Курсовая работа: Програмний комплекс для роботи розробки візитних карток

Стиснуте збереження. Нехай у списку B= кілька елементів мають однакове значення V, а список В'= виходить з B заміною кожного елемента Ki на пари Ki'=(і,Ki). Нехай далі B"= - підсписок В', що виходить викреслюванням усіх пар Ki=(і,V). Стиснутим збереженням У є метод збереження В", у якому елементи зі значенням V. Розрізняють послідовне стиснуте збереження і зв'язане стиснуте збереження. Наприклад, для списку B=, що містить кілька вузлів зі значенням Х, послідовного стиснутого і зв'язане стиснуте збереження, з умовчуванням елементів зі значенням Х, представлені на мал.22,23.

1,C	3,Y	6,S	7,H	9,T
Рис.10. Послідовне стиснуте збереження списку.

Рис.11. Зв'язне стиснуте збереження списку.

Достоїнство стиснутого збереження списку при великому числі елементів зі значенням V полягає в можливості зменшення обсягу пам'яті для його збереження.

Пошук i-го елемента в зв'язаному стиснутому збереженні здійснюється методом повного перегляду, при послідовному збереженні - методом бінарного пошуку.

Переваги і недоліки послідовного стиснутого і зв'язаного стиснутого аналогічні перевагам і недолікам послідовного і зв'язаного збереження.

Розглянемо наступну задачу. На вході задані дві послідовності цілих чисел M=, N=, причому 92% елементів послідовності М дорівнюють нулеві. Скласти програму для обчислення суми добутків Mi * Ni, і=1,2,...,10000.

Припустимо, що список М зберігається послідовно стисло в масиві структур m з оголошенням:

struct { int nm; float val; } m[10000];

Для визначення кінця списку додамо ще один елемент із порядковим номером m[j].nm=10001, що називається стопером (stopper) і розташовується за останнім елементом стиснутого збереження списку в масиві m.

Програма для перебування шуканої суми має вигляд:

# include main() { int ?,j=0; float inp,sum=0; struct /* ?????????? ?????? */ { int nm; /* ???????? */ float val; } m[10000]; for(i=0;i<10000;i++) /* ??????? ?????? M */ { scanf("%f",&inp); if (inp!="0)" { m[j].nm="i;" m[j++].val="inp;" } } m[j].nm="10001;" /* stopper */ for(i="0,j=0;" i<10000; i++) { scanf("%f",&inp); /* ??????? ?????? N */ if(i="=m[j].nm)" /* ?????????? ???? */ sum+="m[j++].val*inp;" } printf( "???? ???????? Mi*Ni ???????? %f",sum); }

Індексне збереження використовується для зменшення часу пошуку потрібного елемента в списку і полягає в наступному. Вихідний список B = розбивається на трохи підсписків У1,У2, ...,Вм таким чином, що кожен елемент списку В попадає тільки в один з підсписків, і додатково використовується індексний список з М елементами, що вказують на початок списків У1,У2, ...,Ум.

Вважається, що список зберігається індексно за допомогою підсписків B1,B2, ...,Bm і індексного списку X = , де ADGj - адреса початку підсписка Bj, j=1,M.

При індексному збереженні елемент До підсписка Bj має індекс j. Для одержання індексного збереження вихідний список У часто перетвориться в список В' шляхом включення в кожен вузол ще і його порядкового номера у вихідному списку В, а в j-ий елемент індексного списку Х, крім ADGj, може включатися деяка додаткова інформація про підсписок Bj. Розбивка списку В на підсписки здійснюється так, щоб всі елементи В, що володіють визначеною властивістю Рj, попадали в один підсписок Bj.

Достоїнством індексного збереження є те, що для перебування елемента К с заданою властивістю Pj досить переглянути тільки елементи підсписка Bj; його початок знаходиться по індексному списку Х, тому що для кожного ДО, що належить Bi, при і не рівному j властивість Pj не виконується.

У розбивці В часто використовується індексна функція G(K), що обчислює по елементі До його індекс j, тобто G(K)=j. Функція G звичайно залежить від позиції ДО, що позначається поз.K, у підсписку В або від значення визначеної частини компоненти ДО - її ключа.

Розглянемо список B= з елементами

??1=(17,Y), K2=(23,H), K3=(60,I), K4=(90,S), K5=(66,T),K6=(77,T), K7=(50,U), K8=(88,W), K9=(30,S).

Якщо для розбивки цього списку на підсписки як індексну функцію взяти Ga(K)=1+(поз.K-1)/3, то список розділиться на три підсписка:

B1a=<(17,Y),(23,H),(60,I)>,B2a=<(90,S),(66,T),(77,T)>,B3a=<(50,U),(88,W),(30,S)>.

Додаючи усюди ще і початкову позицію елемента в списку, одержуємо:

B1a'=<(1,17,Y),(2,23,H),(3,60,I)>,B2a'=<(4,90,S),(5,66,T),(6,77,T)>,B3?'=<(7,50,U),(8,88,W),(9,30,S)>.

Якщо як індексну функцію вибрати іншу функцію Gb(K)=1+(поз.K-1)%3, то одержимо списки:

B1b"=<(1,17,Y),(4,90,S),(7,50,U)>,B2b"=<(2,23,H),(5,66,T),(8,88,U)>,B3b"=<(3,60,I),(6,77,T),(9,30,S)>.

Тепер для перебування вузла K6 досить переглянути тільки одну з трьох послідовностей (списків). При використанні функції Ga(K) це список B2а', а при функції Gb(K) список B3b".

Для індексної функції Gc(K)=1+K1/100, де K1 - перший компонент елемента ДО, знаходимо:

B1=<(17,Y),(23,H),(60,I),(90,S)>,B2=<(66,T),(77,T)>,B3=<(50,U),(88,W)>,B4=<(30,S)>.

Щоб знайти тут вузол К с першим компонентом-ключем ДО1=77, досить переглянути список B2.

При реалізації індексного збереження застосовується методика А для збереження індексного списку Х (функція Ga(X) ) і методика C для збереження підсписків B1,B2,...,Bm (функція Gc(Bi)), тобто використовується, так називане, A-C індексне збереження.

У практиці часто використовується послідовно-зв'язане індексне збереження. Тому що звичайно довжина списку індексів відома, те його зручно зберігати послідовно, забезпечуючи прямій доступ до будь-якого елемента списку індексів. Підсписки B1,B2,...,Bm зберігаються пов'язано, що спрощує вставку і видалення вузлів(елементів). Зокрема, подібний метод збереження використовується в ЄС ЕОМ для організації, так званих, індексно-послідовних наборів даних, у яких доступ до окремих записів можливий як послідовно, так і за допомогою ключа.

Послідовно-зв‘язане індексне збереження для приведеного приклада зображене на мал.24, де X=.

Рис.12.

Розглянемо ще одну задачу. На вході задана послідовність цілих позитивних чисел, що закінчується нулем. Скласти процедуру для введення цієї послідовності й організації її індексного збереження таким чином, щоб числа, що збігаються в двох останніх цифрах, містилися в один підсписок.

Виберемо як індексну функцію G(K)=K%100+1, а як індексний список Х - масив з 100 елементів. Наступна функція вирішує поставлену задачу:

#include #include typedef struct nd { float val; struct nd *n; } ND; int index (ND *x[100]) { ND *p; int i,j=0; float inp; for (i=0; i<100; i++) x[i]="NULL;" scanf("%d",&inp); while (inp!="0)" { j++; p="malloc(sizeof(ND));" i="inp%100+1;" p->val=inp; p->n=x[i]; x[i]=p; scanf("%d",&inp); } return j; }