменаційних оцінок, що забезпечують більш-менш благополучний диплом про вищу освіту. А головна місія університетської освіти заключається в тому, щоб виробляти й формувати високоефективні ресурси динамічної соціальної мобільності особистості, груп і суспільства в цілому.

Соціомобільніздатності вищої освіти залежать в основному від п'яти факторів:

1) інтелектуальних і вольових зусиль особистості;

2) характеру освітніх програм, якості науково-освітньої діяльності вузів, вищої школи в цілому;

3) зрушень у пріоритетах професійної й соціальної затребуваності у вищій освіті;

4) далекоглядності й науковій обґрунтованості освітньої політики держави;

5) від інтелектуально-морального станусуспільства і його цінніснихорієнтацій. [12, 209]

Традиційне трактування освіти як фактору соціальної мобільності зводилося до декількох аспектів:

- переміщення індивіда з робітничого класу, селянства до складу інтелігенції (службовців);

- просування індивіда по професійно-трудовій вертикалі (кар'єра); його авторитет;

- суспільна активність індивіда, його рух у суспільно-політичному житті, його авторитет у суспільній думці. [12, 211]

При цьому до уваги приймалося тільки інтелектуально-когнітивний зміст вищої освіти. Вважалося, що сукупність, обсяг, тип тих наукових знань і вмінь, якими людина опановує, здобуваючи вищу освіту, єпровідною основою її соціальної мобільності.

Реальний аналіз соціомобільних функцій вищої освіти виявляє, що, по-перше, вони набагато багатогранніші й складніші. По-друге, у вищої освіти є кілька аспектів, які в суспільній думці мають різний престиж і відносно самостійну функцію в п