Курсовая работа: Правове регулювання договорів підряду в цивільному праві зарубіжних країн.
Договір застосовується також до відносин по створенню виробів відповідно до замовлення: машин, обладнання, вузлів, деталей та ін., комплектних об'єктів, транспортних засобів і т. д.
Сферою застосування підряду є надання різного роду технічних послуг у зв'язку з постачанням машин і обладнання для промислових та інших об'єктів, які будуються за допомогою постачальника, - виконання монтажних і шефмонтажних робіт, здійснення технічного обслуговування.
В сучасний період науково-технічної революції все більшого значення набуває підряд на виконання науково-технічних робіт - науково-дослідних і проектно-конструкторських, які отримали найменування «інжиніринг» ( engineering ) . Доречно підкреслити, що договір на виконання цих робіт має певні особливості, пов'язані з необхідністю обумовлення питань надання прав на використання результатів робіт, авторськими правами виконавців, подальшим наданням ліцензій, а також з можливою конфіденційністю результатів тощо.
Нарешті, сферою застосування договору стають іменовані «консалтингом» ( consulting ) консультаційні і інформаційні послуги у сфері наукової організації і управління виробництвом і торгівлею, зокрема здійснення інженерного контролю за проведенням робіт, маркетингові дослідження ринку і т. д.
Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, це означає, що він не має права вимагати винагороди в разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (ст. 855 ЦКУ) [1]. Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так,якщопредмет договору підряду до здачі його замовникувипадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. Однак у тому разі, коли загибель предмета підряду чи неможливість завершення роботи сталися внаслідок недоліків матеріалу, наданого замовником, або через його розпорядження про спосіб виконання робіт, або сталися після настання прострочки в прийнятті замовником виконаної роботи,причомупідрядником були додержані вимоги закону щодо попередження замовника про недоліки матеріалів та інші суттєві обставини, що загрожують міцності або придатностівиконуванихробіт, і замовник не вжив відповідних заходів, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу[1].
Договір підряду необхідно відмежовувати від близьких за змістом договорів особистого найму і купівлі-продажу майбутніх речей.
Від договору особистого найму договір підряду відрізняють по трьом ознакам. Предметом договору підряду є виконання підрядником роботи по виконанню замовлення, результат якої може бути виражений або не виражений в будь-якій матеріальній формі. Предметом договору особистого найму є праця, здійснення особою, що наймається певної роботи на підприємстві наймача.
За договором підряду підрядник юридично зберігає положення самостійно господарюючого суб'єкта. Господарська самостійність підрядника полягає в тому, що він в основному сам організовує свою роботу і визначає способи її виконання. Наймана ж особа включається за договором особистого найму до складу персоналу підприємства наймача, юридично підкоряється встановленому режиму праці і працює під прямим контролем і керівництвом наймача.
Нарешті, оскільки договір підряду направлений на надання замовникові готового результату роботи, підрядник працює на свій ризик і в основному за свій рахунок. Особа, що працює за договором особистого найму, не несе ризику, пов'язаного із здійсненням свого труда.
Практичне значення має також відмежування підряду від договору купівлі-продажу майбутньої речі, бо з урахуванням відповідної кваліфікації відносин застосовуються норми того або іншого договору. Відмежування проводиться перш за все залежно від того, яка із сторін є власником матеріалу, використовуваного для виготовлення речі.
В усіх країнах суди визнають договором підряду виконання замовлення на виготовлення речі з матеріалу замовника, оскільки постачальник здійснює тоді лише роботу відносно чужого об'єкту власності і передає контрагенту результат свого труда.
Якщо ж постачальник виготовляє річ з власного матеріалу за замовленням контрагента, то в більшості країн світу визнається договір купівлі-продажу майбутньої речі. Вирішальне значення надається тому факту, що, застосовуючи у виробництві свій матеріал, постачальник стає власником виготовленого об'єкту і повинен перенести на замовника право власності на річ, яка належить йому, що характерне саме для відносин при купівлі-продажу[6, c.349] .
На цій позиції стоїть, зокрема, практика Франції, Англії, США і, з деякими обмовками, Німеччини. З цієї ж концепції виходить і Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980р. Згідно п. 1 ст. 3 цієї конвенції, використання при виготовленні або виробництві об'єкту «істотної частини» власних матеріалів надає відносинам сторін характер купівлі-продажу.
Разом з тим суди низки країн, зокрема Франції та Великої Британії, визнають, що у випадку, якщо виробник використовує свій матеріал, але вартість його в порівнянні з роботою все ж таки незначна, тобто головна частина вартості товару припадає саме на роботу по його виготовленню, то в наявності підрядні відносини.
В праві Німеччини проводиться розмежування між виготовленням речі, визначеної родовими ознаками й індивідуально-визначеною річчю. В першому випадку визнають наявність відносин купівлі-продажу, до них повністю застосовуються відповідні норми. При виготовленні ж індивідуально-визначеної речі, закон Німеччини виходить з того, що тут є «перехідний стан» між договором підряду і договором купівлі-продажу. Це отримало своє закріплення у визнанні спеціальної проміжної форми - договору підряду на постачання ( Werklieferungsvertrag ) . В принципі, права і обов'язки сторін в цьому випадку визначають по нормах, регулюючих договір купівлі-продажу, але застосовують також і норми договору підряду при визначенні відповідальності за недоліки речі, при встановленні моменту переходу ризику і обов'язків прийняття предмету підряду. Проте, якщо одна з сторін є комерсантом, то замовлення на індивідуально-визначену річ, що підлягає виготовленню, розглядається як договір купівлі-продажу (абз. 2 § 381 НЦУ) [5].
Договір про виконання будівельних робіт в усіх країнах вважається підрядним, незалежно від того, чий матеріал використовує будівельник. Це обґрунтовується тим, що будівля чи споруда є аксесуаром або приналежністю земельної ділянки, яка, як правило, не належить підряднику на правах власності.
Важлива відмінність між купівлею-продажем і підрядом на виготовлення речі в організаційно-правовому плані полягає в тому, що правовідношення, яке засноване на договорі купівлі-продажу, охоплює тільки обіг виготовлених товарів, їх збут (передачу речі у власність однією особою іншій), а засноване на договорі підряду - також безпосередньо процес виробництва (який здійснюється за участю замовника, який сприяє і дає вказівки підряднику).
1.2 Істотні умови договору підряду
Договірпідряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншихробіт з переданням їхрезультату замовникові. Втому разі, коли договором передбачено виготовлення речі, підрядник після завершення робіт має передати права на неї замовнику.
Зміст підрядного договору визначається його істотнимиумовами, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт.
Предметом договору підряду є індивідуально визначені речі.Договором мають бути чітко визначені їх характеристики, такі як кількість, якість, розміри, інші необхідні характеристики, які, як правило, визначаються на розсуд замовника.
Підрядник повинен виконати підряд так, щоб предмет договору володів всіма передбаченими за договором якостями і не мав недоліків (дефектів), які б повністю або частково позбавляли його цінності і придатності до звичайного або прямо передбаченого в договорі використання. Ця вимога сформульована в § 633 НЦУ і є, по суті, загальним в праві більшості країн[5].
Ціна роботи за договором підряду,як одна зістотнихумов,визначається в українському цивільному законодавстві відповідно до ст. 843 ЦКУ [1], якою встановлено, що вдоговорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Договором може бути визначена сплата ціни у вигляді твердої фіксованої суми за всю роботу в цілому або з відсиланням до кошторису, який містить докладне перерахування робіт з вказівкою ціни кожної з них (а prix fait , lump sum ) . За умовами договору ціна може встановлюватися також після закінчення певного об'єму робіт, що часто практикується в будівельному підряді.
Закон не передбачає для підрядника права вимагати зміни ціни підряду зважаючи на збільшення вартості матеріалів або робочої сили і відповідно відшкодування додаткових витрат. Але тривалі терміни проведення підрядних робіт, особливо в будівництві, різкі коливання цін породили практику включення в контракти обмовки про перегляд умов контракту зважаючи на різку зміну первинних економічних умов дії договору ( hardship clause ). Сторони зобов'язуються переглядати фінансові умови контракту, тобто його ціну, а у разі недосягнення угоди - вирішувати суперечку в арбітражному порядку.
Строки початку і завершення виконання підрядних робіт та терміни передачі результатів робіт замовнику є істотними умовами договору підряду. Строки виконання роботи або її окремих етапів мають бути встановлені у договорі підряду (ст. 846 ЦКУ[1]). На практиці при виконанні довгострокових робіт сторонами часто затверджуються графіки проведення робіт, яких має дотримуватися підрядник під загрозою штрафних санкцій або навіть припинення договору.
Якщо вдоговорі підряду не встановлені строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання врозумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
1.3 Права і обов'язки сторін в договорі підряду
Основні обов'язки підрядника полягають у виконанні роботи та передачі результатів роботи замовнику.