Вступ

Актуальність теми. Впродовж останньої чверті ХХ ст. туризм став однією з провідних галузей світової економіки. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, довкілля та людей набуває таких масштабів що можна говорити про «туристичну революцію». За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО) у 2007 р. чисельність іноземних туристів склала 900 млн., а доходи від туризму – 18,6 млрд. доларів. Згідно з прогнозами експертів ВТО, обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку в середньому на 4%. У 2010 р. прогнозується 1,006 млрд. учасників міжнародних подорожей, а у 2020 р. – 1,561 млрд. Доходи ж від туризму за цей період мають збільшитись у 4 рази. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть щонайменше втричі. Це дозволяє говорити про туризм як пріоритетну галузь світового господарства ХХІ ст.

Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Тому прогнози експертів ВТО щодо розвитку туризму в світі повною мірою стосуються України. Адже вона володіє значними рекреаційно-туристичними ресурсами, має досить розвинену транспортну мережу, вигідне географічне положення тощо.

Національний туристичний ринок України є ринком країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури та індустрію туризму відповідно до європейських стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному обміні і переважанням експорту туристичних послуг.

Ринок туристичних послуг в Україні ще остаточно не сформувався, оскільки економіка країни знаходиться в стані постійного реформування, що позначається на розвитку туристичної галузі.

Розвиток національного ринку туристичних послуг Україна ґрунтується на її туристко-ресурсному потенціалі. Мотиваційними цінностями для розвитку внутрішнього та іноземного туризму залишається класичне поєднання природних і культурно-історичних ресурсів, посилене етнорелігійною самобутністю регіонів країни.

Загалом за 2007 р. кількість туристів, які були обслуговані суб’єктами туристичної діяльності України складає 2,864 млн. ос., а кількість іноземних туристів на території України за 2007 р. складає 372,5 тис. ос. (порівняно з попереднім роком 299 тис. ос.). Це свідчить про те, що Україна все більше і більше користується популярністю на світовому туристичному ринку. Отже, з урахуванням цих чинників в Україні прийнято державну програму розвитку туризму до 2010 р., в якій зазначається, що туризм набуває пріоритетності в розвитку культури та економіки незалежної України.

Сучасний розвиток туризму в Миколаївській обл. є складовою процесу відновлення і збереження природно-рекреаційних ресурсів України.

Його проблеми та перспективи істотним чином позначаються на загальному стані природних ресурсів країни. Цим і визначається вибір теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження є природно-рекреаційний потенціал Миколаївської обл. та його використання у туризмі.

Географічні рамки курсової роботи обмежуються сучасною територією Миколаївської обл.

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період від середини XVIII сторіччя до сучасного часу.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи автором було опрацьовано близько 30 джерел. Насамперед це такі багатотомні академічні видання як: «Географічна енциклопедія України» та «Історія міст і сіл Української РСР».

Природа краю описана у працях таких авторів, як Козявкін А.П., Шкварець В.П. та Мельник М.Ф.

Складним був збір літератури, що стосується стану та розвитку туризму в регіоні. При вирішенні цієї проблеми автор курсової роботи скористалася інформацією викладеною у статистичному бюлетені «Туризм в Україні» та на сайтах всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет .

Значну кількість інформації автор знайшла у виданнях туристично-екскурсійного характеру, а саме в проспектах, путівниках, буклетах тощо.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження природно-рекреаційного потенціалу Миколаївської обл. та його використання у туризмі. Для досягнення мети автор ставить перед собою наступні завдання:

· дати загальну характеристику регіону;

· описати природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл.;

· проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку туризму в Миколаївській обл.

Структура курсової роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, джерел та додатків.

1. Загальна характеристика Миколаївської області

Перш ніж проаналізувати туристичні ресурси краю необхідно дати загальну характеристику області.

Фізико-географічна характеристика області. Миколаївська обл. була створена 22 вересня 1937 р. Вона розташована на півдні України, в межах басейну річки Південний Буг, і займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України). На заході вона межує з Одеською, на півночі – з Кіровоградською, на сході – з Херсонською та Дніпропетровською областями, а на півдні омивається Чорним морем (Додаток 1).

Рельєф області являє собою рівнину, нахилену у південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). Глибоко в суходіл врізаються Дніпровсько-Бузький, Березанський, Тилігульський та Анджигольський лимани. До території області належать острів Березань й Кінбурська коса.

Область розташована в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території). Ландшафти представлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками піщаного степу, вапняковими степами, прибережно-водними комплексами, наскельними дібровами, кам’янистими степами тощо.

Лісистість області складає 3,9%. По районах вона досить неоднорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до першої групи. Ліси виконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах в верхів’ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі – бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.

Клімат області помірно континентальний з м’якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом, що супроводжується суховіями і пиловими бурями. Пересічна температура січня становить – 4єС, липня – +27єС. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24єС.

Водні ресурси. Головна водна артерія Миколаївщини – Південний Буг, що посідає третє місце серед українських річок за своїми розмірами, довжиною 257 км у межах області. Друга по довжині ріка області – Інгул (179 км), упадає в Південний Буг у межах Миколаєва. Усього по території області протікає 85 річок, завдовжки 10 км кожна.

Озера області майже всі солоні, найбільше серед них – Бейкуський лиман. Миколаївська обл. на півдні займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря і його лиманів. Узбережжя Чорного моря розрізане Дніпровсько-Бузьким, Тилігульським і Бережанським лиманами.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--