Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається в їх реальності. Саме з правовими відносинами пов’язана дійсність права. Відповідної реальності поведінки людей - суб’єктів права - в процесі реалізації ними своїх юридичних прав і обов’язків змісту законів являється окремим завданням правового врегулювання.

Тільки реальні правові відносини можуть розглядатися в якості критерія істини при оцінці відповідальності юридичних законів об’єктивним закономірностям життя суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм і втілених в дійсність.

Отже, правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які знаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники яких виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних обов’язків.

1.3 Юридичний зміст правовідносин

Юридичний зміст правовідносин - це можливість певних дій правомочної особи, а також необхідність певних дій або необхідність утриматися від певних дій зобов’язаної особи.

Разом із юридичним змістом правовідносин виділяють фактичний зміст - самі дії, у яких реалізуються права і обов’язки.

Юридичний зміст правовідносин - суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

Суб’єктивне право - це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов’язками інших осіб.

Характерною рисою суб’єктивного права є міра подовження, забезпечена не тільки законом, але й обов’язками інших осіб. У противному випадку перед нами не суб’єктивне право, а простий дозвіл, що випливає з діючого в суспільстві правопорядку за принципом: „що не заборонено, те дозволено.”

Таких дозволів у повсякденному житті - незлічена безліч. Нікому, наприклад, не забороняється ходити на прогулянки, купатися в морі, займатися спортом, але це все не суб’єктивні права, і вони не складають змісту правовідносин.

Кожна з дробових складових частин суб’єктивного права іменується правомочністю. Урізних правах їх кількість різна. Приміром, у праві власності три: володіння, користування і розпорядження майном. У соціальних і політичних правах - до п’яти - семи. Наприклад, право на волю слова містить у собі можливість громадянина виступати на різних зборах і мітингах, публікуватися в печатці, мати доступ на радіо і телебачення, критикувати недоліки, вносити пропозиції, займатися літературною і художньою творчістю і т.д.

Суб’єктивне право характеризується такими ознаками:

1) являє собою можливу поведінку, що передбачає як активні дії, так і бездіяльність.

2) оскільки суб’єктивне право виражає міру можливої поведінки, то воно обмежується рамками норми права;

3) здійснюється в інтересах правомочної особи;

4) забезпечується обов’язком іншої сторони.

Суб’єктивне право є складним утворенням, що має певну структуру.

Юридичним обов’язком є запропонована зобов’язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи.

Юридичному обов’язку також притаманні такі ознаки:

- необхідна поведінка, здійснення якої прямо наказується нормою права;

- міра необхідної поведінки, що здійснюється строго у рамках юридичної норми;

- ця поведінка здійснюється в інтересах правомочної особи;

- її виконання забезпечується державним примусом, а у випадку невиконання чи неналежного виконання настає юридична відповідальність.

Структура юридичного обов’язку відповідає структурі суб’єктивного права (будучи як би його зворотною стороною)

Її елементами є:

- необхідність здійснити певні активні дії або утриматись від них;

- необхідність для зобов’язаної особи відреагувати на законні вимоги правомочної особи, що були звернені до неї;

- необхідність потерпати від заходів державного примусу за неналежне виконання вимог правомочної особи;

- необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.