Курсовая работа: Порівняльний аналіз туристичної привабливості країн південно-східної Европи

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання географічного вивчення туристичної привабливості країн Південно-Східної Європи

1.1 Теоретичні питання географічного вивчення туризму

1.2 Поняття туристичної "привабливості" країни

Розділ 2. Аналіз географічної привабливості Балканського регіону

2.1 Аналіз географічної привабливості країн колишньої Югославії

2.1.1 Географічна привабливість Словенії

2.2.2 Географічна та туристична привабливість Хорватії

2.3 Боснія і Герцеговина

2.4 Сербія

2.2 Аналіз туристичної привабливості Албанії

2.4 Географія та туризм Румунії

2.5 Географічне розміщення Болгарії та її туристичної привабливість

Розділ 3. Сучасний стан і перспективи розвитку туризму країн Південно-Східної Європи

Висновок

Список літератури

Додаток

Вступ

Актуальність дослідження величезна, адже в умовах багатополярного світу окрім об'єктивного співвідношення економічних і військових потенціалів величезну роль гратиме характер взаємин між основними центрами сили - вони визначають вірогідність об'єднання зусиль декількох центрів проти одного з них. Європа стає одним з таких центрів: зона демократичних, промислово розвинених держав поступово розширюється, вбираючи в себе держави Центральної, Східної і Південно-Східної Європи. Причому на багатоцентричному світі тих, що існують нині і можливих виникнути в недалекому майбутньому гігантів - США, Японію, Китаю і ін.

Південно-Східна Європа може відстоювати свої інтереси, будучи єдиною в найважливіших сферах: економічною, технологічною, безпеці і так далі До сьогоднішнього дня усе більш широке поширення в цій зоні отримує світське бачення світу і інші ліберальні культурні парадигми. У взаєминах держав цієї зони військова сила поступово втрачає своє значення не лише з причини єдиних демократичних норм і принципів вирішення протиріч, але і в результаті усе більш глибокій економічній взаємозалежності. Виходячи з розуміння цієї реальності, європейські країни розробили і планомірно здійснили стратегію відновлення європейських пріоритетів і статусу Європи, відповідного її вазі і впливу в світовій спільноті. Тенденція до відродження Європи стала особливо очевидна з розгортанням процесів розпаду Радянського Союзу і закінчення холодної війни.

Метою дослідження є географічний аналіз пропозицій по відвідуванню країн Південно-Східної Європи.

Предметом дослідження виступають туристичні пропозиції країн Південно-Східної Європи.

Об’єктом дослідження є країни Південно-Східної Європи.

Розділ 1. Теоретичні питання географічного вивчення туристичної привабливості країн Південно-Східної Європи

1.1 Теоретичні питання географічного вивчення туризму

Поняття "туризм" почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Але подорожування є також засобом долання бар'єрів - об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства. [12, c.44]

Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу.

В процесі відпочинку виникають економічні та позаекономічні відношення і явища, які становлять сутність рекреаційної діяльності. Рекреаційна діяльність є наслідком подальшого поглиблення суспільного поділу праці. Поступовий перехід суспільства від моделі життєзабезпечення до моделі змістовного проведення вільного часу, характерний для постіндустріальних країн, дає підстави прогнозувати подальше зростання рекреаційної діяльності та урізноманітнення її функцій. Рекреації притаманне ускладнення внутрішньої структури внаслідок урізноманітнення запитів населення до відпочинку, що відбивається на територіальній організації рекреаційної діяльності. Формою територіальної організації рекреаційної діяльності визначена територіальна рекреаційна система (ТРС), що є об'єктом дослідження рекреаційної географії. ТРС є цілісною, динамічною системою, стійкість та надійність якої забезпечується функціональною єдністю складових: відпочиваючих (рекреантів), природних та культурних ресурсів, інфраструктури, обслуговуючого персоналу та органів управління [5]. Завданнями рекреаційної географії є виявлення та оцінка рекреаційних ресурсів, встановлення рекреаційної ємності та можливих граничних навантажень на базі науково обґрунтованих нормативів з метою оптимізації розвитку і функціонування ТРС. Наведені постулати свідчать, що в основі формування та функціонування ТРС лежить концентрація та комбінування природних та культурно-історичних ресурсів, які стимулюють попит населення і його задоволення шляхом організації споживання цих ресурсів. Тобто, в рекреаційно-географічних дослідженнях превалює ресурсний підхід як на теоретико-методологічному, так і на методичному рівні. Дослідження рекреаційних ресурсів, виявлення рекреаційного потенціалу території та ефективна організація споживання цих ресурсів, оптимізована щодо запитів населення, становить предмет рекреаційної географії. Тобто рекреаційна географія передусім досліджує ресурси, рівень концентрації та комбінування яких дозволяє спеціалізувати певні території на виконанні рекреаційних функцій.

Урізноманітнення рекреаційної функції та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища спричинило формування географії туризму як окремої географічної науки. Виокремились два основних напрямки географічних досліджень туризму:

а) частковий, оснований на трактуванні туризму як форми активного відпочинку, що носить переважно спортивно-оздоровчий характер і, виходячи з цього, основна увага приділялась дослідженню рекреаційних ресурсів та можливості їх використання в спортивно-оздоровчій діяльності засобами туризму;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--