Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика правочину

1.1 Поняття правочину

1.2 Умови дійсності правочину

Розділ ІІ. Види недійсних правочинів

2.1 Нікчемні правочини

2.2 Оспорювані правочини

Розділ ІІІ. Правові наслідки порушення умов чинності правочину

3.1 Правові наслідки порушення правил щодо форми правочину

3.2 Правові наслідки порушення правил щодо суб’єктів правочину

3.3 Правові наслідки порушення правил щодо змісту правочину

3.4 Правові наслідки порушення інших правил (умов) чинності правочину

3.5 Двостороння реституція та додаткові майнові наслідки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Укладаючи правочин особа намагається досягти правового результату. Правовий результат полягає у виникненні, зміні чи припиненні цивільних прав і обов’язків, тобто у виникненні, зміні чи припиненні цивільних правовідносин. Але досягнути таких результатів може лише правочин, що має належну юридичну силу. Для того, щоб правочин мав належну юридичну силу, законодавець встановлює певні умови, яким повинен відповідати такий правочин.

Таким чином, вимоги чи умови, встановленні законодавством, яким відповідає правочин, що має належну юридичну силу, називаються умовами дійсності правочину.

Визначення правочину недійсним - це досить поширене явище в практичній діяльності між суб’єктами цивільних правовідносин. Особливо тепер, коли 1 січня 2004 року вступив в силу та діє новий Цивільний кодекс України.

Об’єктом дослідження виступають правові наслідки недійсності правочину.

Які ж правові наслідки визнання правочину недійсним та недотримання яких умов тягне таку недійсність? Визначення цих наслідків та умов є основною метою напинання даної курсової роботи.

Виходячи з мети, варто поставити перед написанням курсової роботи наступні завдання:

- охарактеризувати поняття правочину;

- визначити умови чинності правочину;

- визначити види недійсних правочинів;

- встановити основні правові наслідки порушення умов чинності правочину.

Розділ І. Загальна характеристика правочину

1.1 Поняття правочину

Під правочином розуміється дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків [2, ст. 202 с.57].

Для правочину характерними є такі ознаки.

Правочином визнається лише та дія, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Якщо буде встановлено, що дія була спрямована на якийсь інший результат, то така дія не буде визнаватися правочином. Так, якщо громадянин порушує права інших суб’єктів, то така його дія, хоча вона й створює зміну прав та обов’язків, не може вважатися правочином, оскільки фактично вона спрямована на зовсім інший результат - порушити чиєсь право. Або наприклад: особа гасить пожежу, рятує потопаючого, віддає знахідку її власникові - це правомірні дії, але й вони не є правочинами, бо виникли не з метою встановлення, зміни, припинення прав або обов’язків. Такі дії називаються юридичними вчинками.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--