Курсовая работа: Правове регулювання праці українських прокурорів
Відповідно до наказу Генерального прокурора України "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" від 20 січня 2006 року № 2гн, необхідно забезпечувати належне стажування молодих спеціалістів, надавати їм всебічну допомогу в освоєнні професії, використовуючи при цьому досвід кращих прокурорів та слідчих, ветеранів органів прокуратури. Крім того, мають ґрунтовно вивчатись проблеми молодих спеціалістів, своєчасно вживатись необхідні заходи для створення їм належних умов праці та побуту [6].
Стажування має на меті підвищення практичного досвіду прокурорів і слідчих, усунення недоліків та помилок у їх практичній діяльності, вивчення нових методик і практики організації та здійснення прокурорського нагляду або розслідування кримінальних справ, позитивного досвіду роботи інших прокуратур, а також поглиблене та всебічне вивчення ділових і особистих якостей, організаторських здібностей працівників.
Основним завданням стажування є підготовка молодих спеціалістів до самостійного виконання прокурорсько-слідчої роботи, набуття практичних та організаційних навичок, необхідних для виконання посадових обов’язків слідчого і помічника прокурора. В період стажування вони вивчають специфіку роботи органів прокуратури, поглиблюють одержані у вищих навчальних закладах теоретичні знання, опановують методику прокурорських перевірок, розслідування кримінальних справ, вивчають позитивний досвід прокурорської практики, набувають практичних і організаційних навичок.
До стажування передусім залучають прокурорсько-слідчих працівників; призначених на нові посади; зарахованих до резерву на заміщення керівних посад; молодих спеціалістів; працівників, які допускають суттєві недоліки в роботі. Стажування проводиться за індивідуальним планом, складеним з урахуванням конкретних умов роботи даної прокуратури.
Загальне керівництво стажуванням молодих спеціалістів покладається на управління кадрів Генеральної прокуратури України.
Безпосереднє керівництво стажуванням забезпечують міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокурори, на яких покладається складання разом із молодими спеціалістами індивідуального плану стажування, контроль за його виконанням, періодичне заслуховування на оперативних нарадах звітів про хід стажування; підготовка після закінчення стажування проекту атестації (характеристики ділових та особистих якостей) з висновком про можливість використання молодого спеціаліста на посаді слідчого або помічника прокурора; додержання молодим спеціалістом термінів стажування на окремих ділянках; створення їм необхідних умов для праці та побуту; подання звіту до прокуратури області про виконання молодими спеціалістами індивідуальних планів стажування. Направлення до обласної прокуратури звітів молодих спеціалістів дає можливість відстежувати процес становлення працівників і за наявності підстав своєчасно на нього впливати.
Таким чином, важливість стажування як однієї з форм безперервного професійного навчання слідчо-прокурорських працівників обумовлюється тим, що саме під час проходження такого навчання вони створюють для себе своєрідний критерій належної професійної діяльності, який буде супроводжувати їх упродовж служби в органах прокуратури України.
Серед інших форм підвищення кваліфікації працівників в органах прокуратури практикується проведення постійно діючих семінарів – галузевих, міжгалузевих та міжвідомчих. Галузевий семінар – це колективна форма занять, які проводяться галузевим структурним підрозділом Генеральної прокуратури України або прокуратури обласного рівня. Міжгалузевий семінар готується кількома структурними підрозділами відповідної прокуратури з метою обговорення взаємопов’язаних актуальних проблем діяльності цих підрозділів. Міжвідомчі семінари проводяться як на загальнодержавному рівні, так і на рівні прокуратур областей та районів. Найбільш прийнятними є міжвідомчі семінари у містах і районах з невеликою кількістю оперативних працівників. Їх метою є обговорення і вироблення спільних підходів до проблем протидії та запобігання злочинності, найбільш актуальних сьогодні як для держави в цілому, так і для певного регіону зокрема.
Програма семінарів складається з урахуванням актуальних питань, які потребують дискусійного обговорення, аналізу позитивної та негативної практики, оперативної імплементації успішного досвіду. Доцільним є застосування інтерактивних способів проведення занять для набуття практичних навичок з підготовки документів прокурорського реагування, процесуальних документів, огляду помилок і недоліків, що допускаються при організації та здійсненні прокурорського нагляду, розслідуванні кримінальних справ тощо.
Науково-практичні конференції проводяться з метою колективної дискусії щодо актуальних науково-практичних проблем, а також діяльності прокуратури, розробки нових законопроектів та практики їх застосування. На конференціях обговорюються наукові дослідження правових проблем, методичні рекомендації, періодичні юридичні видання та інше.
Підвищення професійної майстерності працівників, зарахованих до резерву, проводиться за індивідуальним планом, що складається на календарний рік.
Безперечно, формування повноцінного кадрового резерву практично неможливе без опанування резервістами періодичного навчання в Національній академії прокуратури України. Необхідне втілення нових інтерактивних сучасних європейських методів підготовки осіб, що перебувають в резерві на керівні посади. Окрім навчання в Національній академії прокуратури України план резервіста повинен включати стажування в структурних підрозділах прокуратур; участь у семінарах і конференціях; тимчасове виконання обов’язків за вищими посадами; залучення до проведення комплексних та галузевих перевірок.
Слід зупинитися на підвищенні кваліфікації в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України. Існує думка, що такий метод є найбільш ефективною формою безперервного навчання, а також важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури. В Національній академії прокуратури України проводиться навчання прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів і Військово-Морських Сил України та їх заступників, прокурорів міст, районів та прирівняних до них прокуратур, керівників структурних підрозділів та їх заступників, старших прокурорів і прокурорів, старших слідчих з особливо важливих справ та старших слідчих, прокурорів-криміналістів Генеральної прокуратури України й прокуратур обласного рівня.
Професійна підготовка прокурорсько-слідчих працівників здійснюється з метою одержання останніми нових знань, умінь і навичок. Як правило, це навчання ґрунтується на особливостях окремих напрямів їх діяльності, а саме: підтримання державного обвинувачення; представництво інтересів громадянин та держави в суді; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів; нагляд за додержанням законів щодо прав і свобод людини; організація роботи та управління в органах прокуратури.
Для більш чіткого усвідомлення змісту поняття "підвищення кваліфікації" необхідно взяти до уваги наступне. При його організації виходять із того, що працівник вже опанував основи професійної діяльності в тій чи іншій трудовій сфері і йому необхідно засвоїти тільки специфіку нової діяльності. Вказане дає підстави для висновку: підвищення кваліфікації є такою формою професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників, що передбачає поновлення та набуття нових знань тими працівниками, виконання функціональних обов’язків якими потребує нових спеціальних знань, умінь та навичок.
Під час службової діяльності кожен працівник органів прокуратури зобов’язаний постійно удосконалювати свої знання, підвищувати свою професійну майстерність, що як у науковій літературі, так і в нормативних актах називається підвищенням кваліфікації. Підвищення кваліфікації – це безперервний процес формування знань, вмінь та навичок. Він залежить від часу, умов праці та характеризується відповідними якісними змінами.
З метою ефективності роботи щодо підвищення кваліфікації працівників прокуратури її потрібно організувати відповідно до певних принципів, до числа яких належать: постійне (безперервне) навчання, тому що специфіка роботи прокурора і слідчого потребує постійного поповнення знань та практичних навичок; послідовність і регулярність навчання, що означає: всі прокурорсько-слідчі працівники, у тому числі молоді фахівці, повинні проходити навчання за індивідуальними планами, брати участь у семінарських заняттях, а також підвищувати кваліфікацію не рідше як раз на п’ять років; єдність основних підходів до висвітлення питань прокурорського нагляду і досудового слідства; диференціація навчальних програм залежно від контингенту тих, кого навчають, а також потреб практики; активне використання в навчанні технічних засобів, комп’ютерної техніки, проведення ділових ігор, семінарів з обміну досвідом роботи.
На думку Г. Середи, найближчим часом необхідне кардинальне реформування прокурорської системи підвищення кваліфікації, у тому числі диференціації термінів його проходження різними категоріями працівників, перехід до популярної в Європі системи тренінгових моделей [13, c. 5-9].
У період проходження служби всі проку рорсько-слідчі працівники підлягають атес тації. Висновок атестаційної комісії є основою для прийняття рішення про підви щення прокурора чи слідчого в посаді чи класному чині. Порядок атестації передбачений Положенням про атесту вання прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України [5, с. 179], яким визначено, що атестування прокурорсько-слідчих кадрів здійснюється Вищою атестаційною комісією Генеральної прокуратури України та атестаційними комісіями, що створюються при обласних і прирівняних до них прокуратурах і при прокуратурах міст з районним поділом. Атестування проводиться один раз на 5 років. При вирішенні питання про висунення на вищу посаду чи пониження в посаді, а також за наявності серйозних недоліків у роботі або поведінці прокурорів і слідчих атестування за пропозицією керівника відповідної прокуратури або її структурного під розділу проводиться достроково. Молоді спеціалісти підлягають атестуванню по закінченні ста жування, а повторно — за 2 роки. Особи, які мають досвід робо ти в правоохоронних органах, але вперше призначені на прокурорсько-слідчі по сади, підлягають атестуванню не раніше, ніж через 6 місяців роботи на цих посадах [5, с. 179].
Задля приведення законодавства про прокуратуру у відповідність до стандартів захисту дитинства і материнства М.К. Якимчук пропонує передбачити у положенні про атестування прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, що жінки, які перебувають у відпустці по вагітності, пологах і догляду за дитиною, проходять атестацію не раніше ніж через рік після виходу на роботу; вагітні жінки можуть проходити атестацію за власним бажанням [17]. Варто також передбачити, що по закінченні строку повноважень прокурорів, які призначаються строком на п’ять років, повинна проводитися перевірка роботи очолюваної ними прокуратури, за наслідками якої повинна проводитися атестація. Не пізніше ніж за місяць до закінчення п’ятирічного строку повноважень, з урахуванням результатів атестації, повинно вирішуватися питання про подальше призначення вказаних працівників[17].
Підсумовуючи викладене, варто підкреслити важливість підвищення кваліфікації, стажування та атестації прокурорсько-слідчих працівників, а отже правового регулювання цих процесів, що є особливо актуальним під час реформ в Україні і, зокрема, становлення нової, демократичної системи державних та правоохоронних органів.
2.3 Правове регулювання переведення та припинення служби прокурорсько-слідчих працівників
Служба в органах прокуратури відзначається традиційним переведенням кваліфікованих працівників з метою підвищення ними кваліфікації та підвищення їх неупередженості – їх ротацією. Отже, переведення прокурорів, слідчих або науково-педагогічних працівників відбувається:
1) з ініціативи працівника, в порядку ви значеному законодавством про працю;
2) у по рядку ротації – в межах органів прокуратури без підвищення або пониження урівні посади без згоди працівника з обов’язковим мотивуванням підстав такого переведення;
3) у порядку пониження у посаді – переведення з пониженням у посаді прокурора або слідчого, до якого було застосоване за висновком атестаційної комісії дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в посаді.
Досвідчені кадри — основа ефективного виконання завдань органів прокуратури. Одночасно стабільність породжує застій у кадрах. Тому надзвичайно важливо стабільність кадрового складу сполучати з його ротацією. Під ротацією розуміється зміна кадрового складу, при чому не тільки по горизонталі, а й по вертикалі. Але при ротації або назва посади залишається колишньою, а місце роботи змінюється, або змінюється і посада, але її рівень залишається таким же. Прокурорський працівник з огляду на єдність прокурорського нагляду не може бути вузьким фахівцем, він зобов’язаний добре орієнтуватися на будь-якій ділянці прокурорської діяльності, тому дуже важливо періодично переміщати прокурорського працівника по горизонталі, змінюючи ділянки роботи. В органах прокуратури ця робота має особливий характер. Періодична ротація кадрів передбачена серед заходів проти зловживань державних службовців у ряді нормативних актів, що регулюють боротьбу з корупцією. Із їх змісту випливає, що ротація – особливий вид пере ведення на іншу роботу, який не потребує згоди працівника [16, с. 74]. Ротація здійснюється в інтересах держави і сприяє підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, не дозволяючи їм довго затримуватись на одній посаді або в одному підрозділі.
Але Пленум Верховного Суду України в постанові № 9від 1 листопада 1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз’яснив, що не можуть застосовуватись як такі, що суперечатьч. З ст. 43 Конституції України положення, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядку дисциплінарного стягнення, в порядку виробничої необхідності або простою, а також можливість виконання ним роботи, не передбаченої трудовим договором [7, с. 222-228].
Закони ж України “Продержавну службу” та “Про прокуратуру” взагалі не передбачають порядкуздійснення ротації. Не передбачено й порядок і підстави проведення ротації увідомчих нормативних актах. Та оскільки ротація п