Курсовая работа: Прояви агресивності молодших школярів

В теперішній час теорія соціального научіння є найбільш ефективною в передбаченні агресивної поведінки, особливо, якщо є свідчення про агресора і соціальну ситуацію розвитку.

Когнітивна модель

Основу цього підходу складає теорія психологічної дисфункції А. Єлліса (1991), який вважав,що трьома основними психологічними аспектами діяльності людини є мислення, емоції і поведінка (А-В-С-теорія). Всі три аспекти взаємопов”язані і змінення одного з них часто викликає змінення інших. Тобто, якщо людина починає думати про подію якось інакше, то ймовірно вслід за цим зміняться її емоції щодо цієї події, та, можливо поведінка. Єлліс вважав, що існують чотири головних цілі, яких прагнуть люди:

1) виживання, або збереження і підтримання власного життя;

2) щастя, або виживання, засноване на максимізації вдоволення чи задоволення і мінімізації страждання чи невдоволеності;

3) соціальне прийняття, або виживання в групі чи суспільстві, в яких людина почуває себе добре;

4) інтимні відносини, або виживання, засноване на любові до близьких людей;

З точки зору Єлліса будь-які думки, емоції або дії, які сприяють досягненню цих цілей, являються раціональними, розумними або здоровими. Ті ж , які блокують або заважають досягненню цих цілей – ірраціональні, нерозумні чи нездорові. Виходячи з цього виділяється здорова і нездорова агресія. Здорова передбачає прагнення людини до збереження власного життя, до щастя, до успішної адаптації в соціальній групі, до встановлення близьких відносин до оточуючих. В основі другої форми агресії лежить тенденція до блокування чи руйнування прагнення до цих основних людських цілей.

Як стверджує А.Єлліс, основним критерієм розрізнення здорових і нездорових форм агресії, нормального і порушеного емоційного реагування являється наявність так названого невротичного набору почуттів і поведінкових реакцій, які виникають в результаті догматичного, ірраціонального і нереалістичного мислення [33].

1.3 Структура агресії, її види

Прояви агресії дуже різноманітні. Психологи виділяють два основних типи агресивних проявів:

- цільова агресія;

- інструментальна агресія;

Цільова виступає як здійснення агресії в якості раніш спланованого акту, метою якого є нанесення шкоди об’єкту. Інструментальна агресія здійснюється як засіб досягнення певного результату, який сам по собі не являється агресивним актом.

Агресивні прояви розрізняються за своєю структурою(А.К.Осинський, І. Заграфова, Н.Д. Левітов):

1. За спрямованістю: - Агресія спрямована назовні; Аутоагресія – спрямована на себе;

2. За метою: - інтелектуальна агресія; ворожа агресія;

3. За методом вираження: - фізична агресія; вербальна агресія;

4. За ступенем виразності: - пряма агресія; непряма агресія;

5. За наявністю ініціативи: - ініціативна агресія; оборонна агресія;

В підручнику Платонової добавляються ще декілька форм:

- негативні – позитивні (деструктивні - конструктивні);

- явні – латентні (зовнішня яка спостерігається – прихована агресія);

- его – синтонні (які приймаються особистістю) – его – дистонні(які не приймаються «Я», засуджуються). Найбільш звичними, явними вираженнями агресивної поведінки вважаються : злослів`я, завищення тону і гучності голосу, афектація, примушення, негативне оцінювання, образи, погрози, використання фізичної сили, застосування зброї. Агресія може бути спрямована:

- на оточуючих людей поза сім`ї; - тільки на близьких людей; - на тварин; - на себе (наприклад, в формі висмикування волосся, здирання шкіри, кусання нігтів, відмови від їжі в підлітковому віці);- на зовнішні фізичні об`єкти; - на символічні і фантазійні об`єкти [1].

Найчастіше за все, агресія викликається словами і вчинками, тобто має соціальний контекст. Негативні емоції, які викликаються образами, або перешкодами, ведуть до агресивних намірів. Чим вищий рівень фрустрації, тим сильніше агресія постраждалого [3]. Фрустрація може викликати дві взаємовиключні емоції – страх або гнів і, відповідно, два види реагування – втеча або напад. Вибір стратегії реагування залежить від особистісних особливостей, стану людини, а також від зовнішнього стимулювання того, чи іншого виду поведінки. Важливу роль в становленні агресивної поведінки грають навчання і виховання.

1.4 Особливості проявів дитячої агресії

Згідно з багаточисельними дослідженнями, зараз прояви дитячої агресивності є однією з найбільш розповсюджених форм дитячої поведінки, з якою приходиться мати справу дорослим. Сюди відносяться спалахи роздратованості, неслухняність, надмірна активність, жорстокість. У більшості дітей спостерігається пряма і опосередкована вербальна агресія – від скарг і агресивних фантазій, до прямих образ і погроз [4].

І.А.Фурманов зауважує, що в якийсь період багатьом дітям притаманна агресивність. Вона обумовлена розчаруваннями, викликаними позбавленнями і обмеженнями, які стають травмуючими для дитини. І найбільш задовільним рішенням для дитини може здаватися агресивна реакція. Особливо, якщо у дитини обмежені здібності до самовираження або вона позбавлена можливості іншим способом задовольнити істотну для неї потребу. Наприклад, нерідко буває так, що батьки, або хто-небудь з близьких забороняють що-небудь, позбавляють її предмету виниклої потреби або не дозволяють задовольнити її тим способом, яким бажає дитина. В цьому випадку напруга, яка виникає через потребу (іграшки, цукерки), переміщується на тих, хто заважає задовольнити цю потребу. Процес несвідомого зняття напруги (злість, ненависть) звичайно приймає форму фізичної, або психічної дії дитини на оточуючих – агресію.

Він відмічає, що агресія може виникати в двох випадках: 1) як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб; 2) як «вивчена» поведінка, коли дитина поступає агресивно, слідуючи зразку (поведінка батьків, інших значущих осіб, літературних або кінематографічних персонажів). Згідно з цією точкою зору, стає очевидним, що дитині в ранньому віці неможливо уникнути певної агресивності [32].

У дітей, як і у дорослих спостерігається дві форми агресії: