Курсовая работа: Порядок формування та облік фінансових результатів
Бєлоусова І. стверджує, що фінансовий облік дає можливість оцінити результати діяльності підприємства в цілому, а управлінський облік – у межах окремих сегментів діяльності [12].
Збільшення підприємствами обсягів виробництва продукції в умовах ринкової економіки є важливим, але не головним критерієм їх діяльності, як це було за часів командно – розподільчої системи господарювання. За ринкових відносин головною метою їх стало досягнення високих фінансових результатів у вигляді прибутків при максимально можливій рентабельності виробничих затрат і прибутковості вкладених капіталів. Неконтрольоване збільшення ринкової ситуації по кожному її виду може призвести до негативних фінансових результатів – до зменшення прибутків або й до збитків.
Багато вчених приділяло і приділяє увагу процедурі визначення фінансових результатів. І це не випадково, оскільки інтереси соціальних груп по-різному оцінюють ті чи інші об’єкти обліку й неминучі неоднакові методологічні підходи у визначенні фінансових результатів [27].
Аналіз останніх досліджень публікацій показує. Що даною проблемою займаються багато вчених Ф.Ф. Бутинець, М.Л. Дем’яненко, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.Б. Малаковський, П.Т. Саблук, Л.К.Сук, але так і немає єдиної думки щодо визначення фінансових результатів соціально-економічного змісту категорії – прибуток. Зокрема, як зазначає С.Я. Чарвінсмька по даній проблемі відсутня література монографічного характеру [48].
Навіть за умов діючих в країні процесу оподаткування, фінасво-кредитної системи, системи страхового захисту, системи державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, господарства мають суттєві можливості впливати на процес формування фінансових результатів і забезпечувати прибуткову діяльність і для цього, як вважає І.В.Дерев’янко, необхідно:
- підвищити рівень прибутковості праці при оптимальному використанні сільськогосподарських угідь та виробничих засобів;
- впровадити ресурсозберігаючі технології виробництва сільськогосподарської продукції;
- здійснити фінансове планування;
- організувати на відповідальному рівні маркетингову роботу [20].
Одним з найголовніших результативних показників діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є розмір отриманого прибутку, а показником ефективності – його рентабельність, вважає В.Г.Андрійчук [11].
В свою чергу Є. Іщенко зазначає, що головним показником, який характеризує фінансову результативність підприємства є прибуток. Він визначає основну мету підприємницької діяльності. В умовах ринкової економіки прибуток розглядають, як узагальнюючий показник фінансового результату господарської діяльності підприємств [24].
Рентабельність являє собою важливий економічний показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток [16].
Професор В.Г. Андрійчук у своїй статті зауважує, що у вітчизняній практиці для оцінки ефективності виробництва найбільшого розповсюдження набув показник рівня рентабельності, як відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції [12].
Відповідно до П(с)БО № 3 «Звіт про фінансові результати» «прибуток» - це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. По суті, таке визначення прибутку є досить простим, однак на практиці складно визначити доходи і витрати [9].
За Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 15, доходом є надходження економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, товарів та послуг. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення власного капіталу [10].
Як відмічає Гуцаленко Л.В. - доходи класифікують за групами: дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт чи послуг; інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі; інші фінансові доходи; надзвичайні доходи [18].
На думку Кучеркової С.О. найважливішими факторами росту прибутку є збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції (а звідси збільшення розміру виручки), підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції [23].
За словами Червінька С.Я. норми Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку виходять з принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання даних доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати коштів [28].
Дана класифікація зроблена у відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 з наступними змінами та доповненнями, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 1213 (z 1364-06) від 19.12.2006 року [7].
Бутинець Ф.Ф. вважає, що вивчення історії забезпечить якісно нове розуміння сутності організації бухгалтерського обліку та усвідомлення причин постійного його удосконалення [13].
На думку Цилюрик Г.І., одним із напрямів удосконалення організації бухгалтерського обліку на сучасному етапі є нормативне закріплення обов’язку організації обліку за особою, яка володіє відповідними професійними знаннями. Тому власнику або керівнику потрібно передбачити наділення відповідними обов’язками й правами працівника підприємства, який має ці знання [46].
Ефективність виробництва та фінансова результативність (прибутковість) діяльності господарської системи на ринку, яка фактично визначає сталість економічної системи на ринку, – поняття, які тісно взаємопов’язані. Більш того, фінансову результативність можна визначити як похідну від ефективності виробництва, оскільки саме ця ефективність визначає і відбиває рівень економічного здоров’я господарської системи будь – якого рівня, економічну прогресивність її розвитку. Тому ефективність виробництва – це основа формування фінансової результативності. Господарська система, яка має середню ефективність виробництва знижує цю залежність, формує економічну безпеку та реальну можливість вижити у перспективі [25].
В сучасних умовах господарювання важливою проблемою є не тільки ефективне виробництво сільськогосподарської продукції, реалізація цієї продукції також важливе питання. Реалізація є завершальною стадією кругообігу оборотних засобів підприємства, на якій підприємству в грошовій формі компенсуються витрати на виробництві збут продукції, що були здійсненні раніше, а при успішних операціях підприємство отримує прибуток. Сформувати чіткі відносини з покупцями та замовниками, встановити оптимальні ціни, строки та умови реалізації продукції – це питання, які повинні вирішувати товаровиробники для отримання максимального прибутку від своєї діяльності.
Від об’єктивності визначення та правильності проведення обліку фінансових результатів діяльності аграрних підприємств залежить перспектива їх подальшого розвитку.
Так, Плаксієнко В.Я., Дацій О.І. у своїй статті зазначає, що фінансовий результат являє собою універсальну економічну категорію, яка враховує два чинники основної мети підприємницької діяльності – доходи та витрати. Формування інформації про доходи і витрати здійснюється послідовно та безперервно за допомогою системи бухгалтерського обліку, оскільки завдання формування облікової інформації підпорядковані кінцевому результату господарської діяльності і вирішуються в єдиному обліковому процесі. Мета складання фінансової звітності полягає у наданні користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства [37].
У сільському господарстві в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві – продуктивна худоба. На думку В.Г. Андрійчука, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві повинна здійснюватися залежно від збереження певного рівня ресурсного потенціалу, при цьому мають визначитися критичні рівні кожної категорії [12].
За діючою фінансовою звітністю в Україні, як зазначає Пархоменко В.М. користувачі можуть отримати інформацію та проаналізувати чинники і складові фінансових результатів звітного періоду за наступними формами звітності: ф.№ 2 «Звіт про фінансові результати», ф.№3 «Звіт про рух грошових коштів», ф.№ 5 «Примітки до річної фінансової звітності». Головна форма фінансової звітності, що містить необхідну інформацію про фінансові результати – це ф.№ 2 «Звіт про фінансові результати». Призначення цього Звіту – показати, які доходи, витрати і фінансові результати отримало підприємство (включаючи його філії, представництва та інші відокремлені підрозділи) за звітний період [32].
Складання Звіту про фінансові результати встановлено Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 397/3690 від 21.06.1999р. [9].
На думку Москаленко М.В. структуру Звіту про фінансові результати побудовано відповідно до структури Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р.,№291.Дані цього Звіту дають можливість побачити структуру доходів і витрат, методологічні засади, яких визначені в Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» та 16 «Витрати», які впливають на достовірність показників фінансової звітності [30].