Курсовая работа: Проблемні питання скарг платників податків

2. доказ сплати державного мита (розмір мита встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а порядок оформлення платіжного документа про сплату державного мита передбачений п. 14 «Інструкцій про порядок числення і стягування державного мита», затверджений наказом Головній державній податковій інспекції від 22.04.93 р. №15:«При сплаті державного мита готівкою до документа, відносно якого здійснюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, що прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника – останній екземпляр платіжного доручення з написом (відміткою) кредитної установи наступного вмісту: «Зараховано в дохід бюджету ____________ грн. (дата)». Даний напис завіряється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском друку кредитної установи з вказівкою дати виконання платіжного доручення»;

3. доказ про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (про платіжні реквізити на оплату вказаних витрат необхідно взнати в канцелярії відповідного господарського суду) – завірена підприємством копія платіжного доручення або квитанція;

4. докази, на яких грунтуються позовні вимоги;

5. копія вирішення державного податкового органу;

6. документ, підтверджуючий повноваження представника позивача (доручення, статут, положенняі т. i.).

За результатами розгляду справи господарський суд виносить рішення, яке може бути оскаржене в апеляційному і касаційному порядку [2, 8].

2. Класифікація проблемних питань скарг платників податків

Економічна криза в Україні набуває загрозливіших масштабів. Продовжується спад виробництва, багато підприємств під тиском ринкових стосунків вимушені припиняти свою діяльність, збільшується зовнішні і внутрішні зобов'язання України, що приводить до зростання безробіття і соціальної напруги. У таких жорстоких умовах більшість учених-економістів, політиків і підприємців звертаються до думки про необхідність активного сприяння розвитку малого і середнього підприємництва, яке є мобільнішим, здатним швидко реагувати на потребі ринку. Але одна з головних причин, що перешкоджають розвитку підприємництва в Україні, – це дуже ускладнена і недосконала система оподаткування [10,273].

У теперішніх умовах більшість підприємців говорять про необхідність зменшення податкового тиску, який робить неможливим подальший розвиток підприємництва, а багатьох вимушує шукати порятунку в нелегальній економіці, де по рiзним даним виробляється 40–60% ВНП. Але, не дивлячись на це, податкова реформа проводиться дуже повільно і має косметичний характер, що зовсім не сприяє розвитку підприємництва.

Однією з найбільш актуальних проблем оподаткування є удосконалення податку на додану вартість. Дослідження альтернативних видів податків на вжиток, зокрема податку на реалізацію і податку на кредитну вимогу, свідчать, що жоден з цих податків не є ефективною заміною ПДВ.Це пов'язано як із складністю і високими витратами на їх адміністрування, так і з накопиченням податків в ціні унаслідок стягнення податку на раніше сплачений податок, що приводить до кумулятивного зростання цін. Тому одним з пріоритетних напрямів подальшого реформування оподаткування вжитку є не заміна ПДВ, а удосконалення механізму його стягнення [10,274].

У приклад ще однієї проблеми українського оподаткування можна привести Указ Президента від 03.07.98 «О спрощенні системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва». Цим Указом передбачалося введення єдиного податку, що включає більшість обов'язкових податків і зборів, за винятком ПДВ, для підприємств, чий річний об'єм не перевищував 250000 гривень, включаючи ПДВ, і з чисельністю робітників не більше 10 чоловік.

Але спрощена система оподаткування насправді не стала такою вже і простою. Адже в існуючій редакції Указу було багато недоліків, які перекреслюють суть самого Указу: по-перше, цей фіксований податок повинен платитися на рік вперед, тобто виконується фактичне авансування бюджету, податок не включає ПДВ і плати за торгівельний патент, облік не простіший, адже підприємець повинен вести 9 журналов-ордерів, так званий «спрощений» облікі до того ж повний облік для нарахування ПДВ, а ліміт в 10 чоловік значно зменшує діапазон підприємців, які могли б скористатися таким податком. Отже, цей дуже необхідний документ залишався недопрацьованим і дуже невигідним для підприємця.

Актуальна проблема про сплату 10% від амортизаційних нарахувань згідно з постановою Кабінету Міністрів України №85. Ця постанова має ряд недоліків, які значно ускладнили роботу підприємств, наприклад:

– оподаткуванню підлягає не прибуток, а витрати і цей податок стягується незалежно від результатів діяльності підприємства. Як відомо, прибуток підприємства дорівнює валовим доходам за мінусом валових витрат і амортизації. Отже, податок платиться не лише з прибутку, а також і з витрат;

– виключаються оборотні кошти, які знаходяться у власності підприємства;

– значно погіршується фінансовий стан фондомістких підприємств;

– зростає борг після стягнення цього податку;

– зменшуються темпи розширення і оновлення основних фондів;

– зникають стимул-реакції для інвестування і реінвестування засобів в економіку країни.

Поряд зі всім цим спектром проблем в даний час українська податкова система характеризується нестабільністю, частою зміною «правил гри з державою», прийняття податкових актів заднім числом, суперечністю законів і підзаконних актів, у тому числі директивних конструктивних матеріалів, що створюють можливість, а деколи просто необхідність їх додаткового тлумачення. Це не лише відлякує іноземних інвесторів, але і створює серйозні перешкоди в роботі вітчизняних виробників. [10, 275]

Слід зазначити також і край сувору систему фінансових санкцій, що не роблять відмінностей між податковими порушеннями різного характеру. Практично проста бухгалтерська помилка і злісне укриття доходів з метою уникнути оподаткування караються однаково.

Сучасна податкова система України побудована на базі вартісних показників. Така орієнтація оподаткування украй негативно оцінюється фахівцями, бо вона не дозволяє отримати стійку і реальну базу оподаткування. Рухливість вартісних показників, їх залежність від специфіки обліку, а також від інфляційних чинників роблять оподаткування украй залежним від кон'юнктури не лише фінансовой, але і політичной.

У Податковому кодексі практично незмінною залишається економічна платформа, на якій грунтуватиметься податкове виробництво. Це ті ж вартісні показники: прибуток і дохід. Отже, податковий регламент відносно прибутку, що обчислюється для цілей оподаткування, збережеться, не дивлячись на те, що поняття «собівартість продукції» в проекті не згадується. Зберігається і проблема інформаційного забезпечення податкової практики, її тиск на систему первинного бухгалтерського обліку.

Серед найбільш гострих питань віддзеркалення в обліку інформації, необхідної для числення податків, можна виділити наступні:

– регламент віднесення витрат на витрати виробництва і реалізації продукції для цілей оподаткування;

– галузеві особливості облікової політики;

– оцінка і порядок списання витрат (вживані методи);

– ведення роздільного обліку і не оподатковуваних податком операцій оподаткувань;

– методики прискореної амортизації і дозвільна політика податкових адміністрацій;