Курсовая работа: Проект бурякозбирального комбайна з конструктивною розробкою вібраційного лемішного копача

Конструкція самохідного бурякозбирального комбайна повинна забезпечувати: продуктивність 1,35 – 2,43 га/год. при робочій швидкості руху 3,27 – 7,7Н км/год., ширину захвату 2,7 м, виконувати за один прохід шість рядків коренів цукрового буряка.

Конструкція самохідного бурякозбирального комбайна повинна забезпечувати якість виконання технічного проекту: кількість коренів, що залишилися в землі після проходження машини не повинна перевищувати 1%, а втрачених на її поверхні 6%. Загальна забрудненість цукрового буряка, що зібраний поточним чи перевалочним способом не повинна перевищувати 12%, в тому числі рослинної маси в буряковому ворсі може бути не більше 3%.

Відходів цукристої маси в зрізаних головках коренів повинна бути не більше 5% по масі, коренів з пошкодженими глибокими шарами тканини – не більше 12% по масі. Діаметр обриву хвостової частини кореня повинен бути не більше 1 см. Коренів з більшим діаметром обриву повинно бути не більше 3%.

1.3 Вихідні дані для проектування і розробки конструкції машини

У більшості бурякосійних господарствах країни цукрові буряки збирають потоковим, перевалочним і потоково-перевалочним способами без ручної доочистки коренів з одиночним збиранням гички при груповому використанні збиральних, навантажувальних і транспортних засобів. Це дозволяє значно знизити затрати праці, а також підвищити валовий збір і якість цукрової сировини.

При поточному способі збирання корені і гичка збиральними машинами подаються на ходу в транспортні засоби. Корені відразу доставляють на бурякозбиральний пункт, а гичку відвозять до місця силосування або згодовування.

При перевалочному способі корені із збиральних машин подають в транспортні самохідні причепи і вивозять до місця тимчасового їх кагатування в межах поля, а потім при появі вільного автотранспорту доставляються на бурякозбиральні пункти.

Поточно-перевалочний спосіб збирання об'єднує два попередніх: частина коренів безпосередньо від збиральних машин вивозиться на бурякозбиральні пункти, а решту вкладають самоскидами в тимчасові польові кагати. Його як правило застосовують при недостатньому забезпеченні господарств автотранспортом. Поточно-перевалочний спосіб дає можливість збільшити виробництво збиральних агрегатів за рахунок своєчасного відвезення коренів.

Групове використання машин при поточно-перевалочному способі збирання дозволяє оперативно маневрувати технічними засобами при поломках, вимушених зупинках збиральних агрегатів, а також організовувати централізоване обслуговування і ремонт техніки.

Гичкозбиральна машина БМ-6А попередньо зрізує гичку і завантажує у транспортні засоби.

Технологічний процес роботи проектованої машини наступний.

За допомогою автомата керування або вручну передні колеса машини направляються точно по центру міжрядь буряка. Завдяки цьому встановлені під кутом один до одного робочі органи лемішкового типу охоплюють корені з обох сторін, заглиблюються на необхідну глибину завдяки коливальним рухом в вертикальній площині інтенсивно деформують шар ґрунту і очищують коренеплоди від землі. Потім завдяки біроту перекидаються буряки на шнековий очисник. Під дією шнеків, які обертаються з різною швидкістю.

Передавальний бітер сприяє кращому заповненню між скребкового простору елеватора і тим самим – підвищенню його продуктивності. Елеватор подає корні в бункер звідки вони стрічковим транспортером передаються на вивантажувальний елеватор, який подає корені в кузов транспортного засобу, що рухається поряд. Для заміни транспортних засобів на ходу передбачена можливість короткочасної (на 20–30 с) зупинки стрічкового транспортера і завантажувального елеватора. При цьому корені накопичуються в невеликому бункері. Після зміни транспортного засобу всі механізми знову включені в роботу.

Проектована машина може використовуватись на всій території України, але переважно у західній області у районах великого бурякосіяння.

До західного лісостепу України входять лісостепові райони Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Івано-франківської, Чернігівської областей.

Найкращими ґрунтами, які поширені в цій зоні є чорноземи (глибокі мало гумусові, неглибокі помірно гумусові, опідзолені). Вони мають значні запаси поживних для рослин речовин, їм властива висока біологічна активність. Ступінь насичення основами високий – 85–92%. На рухомі сполуки фосфору небагаті, тому потребують насамперед фосфорних добрив, з яких найефективнішим є суперфосфат.

Врожаї цукрових буряків на цих ґрунтах вищі, ніж на інших. В цій зоні поширені також перегнійно-карбонатні ґрунти, сформовані на крейдяному марганці. Вони містять 2,5-5,5% перегною, мають лужну реакцію, але характеризуються незначною товщиною гумусного шару (не більше 50 см).

Поширені в цій зоні також темно-сірі, сірі, світло-сірі ґрунти. Темно-сірі ґрунти за механічним складом легкосуглинкові, містять 2–4% гумусу. Краще від інших опідзолених ґрунтів забезпечені рухомими формами поживних речовин.

Кліматичні умови.

Кліматичні райони бурякосійних районів західної України сприятливі для вирощування цукрових буряків. Клімат в цілому помірно-континентальний з м'якою малосніжною зимою, порівняно тривалою весною, дощовим літом та теплою сонячною осінню. В Західному Лісостепу без морозний період триває приблизно 230–240 днів. Температура середньої річки становить +7°С у північній частині і 8°С у південній. В середньому за рік випадає близько 700 мм опадів. Найтепліші місяці липень і серпень, хоча температура повітря і в ці місяці невисока. В кінці жовтня вона знижується, що затримує вегетацію рослин. В другій половині грудня тут наступає зима із сніговим покривом 18–26 см [2].

Урожайність коренів цукрового буряка 250–550 ц/га, гички 240–445 ц/га.

Бурякозбиральний комбайн використовується з 15 вересня по 25 жовтня. Середня кількість опадів за період використання машини 52 мм.

Бур'яни:

· Осот польовий – посівами цукрового буряка наносить шкоду як засмічувач і приманка для довгоносиків;

· Пирій повзучий – один з найбільш шкідливих розповсюджених бур'янів. Сильно осушує ґрунт.

· Хвощ польовий – надає перевагу вологим кислим ґрунтам; сильної шкоди завдають також такі бур'яни як редька дика, Ромашко не пахуча, гірчиця польова.

До моменту збирання цукровий буряк має потовщений конусоподібний головний корінь від якого відходять в сторону (25–30 см) дрібні корені. Основна маса цукру (95–97%) сконцентрована в тілі буряка. Нижня хвостова частина головного кореня входить глибоко в ґрунт і при збиранні, як правило, обривається на діаметрі 8 – 10 мм і залишається в землі.

Матеріал коренеплоду – крихкий, анізотропний, неоднорідний по довжині і поперечному січенні. Поблизу хвостової частини (діаметр 10 – 30 мм) коренеплід менш крихкий і при навантаженні виявляються помітні ознаки пластичної деформації. В цій частині коренеплоду тимчасовий опір матеріалу і критичні кути згину значно більші, а жорсткість на згин менша чим в основної.

Головка кореня цукрового буряка може розміщуватись як нижче рівня (до 30 мм) ґрунту, та і вище його (до 80 мм і більше). Маса кореня цукрового буряка обумовлюється його розмірами і варіюється в широких межах від 0,4 до 0,8 кг.