Курсовая работа: Проблеми формування і функціонування економічного і фінансового механізму освіти в Україні
За даними Державного казначейства України видатки загального фонду державного бюджету на науку станом на 30 грудня 2008 року профінансовані в сумі 3605,2 млн. грн., або 98,1 відсотка від річних призначень.
Комітет звертає увагу, що планові показники бюджетного фінансування науки нижчі від законодавчо встановлених норм – 1,7 % ВВП (лише 0,4 - 05 % ВВП). Вперше за останні роки обсяг бюджетного фінансування на науку зменшився на 11 % по відношенню до попереднього року.[7]
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року N 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, який передбачає розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентнісний підхід до організації навчального процесу.
На початок 2008/2009 навчального року в 20047 денних загальноосвітніх навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України (без спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів) навчалося 4438 тис. учнів, що на 233 тис. менше ніж минулого року.
Аналіз стану демографічної ситуації засвідчує, що, починаючи з 2003 року, простежується тенденція щодо збільшення народжуваності. Якщо цей процес набуде незворотного характеру, то, починаючи з 2009 року, набір учнів до 1-х класів розпочне збільшуватися, відповідно й зростатимуть учнівські контингенти. У 2008 році до 1 класу було зараховано 379 тис. дітей.
В системі освіти функціонує:
317 (75,7 тис. учнів) загальноосвітніх шкіл-інтернатів; 14 шкіл та училищ (460 вихованців) соціальної реабілітації; 385 (48,5 тис. учнів) загальноосвітніх навчальних закладів (школи, школи-інтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.
Крім того, в системі МОН України функціонує 115 дитячих будинків, в яких утримується 5,9 тис. дітей дошкільного та шкільного віку. [26]
Таблиця 2.1.1.Загальноосвітні навчальні заклади (на початок навч. року)
| період | Кількість закладів, одиниць | Кількість учнів у загальноосвітніх навчальних закладах – всього, тис.осіб | З них у закладах | Випуск учнів загальноосвітніми навчальними закладами, тис.осіб | Кількість вчителів, тис.осіб | ||
| денних | вечірніх (змінних), включаючи тих, хто навчався заочно | закінчили школу II ступеня (одержали свідоцтво про базову загальну середню освіту) | закінчили школу III ступеня (одержали атестат про повну загальну середню освіту) | ||||
| 1995/96 | 1094 | 521,8 | 511,3 | 10,5 | 47,4 | 26,3 | 36,8 |
| 1996/97 | 1104 | 520,5 | 511,9 | 8,6 | 47,6 | 37,0 | 34,3 |
| 1997/98 | 1110 | 514,3 | 507,7 | 6,6 | 49,3 | 27,7 | 32,2 |
| 1998/99 | 1119 | 508,8 | 501,7 | 7,1 | 54,1 | 29,1 | 32,8 |
| 1999/00 | 1116 | 498,6 | 491,1 | 7,5 | 54,3 | 30,5 | 33,1 |
| 2000/01 | 1116 | 492,4 | 484,7 | 7,7 | 54,8 | 38,8 | 32,7 |
| 2001/02 | 1116 | 476,8 | 469,6 | 7,2 | 55,0 | 35,8 | 31,9 |
| 2002/03 | 1116 | 455,0 | 447,8 | 7,2 | 54,6 | 36,5 | 32,0 |
| 2003/04 | 1109 | 429,5 | 422,6 | 7,0 | 54,7 | 37,3 | 31,5 |
| 2004/05 | 1094 | 404,1 | 397,3 | 6,8 | 50,5 | 37,4 | 31,2 |
| 2005/06 | 1094 | 377,8 | 371,5 | 6,3 | 46,6 | 37,7 | 31,0 |
| 2006/07 | 1086 | 355,3 | 349,2 | 6,1 | 43,4 | 34,5 | 30,4 |
| 2007/08 | 1074 | 336,3 | 330,3 | 6,0 | 40,6 | 32,2 | 29,8 |
| 2008/09 | 1065 | 319,2 | 313,7 | 5,5 | 38,3 | 30,1 | 29,2 |
Результати соціологічного дослідження свідчать: 80% батьків "задоволені" або "задоволені середньою мірою" рівнем знань, які надають їхнім дітям загальноосвітні навчальні заклади (ЗНЗ). Оцінки рівня знань школярів, отримані у результаті опитування вчителів ЗНЗ, менш оптимістичніші: 50% вчителів оцінюють рівень успішності учнів як "поганий" або "задовільний". Відмінність в оцінках батьків та вчителів ЗНЗ щодо деяких аспектів системи ЗСО може виникати через різницю критеріїв.
На запитання "Які реформи середньої освіти проводять в Україні?" 12,8% опитаних батьків не змогли назвати жодної реформи. Лише 87,2% батьків по Україні "знає" про заходи МОН у царині реформування СО. Згадані 12,8% опитаних батьків не знає про запровадження 12-бальної системи оцінювання.
Найвідомішими із заходів МОН є впровадження 12-бальної оцінки ("знають" 75,8% батьків) та впровадження 12-річного терміну навчання ("знають" 69,5% батьків), найменш відомими – впровадження галузевого замість предметного принципу структурування змісту освіти ("знають" 7,9% батьків) та впровадження платної системи освіти ("знають" 14,2% батьків). [15]
Темпи фінансування загальної середньої освіти випереджають темпи інвестицій в основний капітал. Якщо 2006 року вони зросли проти 2004-го в 1,25 разу, то асигнування освіти — в 1,42 разу. Крім того, окремі школи отримують кошти від спонсорів, меценатів, які у статистичну звітність не включаються, але поповнюють шкільний бюджет. Аналітичні матеріали свідчать про зростання питомої ваги фінансування середньоосвітніх закладів у ВВП. Вона становить 6,5 %, що більше на 0,2 в.п., ніж у Бельгії і на 1,7 в.п., ніж у Німеччині. В цьому контексті зауважимо, що за роки радянської влади видатки бюджету в розрахунку на одного учня загальноосвітньої школи у 1987 році становили 301 крб, або 49,5 дол. проти 409,3 дол. у 2005 році.
Здійснення конституційного права на вільний розвиток особистості в ринкових умовах залежить, з одного боку, від стану економіки держави, а з другого — від можливостей самозабезпечення конкретної особи. Щодо держави, то вона гарантує доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти. Обсяги коштів для цього рік у рік зростають, у 2006 році вони становили: 14 млрд грн з місцевих бюджетів і понад 76,2 млн грн — з державного проти відповідно 7,5 млрд грн і 51 млн грн у 2004 році. При цьому асигнування на утримання загальноосвітніх закладів зростають абсолютно і відносно при зменшенні кількості учнів, що припадає на одного вчителя, і зростанні витрат на одного учня (див. Додаток А).Як зазначалося, в умовах зростання бюджетних асигнувань для освітніх закладів постало питання підвищення якості знань учнів. Соціологічні дослідження свідчать, що останніми роками міська й сільська молодь України стала менше читати, рідше відвідує бібліотеки, ніж у попередні роки. За індексом людського розвитку (ІЛР) Україна поступається не лише європейським країнам, а й таким, як Білорусь і Російська Федерація. Окремі науковці таке ставлення молоді до підвищення свого загальноосвітнього рівня пояснюють розширенням комп'ютерної мережі. До того ж практика свідчить, що в Україні не всі ш