Курсовая работа: Проектування технологічної оснастки для виготовлення деталі "каретка верхня"

Втулка перехідна з конусністю 7:24 ОСТ2 П12-7-84

1.1 Аналіз деталі «Каретка верхня»

Каретка є важливою деталлю в конструкції верстата. Точність виготовлення каретки відображається на точності переміщення і відносного руху різцетримача з робочим інструментом.

З огляду конфігурації деталі виходить, що каретка є несучою деталлю різцетримача верстата. В деталі наявні направляючі за допомогою яких здійснюється точне переміщення каретки відносно супорта. Для регулювання та видалення небажаних зазорів між напрямними та салаками конструкція каретки має з однієї сторони направляючих нахил, в який при збиранні буде вставлено і закріплено.

Деталь має точний отвір за допомогою якого відбувається точне положення, співвісність та базування приєднувальних елементів конструкції.

Різьбові отвори на торцях каретки М6 та М8 виконані для приєднання до каретки захисних та змащувальних елементів, що подовжують термін експлуатації органу та зменшують інтенсивність зношення і стирання направляючих при негативній дії тертя.

Різьбові отвори М10 на верхній поверхні каретки предназначені для закріплення на ній поворотної плити на якій безпосередньо розміщується різцетримач з робочим інструментом.

Розміщення кріпильних отворів прив’язане до точно оброблених бонових і торцьових поверхонь, що обумовлює попередньо начисто обробити ці поверхні, а вже тоді отвори.

Аналізуючи конфігурацію та матеріал каретки робимо висновок що заготівку будемо отримувати литтям в піщані форми, так як це буде економічно обґрунтовано.

Конструкція каретки не має важкодоступних місць обробки та не потребує розробки нового пристосування для її закріплення при механічній обробці.

Вивчаючи креслення деталі можна зробити висновок, що заготовка отримана литтям, конструкція якої буде досить простою.

За геометричними показниками деталь досить проста та технологічна. Вона не має складних чи важкодоступних місць які б ускладнювали процес обробки.

За характеристиками точності відхилення від площинності поверхні Д складає 0,03мм; поверхні Е – 0,02мм. Допуск перпендикулярності отв.М відносно поверхні Е складає 0,02 на довжині 100мм. Допуск перпендикулярності поверхонь К, И до поверхонь Д і Ж 0,2 на довжині 150мм. Допуск перпендикулярності поверхні Ж до поверхонь Д та Л становить 0,05мм на довжині деталі.

Хімічний склад в % матеріалу СЧ20

Таблиця 2

C	Si	Mn	S	P
3,3-3,5	1,4-2,4	0,7-1	до 0,15	до 0,2

Твердість НВ 10^-1 = 143-255 МПа

Межа короткочасної міцності s_в =200МПа

Модуль пружності першого роду Е=10^-5 МПа

Коефіцієнт теплопровідності l=54 Вт/(м*град)