Парки, як осередки історії та культури нашого народу, потребують належного догляду та фінансування на їх утримання, адже вони несуть рекреаційне навантаження і повинні надихати нас на добро.

Значна інтенсивність та обсяги антропогенного впливу суттєво врадили біорізноманіття Сіверського краю, формування якого почалося з середини палеогену, а в сучасному вигляді, в основному завершилося в середньому голоцені, тобто 5000 років тому. Так, рослинний світ Чернігівщини включає понад 900 видів судинних рослин, що становить біля 18,4% від загальної кількості судинних рослин, поширених в Україні. Тваринний світ характеризується ще більш багатим видовим складом, який становить близько 41% від загальноукраїнського.

2. Найбільш відомі парки та садово-паркові пам`ятки Чернігівщини

2.1 Історія формування і сучасний стан Качанівського парку

Будь-кого хто побуває в Качанівці, що в Ічнянському районі на Чернігівщині, зачарує краса та здивує розмаїття рослинного світу, який нараховує понад 300 видів судинних рослин. Пропонований еколого-пізнавальний маршрут дозволяє познайомитись з найбільш типовими

На сьогодні територія парку знаходиться як на лівому, так і на правому березі річки Смож. Але деякі лісові масиви не входять до складу історико-культурного заповідника. Те, що колишні частини парку зараз мають різне підпорядкування, безумовно, є негативним фактором. Цікаво, що й досі на деяких узліссях, де до парку підходять лани, можна побачити старовинні межі – рів та вал. Рельєф парку складний. Майорський і Великий ставки, а також болото розділяють його на дві частини. Максимальний перепад висот становить 38 м. У східній (лівобережній) частині – від 129 м навколо болота, на південній межі – до 167 м біля Георгіївської церкви. Західна (правобережна) частина має майже такий самий перепад висот – від 129 м до 166. Декілька балок перетинають парк. У трьох балках та їхніх відгалуженнях зроблені невеликі ставки. Різні куточки парку мають свої назви – «Порожня криниця», «Гірка Любові», «Гірка Вірності» та «Білий міст». У парку є кілька містків, які будувалися на перехрестях паркових доріг, або перекидались через невеликі балки [4, 18].

З загального плану парку видно, що лише на припалацовій території є регулярне планування, яке закладалося з самого початку його створення. Про це свідчать алейні насадження з гіркокаштану звичайного (алея до Георгіївської церкви та від парку до об'їзної траси), клену гостролистого (алея від Георгіївської церкви до палацу). Деякі ділянки навколо палацу представляють парковий тип садово-паркового ландшафту, але на решті території переважають ділянки природного листяного лісу. Вкраплення хвойних досить незначні, переважно це інтродуковані види: сосна Веймутова, модрина європейська, яловець козацький, туя західна. Є у парку ділянки лучних ландшафтів, зокрема на берегах ставків та на днищах балок.

У 1948 р. ботаніком О.Л. Липою в парку відмічено близько 50 видів та форм деревних рослин. У 1998 р. Ю.О. та А.В. Клименками відмічено 51 вид, підвид та форми з 39 родів і 22 родин. Так, ялина колюча представлена тільки голубою формою, а туя західна та верба біла – як типовими рослинами, так і декоративними формами: перша – колоновидною, друга – плакучою. Всього хвойних – 9 видів (8 видів дерев, 1 вид чагарників), листяних – 42 (23 – дерева, 19 – чагарники) На території парку є старі екземпляри інтродуцентів. Одна з модрин європейських має діаметр стовбура 1 м та висоту 30 м, це, ймовірно, найбільша модрина у парках Лівобережної України. У парку декілька модрин, діаметр стовбура яких від 80 до 90 см, сосни чорна та Веймутова. На гірці Любові росте сосна чорна з діаметром стовбура 60 см, який на висоті 3 м роздвоюється [4, 19].

З південного боку від палацу є старі сосни Веймутова. Одна туя західна біля палацу має діаметр стовбура понад 40 см У алеях чимало дерев-велетнів гіркокаштану звичайного, діаметр стовбура найбільшого з них перевищує 80 см. Діаметр стовбура найбільшого дерева дуба червоного або північного близько 75 см. Діаметри стовбурів ялин звичайних сягають 70 см.

Основним видом у парку є дуб звичайний. Парк створювали на базі природної діброви, а тому на всій його території можна побачити окремі старі дерева, діаметри стовбурів яких часом перевищують 1 м. У лівобережній частині парку на значних площах збереглися ділянки вікової діброви. У правобережній – діброва молодша, і це, переважно, культури дуба звичайного, які давно зімкнулися. Але на припалацовій території чисто дубові насадження займають незначну площу. На сучасному етапі в масивах та гаях вони не домінують. Тут утворилися похідні насадження з липи серцелистої, клена гостролистого, ясена звичайного та інших листяних порід. Проблема заміщення діброви похідними насадженнями існує на всій території парку і потребує значної уваги та ефективних заходів щодо її вирішення.

У східній частині вздовж ставків є досить великі березові масиви, в яких діаметр окремих стовбурів беріз досягає до 70 см. Групи дерев сосни звичайної та ялини європейської займають незначні площі, але істотно впливають на ландшафтний вигляд парку. Уздовж ставків є ділянки, на яких переважають такі види як тополя чорна, вільха клейка, верба біла. Зараз самосів супутників дуба засмічує багато ділянок парку, тоді як сходи дуба у більшості випадків гинуть (переважно через затінення). Старі дуби поступово відмирають, а місця, де вони росли, захоплюють інші види [4, 20].

Небажаний самосів не лише зараз псує ландшафтний вигляд парку, утворюючи хащі, але у майбутньому може призвести до суттєвої зміни видового складу сучасних угруповань. Тому необхідно здійснювати заходи, спрямовані на збереження та відтворення природної діброви.

2.2 Пам`ятка садово-паркового мистецтва – Сокиринці

Сокиринці – чарівний куточок на півдні Чернігівської області, тихий притулок примхливих муз і римських богинь, прекрасний витвір матінки-природи і людського генію. Місце, яке вже півтора століття приваблює до себе людей, закоханих в мистецтво і поезію, надихає їх до творіння прекрасного. Алеями і доріжками чудового Сокиринського парку ходили і милувалися його неповторними краєвидами Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, Микола Маркевич і Левко Жемчужников, Микола Лисенко і Максим Рильський. Тут, під кронами старих дубів-велетнів лунав проникливий голос нашого знаменитого кобзаря Остапа Вересая.

Сокиринський садово-парковий комплекс – пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII ст., займає площу біля 427 га, з них 77 га – площа власне парку, 350 га так званий «парк Ґалаґана» (ботанічний заказник «Галаганове»). Цей чарівний комплекс поєднує в собі природні лісові масиви навколо річки Утки, штучно створені паркові композиції, і архітектурні комплекси палацу Ґалаґанів.

Знайомство починається з старовинної в'їзної брами – в'їзду в Галаганівську садибу.

Ворота збудовані в класичному (ампірному) стилі: два пілони, увінчані фронтонами; в пілонах прорізані вузькі проходи з невеликими арками. Між пілонами і службовими флігелями можна бачити огорожу, яка далі переходить в цегляні стіни [5,72].

Два службові флігелі розміщені симетрично центральній алеї. Вони є своєрідними архітектурними шедеврами: одноповерхові, прямокутні, декоровані пілястрами і архівольтами.

Пройшовши через ворота, ви потрапляєте на центральну паркову алею, яку з обох боків обступили вікові дуби, що створює досить широку перспективу. Сьогодні ця алея обсаджена двома рядами зтуї західної, що створює враження коридору.

Перед палацом є круглий газон. В минулому тут стояли дві козацькі гармати, з яких салютували гостям і на свята. Галаганівський палац складається з центрального двоповерхового корпусу і двох флігелів. У його центрі підноситься декоративний купол з шпилем. Головний фасад корпусу прикрашений ліпними орнаментами у вигляді вінків, перевитих стрічками. По цьому палацу можна вивчати класичну архітектуру, тут поєднані практично всі архітектурні елементи античних споруд.

Парковий фасад Сокиринського палацу побудований більш скромніше ніж головний; він не такий урочистий. З балкону другого поверху ви спускаєтесь в парк по сходам, які, розширюючись донизу, переходять в пандус з балюстрадою. По боках пандуса були встановлені скульптури богинь – «Флори, богині квітів і Помони, богині плодів», а на думку інших дослідників – Гери і Церери. Виникає питання: «Хто ж все таки вони – ці заморські красуні?» – це ще одна таємниця Сокиринського парку. Архітектор Дубровський дуже вдало і талановито зблизив і поєднав форми палацового фасаду з розкішною зеленню парку [5,75].

Перед парковим фасадом – Велика галявина, яка полого спускається до ставка. З неї можна спостерігати чудові краєвиди старовинного парку. Праворуч на ній – 170-річний платан, група модрин; ліворуч – пам'ятник кобзареві Остапу Вересаю. Про його роль, як співця українського народу, влучно зазначив Павло Тичина: " Не можна було б без Вересая обійтися в ті страшні часи, коли саме існування українського народу, його мови, історії, культури заперечувалось і відкидалось…''

Далі, пройшовши, на насипній терасі можемо побачити струнку альтанку Ротонду. Вісім іонічних колон підтримують граціозний купол. Під альтанкою є просторе приміщення у вигляді гроту. Вона обсаджена ялівцемкозацьким. Приємно зупинитись, посидіти і помилуватись зворушливо-чарівними краєвидами Сокиринського парку, спостерігати за спокійною гладдю широкого ставу, за грою риби в ньому, помріяти про ті часи, коли господарі маєтку відпочивали тут, влаштовували зустрічі, коли сюди приїздили митці, художники, поети.

Лівіше, на південний захід від Ротонди знаходяться руїни оранжереї, яка займала площу 0,3 га. І була обгороджена високими мурами, декорованими пілонами. Ця споруда унікальна архітектурна пам'ятка, єдина в Україні [5, 76].

Від оранжереї спускаємось вниз і по дорозі ідемо в напрямку на захід до місця, де стояв старовинний явір (клен несправжньоплатановий), найстаріше дерево парку, яке в травні 1999 р. загинуло, і під яким, за оповідями місцевих жителів, створювалися поетичні рядки Тараса Шевченка:

Зупинившись на галявині біля ставу, можна послухати оповіді і легенди місцевих старожилів, і просто помилуватись водним плесом Панського ставка. Він був створений на річці Утка, яка була перегачена в кількох місцях і таким чином, утворилося кілька ставків загальною площею 200 га. Панський ставок, як частина Сокиринського парку, має площу близько 20 га. Він оточений навколо лісом, має дві дамби, які регулюють рівень води в ньому.

Пройшовши далі метрів з 200, у вузькій глибокій долині, яка починається від ставка і тягнеться в глибину парку, можна побачити готичний місток. Він складається з трьох стрілчастих арок, чотирьох гранчастих пілонів, оздоблених канелюрами і колонками. Місток мав дерев'яний настил. В минулому, спираючись на парапети відпочивали пани і панночки. Це було півтора століття тому. Нажаль сьогодні від нього залишилися тільки руїни.

Повертатись з даного маршруту можна в зворотному напрямку, або піднявшись на край долини, вийти на паркову дорогу і в східному напрямку, палацу Ґалаґанів.

Поруч з палацом, на Великій галявині як символ вічності і міцності родового маєтку Ґалаґанів, стоїть одиноке дерево платану східного. Воно має унікальну властивість – щорічно скидати кору з гілок і стовбурів, за це в народі його назвали «безсоромним деревом». Родом платан з півдня, у народів Кавказу, Киргизії, Середземномор'я є багато легенд, присвячених йому. Платан або чинара – досить поширене дерево біля джерел, колодязів, вздовж доріг (південний аналог нашої верби). Його поширили ще давні греки, які вважали платан одним з священних дерев. Довголіття і велич – це ознаки, які характерні для платанів. Великі, старі платани віком до 1000 років зустрічаються на Кавказі, в Середній Азії. Вік платану в Сокиринцях більше 200 років. Цікавою особливістю платана є те, що він легко розмножується вегетативне, за швидкістю вкорінення гонів може змагатися з тополями і вербами.

Біля самого краю Великої поляни, праворуч височить «жива стіна» змодрин. Належить модрина до хвойних видів дерев, але є оригіналом серед них. Вона, подібно до листяних деревних рослин, щороку на зиму скидає свою хвою. Саме з цим явищем скидання хвої (листу) і пов'язана російська назва модрини – «лиственница». На Україні, власне у Карпатах, в дикорослому стані зустрічається лише один вид – модрина польська. В культурі такі види як модрина сибірська, м. європейська [5, 78].

В Сокиринському парку зустрічається модрина європейська. В дикому вигляді вона росте в горах Західної та Середньої Європи. В парку – це струнке дерево до 20–25 метрів заввишки та до 50–70 см у діаметрі. До 50–70-річного віку крона модрини має конусовидну форму. Також вражає довговічність модрини: вона часто доживає до 600 років. Цьому сприяє добре розвинена коренева система, а потужний стрижневий корінь та добре розвинені бічні корені забезпечують стійкість модрини проти вітру.

Сам Сокиринський парк був створений на основі старого листяного лісу, в основному здуба звичайного. Про це свідчать дуби-велетні тих часів, які збереглися на території парку та прилеглого заказника «Галаганове». Дуби-велети є гордістю і окрасою парку. У спеку їх могутня крона дає жадану прохолоду і затримує пилюку, а в дощ служить надійною парасолею. Також слід зазначити, що дуб з давніх часів був деревом-символом у наших пращурів. З чистого дубового борошна вони навіть пекли хліб. Тепер жолуді – важливий корм, особливо для свиней – свійських і диких.