Курсовая работа: Педагогічний аналіз уроку в системі внутрішньошкільного контролю
4. Самостiйна робота з виконання контрольних завдань.
5. Пiдсумки уроку.
РОЗДІЛ IІ. Педагогічний аналіз та оцінка уроку
2.1 Контроль як засіб управління навчально-виховним процесом на уроці
Контроль має декілька значень. У дидактиці його розуміють як нагляд, спостереження i перевірку успiшностi учнiв. Контроль — бiльш широке поняття нiж спостереження за учнем пiд час занять, вивчення зошитiв i iнших продуктiв навчальної i практичної дiяльностi учнiв, перевiрка знань, навичок i вмiнь школярiв є засобами контролю. Облiк успiшності передбачає фiксацiю результатiв контролю у виглядi оцiнного судження або числового бала з метою аналiзу стану навчалъно-виховного процесу за певний перiод, його причин i прийняття рiшень про необхiднiсть удосконалення уроку та iнших форм органiзацiї навчання i їх методики. Там, де навчання розуміють як процес управлiння навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв, контроль є необхiдною ланкою в цьому процесi, з одержання зворотної iнформацiї [25].
Головне сьогоднi в тому, щоб пiдвищити якiсть навчання, трудового i морального виховання в школi, зжити формалiзм в оцiнцi результатiв працi вчителiв i учнiв. Це вимагає рiшучого викорiннення з шкiльної практики фактів формалiзму в оцiнцi знань і поведiнки учнiв.
До цього часу ще трапляються прояви формалiзму в оцiнцi роботи учнiв: завищення або заниження оцiнки, без обґрунтування, використовують її як засiб покарання учнiв за недисциплінованість або за недостатню їх сумлiннiсть або як заохочення. Спостерігаються випадки, коли вчителi виставляють високий бал учням за короткi вiдповiдi, якi не характеризують якiсть їхнiх знань [23].
В основних напрямах реформи загальноосвiтньої i професійної школи пiдкреслюється необхiднiсть рiшучого викорiнення проявiв формалiзму в оцiнцi знань учнiв. Одним iз засобiв подолання формалiзму в оцiнцi результатiв працi вчителя i учнiв є поліпшення контролю за навчально-виховним процесом в школi. За місцем у навчальному процесi розрізняють такi види контролю:
1) попереднiй, який здiйснюється перед вивченням нового матерiалу i має своїм завданням виявити якiсть опорних знань, навичок і вмiнь з метою їх актуалізації i корекції, встановити необхiднi внутрiшньопредметнi і мiжпредметнi зв’язки
2) побiжний (поточний) контроль, який здiйснюється в процесi вивчення нового матерiалу і має своїм завданням виявити якiсть засвоєння учнями знань, навичок і вмiнь з метою їх корекцiї;
З) перiодичний або тематичний, який здiйснюється пiсля вивчення роздiлiв програми i має своїм завданням перевірку, оцiнку i корекцiю засвоєння певної системи знань, навичок i вмiнь;
4) пiдсумковий, який здiйснюється наприкiнцi навчальної чвертi з метою облiку успiшностi учнiв за даний перiод;
5) заключний, який здiйснюється наприкiнцi навчального року з метою облiку успiшностi кожного учня за рiк. Особливо важливим видом контролю є екзамени (перевiднi і випускнi).
Контроль здійснює дирекцiя школи з метою вивчення стану успiшностi учнiв з ряду предметiв, аналiзу і порiвняння результатiв навчання окремих класiв і вчителiв, виявлення успiхiв і недолiкiв, встановлення їх причин, схвалення передового досвiду i вжиття певних заходiв для пiдвищення якостi навчання, попередження і подолання неуспiшностi і другорiчництва [19].
Органи освiти здiйснюють контроль за навчанням з метою вивчення і аналiзу стану успiшностi в школах району i виявлення закономiрних тенденцiй розвитку народної освiти.
Основними функцiями контролю за успiшнiстю є:
1) освiтня, яка полягає в тому, що вчитель састематично стежить за навчальною дiяльнiстiо учнiв, виявляє результати цієї дiяльностi і коригує її.
2) дiагностична, яка полягає в тому, що вчитель виявляє успiхи і недолiки в знаннях, навичках і умiннях, встановлює їх причину. Визначає заходи для пiдвищення якостi навчання, попередження і подолання неуспiшностi i другорiчництва;
3) виховна, яка полягає в тому, що систематичний контроль і оцiнка успiшностi сприяє вихованню в учнiв свiдомої дисциплiни, наполегливостi в роботi, працьовитостi, почуття вiдповiдальностi, обов’язку; залучення учнiв до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповостi, справедливостi, колективiзму, взаємоповаги;
4) розвивальна, яка полягає в тому, що обґрунтування оцiнки вчителем, самооцiнки і взаємооцiнки сприяє розвитку в учнiв логiчного мислення, зокрема вмiння аналiзу і синтезу, порiвняння i узагальнення, абстрагування i конкретизацiї, класифiкацiї і систематизацi; в процесi розвивається пам’ять, удосконалюється мислительна дiяльнiсть, мова тощо;
5) стимулююча, яка полягає в тому, що добре вмотивована і справедлива оцiнка успiшностi учнiв є важливим iмпульсом у навчальнiй працi, який переростає в стiйкий мотив обов’язку і вiдповiдальностi;
б) управлiнська, яка полягає в тому, що на основi контролю вчитель одержує iнформацiю про стан успiшностi, успiхи і недолiки кожного учня і це дозволяє йому правильно скоригувати роботу учнiв і свою власну дiяльнiсть — змiнити методику викладання, удосконалити органiзацiю навчання школярiв тощо [26].
Всi функцiї взаємопов’язанi і мають комплексний характер. Так, наприклад, дiагностична функцiя проявляється разом з освiтньою, розвивальною, стимулюючою тощо.
Учитель перевiряє і оцiнює навчальну успiшнiсть учнiв, керуючись певними вимогами, що встановленi педагогiчною теорiєю та практикою i визначенi в директорії про роботу школи.
При оцiнцi усних вiдповiдей та рiзних самостiйних робiт учнiв вчитель користується вказаними в таблицi нормами, враховуючи особливостi свого предмета, а також характер того конкретного навчального матерiалу, опанування якого перевiряється.
Перед вивченням нового матерiалу вчитель перевіряє знання учнiв, на якi має опиратися засвоєння нового матерiалу (називають опорними знаннями). Це можуть бути уявлення, якi сформувалися в учнiв на основi самостiйних спостережень, поняття, засвоєнi в процесi навчання з даного або спорiднених предметiв. Основний метод даної перевiрки — фронтальна бесiда, на основi якої учнi оживляють в пам’ятi ранiше вивчене, а вчитель коригує їх вiдповiдi i створює надiйну опору для засвоєння нових знань, навичок i вмiнь [14].
Основнi практичнi навички i вмiння актуалiзуються на основi виконання практичних завдань. Наприклад, перед вивченням рацiональних дробiв учнi виконують ряд прикладiв на всi дії iз звичайними дробами, пригадують правила скорочення, додавання, вiднiмання, множення і дiлення звичайних дробiв. Зрозумiло, що за вiдповiдь оцiнки учням при цьому не ставляться.
Поточний контроль успiшностi — невiддiльний вiд усiєї роботи вчителя з учнями. Основними методами цього контролю є педагогiчнi спостереження, фронтальна бесiда, усне і письмове опитування, програмована (машинна i безмашинна) i тестована перевiрка. Учитель у систематично, повсякденно спостерiгає за дiяльнiстю і поведiнкою учнiв, звертає увагу на iндивiдуальнi особливостi їх сприймання, мислення, пам’ятi, iнтересiв, почуттiв, мови та характер їх самовиявлення, на недолiки в знаннях i т. д. Найважливiшi данi спостережень вiн занотовує в своєму робочому щоденнику. Це дає з могу робити висновки про якiсть роботи класу і окремих учнiв. Пiд постiйним i уважним доглядом мають перебувати, зокрема, учнi, якi вчаться задовiльно. Таких учнiв треба якнайчастiше перевiряти, наполегливо залучати до роботи, подавати їм допомогу [3].
На рiзних етапах уроку контроль має свої особливостi. Так, пiд час перевiрки виконання домашнiх завдань учитель не задовольняється фрагментними вiдповiдями, вимагає вiд учнiв розгорнутого i переконливого викладу, а в процесi перевiрки щойно поясненого нового матерiалу пiдхоплює навiть неповну або частково правильну вiдповiдь, схвально оцiнює бiльш-менш логiчиий хiд думок учнiв, доповнюює, виправляє їх формулювання.