Курсовая работа: Проведення змагань з легкої атлетики

Чимале значення для засвоєння техніки мають одяг та взуття, місця занять, інвентар. Одяг та взуття повинні відповідати сезону й температурі повітря, а місця занять – бути в справному стані[3,с193].

Давньогрецькії слово „атлетика" означає „боротьба", „вправи", „двобій". У Стародавній Греції атлетами називали тих, хто змагався в силі та швидкості. Назва „легка атлетика" - умовна, яка ґрунтується на зовнішньому враженні легкості виконання легкоатлетичних вправ у противагу іншим видам спорту (гирьовий, важка атлетика, пауерліфтинг тощо).

У США, Англії, Франції, Австрії, Новій Зеландії, Румунії, країнах Південної Америки та Африки легку атлетику називають „атлетикою", або „вправами на доріжці, полі"[14,с.125].

1.2 Класифікація легкоатлетичних вправ

Легка атлетика охоплює велику кількість вправ, шо характеризуються різними способами й варіантами виконання, тому, щоб зрозуміти сутність легкоатлетичних вправ, застосовують різні класифікації.

Легкоатлетичні вправи поділяють на п'ять розділів: ходьба, біг, стрибки, метання і багатоборства, які, у свою чергу, поділяють на види і їх різновиди. Поряд із наведеною класифікацією легкоатлетичні вправи поділяють на дві групи: класичні й некласичні.

До класичних належать ті вправи, які входять до програми офіційних змагань із легкої атлетики. Таких видів 24 - у чоловіків і 22 - у жінок, шо входять до програми Олімпійських ігор.

До некласичних належать ті, які не входять до програм офіційних змагань.

Види ходьби. До класичних видів ходьби належать: ходьба на біговій доріжці стадіону (3, 5, 10, 15, 20, 50 км) і шосе (20, 30, 50 км), ходьба на час (годинна і двогодинна).

До некласичних видів ходьби належать усі види пересування на місцевості (прогулянки, походи, професійна діяльність).

Види бігу. До класичних видів відносять біг:

- на короткі дистанції (30, 50, 60, 100, 200, 300, 400 м);

- на середні дистанції (500, 600, 800, 1000, 1500, 2003 м);

- на довгі дистанції (3000. 5000, 10000 м);

- по шосе (20, 30 км, 42 км 195 м, наддовгі дистанції);

- по пересіченій місцевості - крос (500 м, 1, 2, 3, 8, 10, 12, 14 км);

- естафетний (4 х 100 м, 4 х 400 м);

- з перешкодами (1500, 2000, 3000 м);

- з бар'єрами (60, 100, 110, 300, 400 м).

До некласичних видів бігу належать: човниковий біг, комбіновані естафети, бг з перешкодами (смуга перешкод), біт з предметами, біг під гору, з гори, біг по піску, воді, снігу.

Види стрибків. Класичними видами є стрибок у висоту з розбігу, у довжину з розбігу, потрійний стрибок, стрибок з жердиною.

До некласичних видів стрибків належать: стрибок у довжину з місця поштовхом однієї і двох ніг; стрибки у висоту з місця; далеко високі стрибки (зстрибування, стрибки в глибину); у довжину з жердиною; багатоскоки; стрибки з діставанням предметів, що високо висять; стрибки через перешкоди.

Види метань. До класичних метань належать: штовхання ядра, метання диска, молота, списа, гранати.

До некласичних метань відносять: метання м'ячів (надувних, набивних і тенісних), метання ядер різних за масою, метання гирі, колод, каменів та інших предметів.

Види багатоборства. Класичними видами є семиборство у жінок, десятиборство у чоловіків. Некласичними бувають п'ятиборство, чотириборство, триборство.

Легкоатлетичні вправи також поділяють на:

- спеціальні вправи, які повністю відбивають кінематичну й динамічну структуру рухової дії (біг з низького старту, стрибок у висоту з трьох кроків);

- підвідні вправи, що частково подібні до основних рухів (стрибки у довжину з місця поштовхом однієї або двох ніг, біг по відмітках тощо);

підготовчі вправи, які застосовують для підготовки м'язових груп і систем організму до інтенсивної діяльності та для підвищення спеціальної працездатності[15,с.101].