Курсовая работа: Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства, незважаючи на велику кількість експериментальних, емпіричних і теоретичних досліджень стану агресивності, концептуальна розробка даного поняття в психологічній літературі залишається недостатньо розробленою.

Сьогодні поставлено під сумнів закон існування і розвитку добра. Багато років дітей виховували згідно з цим основним моральним законом: добро породжує добро, а зло здатне породити лише зло. Зараз, як підкреслюють українські дослідники, "цей закон спрацьовує доти і лише там, доки і де сам грунт здоровий. У грунтовно хворому ж "суспільстві" цей закон вже не спрацьовує, скоріше навпаки: там, де добро (гуманність, чесність, істина тощо) органічно відштовхується, там добро породжує зло, викликає з глибин підсвідомості агресію і ненависть..." [1, с.48 ]. Лють, жорстокість, безсердечність нашого переломного часу можна зрозуміти, проте аж ніяк не слід виправдовувати їх і миритися з ними. Передусім тому, що це підриває здоровий культурний розвиток підростаючого покоління, повноцінне формування особистості, тобто ставить під сумнів і майбутнє самого суспільства. У дітей зросла асоціальна спрямованість, вони стали більш агресивними, вразливими, швидко виходять із стану рівноваги. Значно зросла кількість психічних захворювань, безпосередньо пов'язаних із соціальними умовами. В окремих дітей розвиваються хибні якості: жорстокість, брехливість, лють та ін.; у значної частини підлітків порушуються ціннісні орієнтації.

Однією з актуальних проблем сьогодення в загальноосвітніх закладах є агресивна поведінка учнів молодшого шкільного віку. На жаль, цій проблемі не наділяється достатньої уваги в психологічній та педагогічній літературі. Втім, вона є надзвичайно важливою й потребує свого розв'язання. Адже саме в цей віковий період закладаються основні стереотипи поведінки. Розуміння механізму формування агресивних дій у дітей молодшого шкільного віку допомагає не тільки пояснити причини агресивної поведінки підлітків, а й знайти засоби педагогічного та психологічного впливу на дитину, з'ясувати основні напрями психолого-педагогічної корекції та профілактики агресивних проявів у поведінці вже в учнів початкових класів.

Темою наукової роботи, обрано «Психологічні особливості агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку»

Мета: вивчити психологічні особливості та причини виникнення агресивності у дітей молодшого шкільного віку.

• Гіпотеза: ми припускаємо, що в результаті експерименту отримаємо -діти з високим рівнем агресивності займають несприятливе положення в групі. Задачі:

вивчити проблему агресивності і її вирішення в психологічній науці;

розглянути деякі причини та чинники, що спричиняють формування та закріплення агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку;

проаналізувати причини виявлення агресивної поведінки у дітей за допомогою проектних методик.

Предмет дослідження: вплив різних чинників мікро- та макросередовища на емоційно-вольову сферу дитини молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження: агресивність в молодшому шкільному віці.

Для дослідження агресивної поведінки дітей використовували проективні методики: тест Бака ""Будинок-Дерево-Людина" та "Малюнок неіснуючої тварини".

Розділ 1. Проблема агресивності та її вирішення в психологічній науці

1.1 Агресивність як прояв емоційної сфери

Емоції й почуття являють собою відображення реальної дійсності у формі переживань. Різні форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрої, стреси, пристрасті) утворюють в сукупності емоційну сферу людини. Прояв агресії також можна віднести до емоційно-вольової сфери людини.

Різні автори по-різному визначають походження явища агресивності. Так, наприклад, філософ Жан-Жак Руссо звинувачував за суспільне зло не людську природу, а суспільство. Томас Гоббсом (1588-1679) розглядав соціальні обмеження як необхідні для отримання тваринних проявів людської натури, яка потребує постійного контролю. У 20 ст. погляди Гоббса про те, що агресивні прояви являються вродженими, поділяли Фрейд та Лоренц. Обидва вчених вважали, що агресивна енергія має інстинктивну природу; якщо вона не знаходила розрядки, то скопичувалася до тих пір, доки не взривалася або доки потрібний стимул не випускав її на зовні.

Деякі вчені давали визначення "агресії" та "агресивності":

як вроджену реакцію людини для захисту території, яку вона займає (Лоренц);

як намагання панувати (Моррісон);

як реакцію на ворожу навколишню дійсність (Хорні, Фромм).

Взагалі поняття "агресивність" розглядають як властивість особистості, а "агресію" як прояв, акт поведінки.

Агресивність характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями - гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). В агресивному стані людина може повністю втрачати самоконтроль. Агресію інколи розглядають як стінічний активний прояв фрустрації (це все, що заважає досягнути мети). У зв"язку з цим агресію визначають як реакцію на обставини. Проте агресія виникає і в результаті наслідування зразків або використовується людиною як навмисний засіб для досягнення мети. Причиною агресії може бути ефект неадекватності, який виникає внаслідок незадоволення потреби особи в самоствердженні. Поведінка людини в стані агресії значною мірою залежить від її характерологічних рис і особливо від її виховання.

Агресивна поведінка прояаляється вже в ранньому дитинстві, піддаючи випробуванню батьківське терпіння і створюючи напруження в стосунках з однолітками.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики, і має різні ступені проявів: від майже повної її відсутності до максимального розвитку. Кожна людина повинна мати "частинку" агресивності. Тому що її відсутність призводить до пасивності. Надмірний розвиток її характеризує людину як конфліктну, яка не здатна до кооперації.

Але агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою. Виникаючи в критичній ситуації, вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв'язання (виходу) ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дітей в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що жити дитині стало складніше. Це стосується як нормальної дитини, так і дитини з емоційним порушенням.

Так, криза 3-х років (негативізм, упертість, норовистість) характеризується такими позитивними рисами (за Виготським):

прояв самостійності;

відокремлення від дорослого;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--