Курсовая работа: Податкова система України, її структура і призначення

На кожному етапі соціально-економічного розвитку принципи оподаткування модіфікувалися в залежності від цілей і функцій, які покладалися на податкову систему. Так, А. Вагнер виділяє вже дев’ять принципів формування податкової системи, розділених на чотири категорії:

1. Фінансові принципи (достатність і дінамічність);

2. Народногосподарські принципи (вибір джерел і видів податків);

3. Принципи справедливості (загальність і рівномірність);

4. Принцип управління системою податків (визначеність, зручність і економічність стягування).

Сучасні принципи оподаткування відображають реалії економічного і політичного стану держав і перебувають в наступному:

1. Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня прибутків. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховують пропорційно.

2. Оподаткування прибутків повинно носити однократний характер.

3. Обов’язковість сплати податків. Податкова система не повинна визивати у платника сумнівів необхідності платежу.

4. Система і процедура виплати податків повинні бути зрозумілими і зручними для платників і для економічних установ, що збирають податки.

5. Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змінних соціально-політичних і економічних потреб.

6. Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл ВВП і бути ефективним інститутом державної економічної політики.

Але в різних країнах підхід до цієї проблеми відрізняється один від одного:

1. Сучасним податковим системам характерна значна доля надходжень бюджетів в ВНП. На початок 90-х р. вона складала: в США – 30%, Японії – 31, Англії – 37, Канаді – 37, Німеччині – 38, Італії – 40, Франції – 44, Норвегії 48, Данії – 52, Швеції – 61%. Різниця в загальному рівні оподаткування різних країн демонструє існування зв’язку між долею податкових надходжень в ВНП та моделлю ринкової економіки , її масштабами та формами державного регулювання.

Найменьші маштаби перерозподілу державою ВНП характерні для амеріканського варіанту ліберальної ринкової економіки та японської моделі.