Курсовая работа: Поняття проблеми та перспективи розвитку середніх міст України
Виробляєма продукція : металоконструкції, зерносховища, модулі, криті площадки, метизи, секції огорожі, ворота опори для басейну, двері, товари народного споживання з металу та пластмаси.
ВАТ ”Лозівський авторемонтний завод”. Виробляєма продукція : завод спеціалізувався на ремонті агрегатів автомобілів ГАЗ-53 та виробництві гаражного обладнання. В теперішній час виробляє пересувні та стаціонарні автоматичні установки для миття та сушіння автомобілів, поїздів метрополітену, установка для миття трамваїв, установки зворотного водопостачання, підйомники на автомобілі, електрогідравлічні преса зусиллям 50 т, плуги до тракторів, плющили зерна, установки очисних споруд.
Завод “Електродвигун”( відділення філії управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” ДК “Укртрансгаз”). Рік заснування 1989.
Виробляєма продукція: завод спеціалізується на виробництві електродвигуна КД-60 до складно-побутової техніки (річна потужність – 25 тис. шт.) В теперішній час виробляє на замовлення УМГ “Харківтрансгаз” станції катодного захисту для трубопроводів, контрольно-вимірювальні колонки, блоки захисту комунікацій, високовольтні блок-бокси, трансформатори ОМП 10/10, ПТКЗ-А (з мікропроцесором).
Провідною галуззю економіки Лозової є сільське господарство, річний обсяг якого становить 123 млн. грн. Близько 79% сільськогосподарського виробництва припадає на рослинництво, а 21% - на тваринництво. Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) складає 80,1 тис. га, або 5,0 % угідь області, з яких:
· ріллі 74,3 тис.га;
· пасовища 5,8 тис. га.
Основні напрямки виробництва у рослинництві - вирощування зернових і технічних культур. В тваринництві - вирощування великої рогатої худоби м'ясо-молочного напрямку й свинарство.
У результаті реформування аграрного сектора в Лозівському районі створено 15 приватно-орендних сільськогосподарських підприємств, 1 закрите акціонерне товариство, 8 товариств з обмеженою відповідальністю, 2 державних підприємства, 35 фермерських господарств, 2 підприємства з переробки промислової продукції, 61 підприємство малого бізнесу. 730 фізичних осіб займається підприємницькою діяльністю. З метою захисту майнових прав власників землі в районі було проведено заміну земельних сертифікатів на державні акти на право власності на землю.
Транспортна мережа насичена залізничними і автомобільними дорогами, трубопроводами. Протяжність доріг із твердим покриттям складає 476 км. Загальна протяжність газопроводів становить 391,7 км. В районі газифіковано 31 населений пункт. Транспорт розширює економічний та промисловий потенціал міста. Він дозволяє безперервному та безперебійному перевезенню продукції до підприємств або міст які потребують продукцію. З будівництвом і розширенням транспортної мережі стали задовольнятись потреби в перевезенні населення. В перевезеннях як і продукції так і населення переважає залізничний транспорт, на другому місті автомобільний. Також велике значення мають трубопроводи. Адже це великий промисловий і транспортний вузол, то продукцію яка поступає на станцію необхідно розвантажити і доправити до пункту призначення. І в цьому дуже допомагають трубопроводи.
В місті проживає 70 тис. осіб, велику частку займає працездатне населення і молодь. Більшість з людей працює і навчається в обласному центрі. Створюючи тим самим маятникову міграцію.
Маятниковаміграція—церегулярнеепереміщеннянаселенняізодногонаселеногопунктувіншийнароботуабонавчаннябеззмінимісцяпроживання. Маятникові міграції зумовлюються невідповідністю між розміщенням виробництва і розселенням населення. Головнийнапрямцихміграцій—ізселавмісто,ізмалогомістаувеликемісто.Найбільшемаятниковіміграціїспостерігаютьсявприміськихзонахвеликихміст,вміськихагломераціях. Ці міграції поширені і в зоні середніх і малих міст, в сільській місцевості урбанізованих територій.
З відкриттям ковальсько-пресового заводу люди почали мігрувати з села в місто задля задоволення своїх фінансових та житлових проблем. І це сприяло утворенню Лозової як середнього міста. Зараз рівень міграції підтримують на ряду з цим підприємством ряд інших які забезпечують робочими місцями багато людей які прибули до міста з села. Соціальний фактор утворив потужну мережу по обслугованою населення і тим самим забезпечує збільшення чисельності населення тому, що їх робота сприяє задоволенню потреб населення і може спричинити великий потік міграції.
У місті функціонує 30 загальноосвітніх навчальних закладів, загальну середню освіту, в яких отримують 4297 учнів, з них 173 вихованці відвідують районну заочну школу. У 2008 році відкрито багатопрофільний ліцей в смт. Краснопавлівка, в якому навчається 698 учнів. У міжшкільному навчально-виробничому комбінаті 264 старшокласники отримують професії за п'ятьма спеціальностями.
В освітніх установах міста працює 532 педагогічних працівника (486 вчителів та 46 вихователів).
25% загальноосвітніх закладів міста оснащені сучасними комп'ютерними класами.
У спортивних секціях дитячо-юнацької спортивної школи "Спартанець" тренується 404 вихованця. 840 учнів шкіл району відвідують гуртки, які працюють при районному Будинку дитячої та юнацької творчості.
Дошкільною освітою, яку здійснюють 9 навчальних закладів та 3 навчально-виховні комплекси, охоплена більш ніж 380 дітлахів.
У районі працює 34 клубних, 34 бібліотечних заклади і Краснопавлівська дитяча музична школа. У роботі 147 гуртків художньої самодіяльності бере участь понад 1199 чоловік. Самодіяльні артисти району - неодноразові учасники і переможці обласних оглядів художньої самодіяльності.
Охорона здоров'я Лозівщини представлена розгалуженою мережею лікувально-профілактичних закладів: працює центральна районна лікарня з поліклінікою на 375 відвідувань та стаціонаром на 255 ліжок у складі якої: терапевтичне, хірургічне, травматологічне, урологічне, пологове та гінекологічне відділеня. У селищах Краснопавлівка та Орілька функціонують поліклінічні відділення ЦРЛ. В районі працює 6 амбулаторій сімейної медицини та 26 ФАП-ів. У травні 2006 року в Лозівському районі створено Міжрайонну лікарняну касу, як перший крок до страхової медицини. В районі діє територіальний центр з обслуговування одиноких і непрацездатних громадян з 5 відділеннями соціальної допомоги, які обслуговують майже 817 одиноких громадян і інвалідів. Жителі району мають можливість дивитися телепередачі УТ-1, Студия "1+1", Інтер, ICTV, Новий канал, ТЕТ, НТН, ТРК "Україна", СІГМА (ТОНІС). Найбільш популярною та впливовою районною газетою є міськрайонна газета "Голос Лозівщини".
2.2. Суспільно-географічна характеристика міста Ізюм
Ізюм розташований в південно-східній частині Харківської області. Місто обласного підпорядкування. Територія міста Ізюм займає 43,6 квадратних кілометра (друге за розмірами місто області), центр Ізюмського району, знаходиться в 130 кілометрах від Харкова на автотрасі Харків-Ростов та залізничній дільниці перегону Харків-Донбас.На сьогодні в місті проживає 62,6 тисячі чоловік.
Дуже велика місто утворююча роль належить історичному фактору. Оскільки, територія Ізюмщини була заселена з давніх-давен. Археологічними розкопками були виявлені залишки стародавніх поселень, майстерня кременевих виробів на березі річки Сіверський Дінець. На території краю мешкали різні кочові народи. Перші слов'янські поселення з'явились в VI столітті по Різдву Христову.
Вперше в літописах сторожова Ізюмська сакма згадується в 1571 році. Пізніше, аж до 1651 року, в різних джерелах описується Ізюмський окоп, як невелике укріплення, споруджене на горі Крем'янець у другій чверті XVII століття.
В 1111 році на річці Сальниці, в межах сучасного Ізюму, стародавні русичі на чолі з князем Володимиром Мономахом вщерть розбили половецьке військо. З цією річкою пов'язані і події 1185 року, коли тут табором стояла бойова дружина Новгород-Сіверського князя Ігоря.
В другій чверті ХІІІ століття наш край, після татаро-монгольської навали, обезлюднів і на тривалий час здобув назву "Дикого поля".
В ХVІ столітті землі Ізюмщини ввійшли до складу Московської держави. На них була організована сторожова служба проти набігів кримських татар. Ізюмська сторожа вважалась найважливішою, бо стояла на Ізюмському шляху біля двох бродів – Ізюмського та Кам'яного. В 1599 році на місці теперішнього села Червоний Оскіл за наказом царя Бориса Годунова було побудоване перше місто Слобідської України Цареборисів. Поступово територія краю заселилась українськими козаками та селянами – вихідцями з Правобережної України. В 70-х роках ХVІІ століття тут оселилась невелика група українських переселенців, які під керівництвом балаклійського полковника Якова Чернігівця спорудили дерев'яний острожок. У документі 1680 року це поселення мало назву Ізюмського містечка.
В наступному році в ході будівництва Ізюмської оборонної лінії місто було перенесене на правий високий берег Дінця. В 1685 році Ізюм стає полковим містом – центром Ізюмського слобідського козацького полку, якому були підпорядковані 13 навколишніх населених пунктів: Остропілля, Двурічне, Новий Перекоп, Сеньково, Купецьке, Бишкин, Андріївка, Балаклія, Савинці, Цареборисів, Кам'янка, Лиман. Дещо пізніше були приєднані Печеніги, Мохнач, Зміїв, Співаківка, Куп'янка і Тор (Слов'янськ). З цього часу умовно можна розпочати літопис Ізюмського району.
Полковий устрій і зумовив особливості адміністративного управління Ізюмщини. В Ізюмі, як полковому місті, була створена полкова канцелярія для військово-громадського управління краєм. Та насправді вся влада була в руках однієї людини – полковника Ізюмського слобідського козацького полку.