Курсовая работа: Практика застосування теорії і методики журналістської творчості (на прикладі публікації газети "Ярмарок" і "В двух словах")

3 типи зв’язку (семантичний, прагматичний, синтаксичний) проявляються в тому, що будь який текст має досить складну будову – об’єднує в собі організовану за допомогою певних правил певним чином – упорядковану множинність елементів різних рівнів. Як результат текст стає носієм синтаксичних зв’язків, які виникають між ними єдиним цілим і окремими його елементами.

Синтактика твору завжди орієнтована на сприйняття аудиторії для якої твір призначається, тобто реалізується через зміст.

Зміст – це:

1) те про що говориться, розповідається десь;

2) те що описується, зображується;

3) перелік частин, оповідань, розділів.

Зміст визначає як внутрішню суть певного явища так і його ідею. Він не існує окремо від форми – це спосіб існування та зовнішнього виявлення певного явища. Для прикладу розглянемо публікацію в газеті “В двух словах” (додаток А) – “Рядки, написані серцем”. Темою якої є розповідь про видатну поетесу, уродженецю Сумщини відому під псевдонімом – Людмилу Ромен. У статті описане життя та творчий шлях, становлення її як особистості. Тема публікації повністю розкрита. Задум втілений у темі.

Ідея – готування до друку чергової збірки Людмили Ромен “Вірую”, що і послужило пафосної спрямованості твору.

Зміст даного матеріалу повністю передається та розкривається через комунікативні канали. Взагалі, концепція публікації – цілісна і не потребує додаткового втручання.

2.4 Факт. Фактичність. Ситуація. Джерела та способи нагромадження фактів

Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми, розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактологічної системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).
Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різного предметного змісту.

Критерієм поділу змісту на факти є поняття – тема. Оскільки будь-яке поняття є ієрархічно-організованою системою ознак – понять, то система фактів твору теж має ієрархічну організацію. Факти 1 рівня – ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які забезпечуються фактами 2 рівня.

Кожен факт має якісну характеристику (правдивість, типовість, соц-політичну значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу – кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

За функціями факти: 1) вхідні – в основі теми; 2) деталізуючі (ілюстративні та аргументативні) – уточнюють зміст; 3) вихідні – результат авторських міркувань; 4) посилкові – на які автор посилається в примітках.

Логіка тематичного відбору фактів залежить від: редакційного завдання, поставленого перед автором – виробничої мети в конкретній редакційній ситуації; комунікативного завдання – комунікативної мети, залежної від ситуації, тобто місця і часу написання і поширення твору, потенційної аудиторії.

Основою фактологічної структури твору є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Фактична структура – відносна річ, оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних: читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як факт.

Критерії виділення фактологічної структури: тематична однорідність фактологічного членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; логічно- категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають бути одного рівня узагальнення. Будучі відносно стійкими в часі, факти довготривалих процесів, як правило, важче виявляються, тому що інтерес споживачів до такої сталості втрачається. Відповідно журналіст повинен підсилювати цю цікавість – випити факт. Підживлення цікавості – давати узагальнену інформацію.

Факти, які потрапили у лоно журналістського спостереження важливо розрізняти вперше за ступенем соціальної значимості, під якою прийнять розуміти – масштаб події, співвідношення події з інтересами і потребами більшості соціуму.

Розглянемо, як приклад, додаток Б. Факт цієї замітки визначається його назвою, тобто фактом виступає політична корупція на Сумщині. Розкривається за допомогою роз’яснення чи тлумачення поняття “політична корупція” .

У додатку В з інтригуючою назвою публікації “Як потрапити в Печеру” фактом виступає вихід “у світ” нової книги Аркадія Поважного - “Печера”. Про це повідомляється ще у ліді.

Додаток Г. Фактом цієї публікації послужила виставка декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, бісероплетіння), на якій були представлені творчі роботи учнів 6-9 класів Загальноосвітньої школи № 7.

У наступному додатку Д факт також передається у назві, як і в додатку В. Отже – бюджет міста Сум на 2007 рік сформований, але не затверджений.

2.5 Методи збирання інформації

Як було вже встановлено, журналістика — це передусім збирання інформації. Лише на базі зібраної зовнішньої інформації можливе виготовлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній більшості випадків журналістика займається пошуком новин та інформаційних джерел, оприлюдненням та публікацією тобто, донесенням до публіки повідомлень.

Існує лише три методи збирання зовнішньої інформації:

1) спостереження,

2) вивчення документів і джерел,

3) інтерв'ю.

Спостереження — пасивний метод збирання інформації. Сутність його

полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати когось або щось. Журналіст мусить бути пильним, уважним до деталей спостерігачем. У багатьох випадках спостереження є початковим етапом підготовки матеріалу, є поштовхом, який народжує потім обширнии задум статті чи нарису, призводить до журналістського розслідування. Але, як правило, завжди в значному журналістському матеріалі наявні елементи, джерелом якого є метод спостереження. Це все те, що побачене власними очима журналіста: портрети, інтер'єри, пейзажі тощо.

Існують такі типи спостережень, як відкрите і приховане, включене і невключене. Сутність їх полягає в тому, що журналіст стає на певний час членом якого-небудь колективу, організації, закладу, установи, щоб досконало вивчити їх діяльність.