Курсовая работа: Реалізація Конституції України
- стаття 6 – «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову»[13] . Ці органи здійснюють свої повноваження у встановлених законом межах.
діяльність Верховної Ради України регламентується розділом ІV Конституції України. Стаття 85 визначає її як єдиний орган законодавчої влади; статті 76 – 84, 86 - 101 регламентують основні засади діяльності Верховної Ради та осіб, які можуть бути народними депутатами; стаття 85 визначає основні повноваження Верховної Ради України. У статті 91 також зазначено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші нормативно – правові акти, тобто бере участь у законодавчій діяльності, а отже і в реалізації конституції.
Розділ V Конституції України регламентує діяльність президента України. Стаття 102 визначає його главою держави; стаття 106 визначає його основні повноваження; також Конституція визначає умови обрання на посаду та припинення повноважень президента України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується розділом VІ Конституції України яка визначає головні засади його формування та основні його повноваження (стаття 116) та іншими нормативно – правовими актами, які відповідають основному закону держави.
Щодо органів судової влади, то воно діють на основі розділу VІІІ «Правосуддя» та розділу ХІІ Конституції України «Конституційний Суд України». Ці розділи визначають основні функції судів, їх повноваження та інші аспекти діяльності.
Отже, аналізуючи ці аспекти діяльності вищих органів державної влади, можна сказати, що діяльність державних органів реалізують статті Конституції, які регламентують їх діяльність. Тобто ці статті втілюються в життя цими органами, а також втілюються загальні засади Конституції, такі як розподіл влади, виборність органів влади, представництво державними органами влади волі народу як у внутрішніх, так і у міжнародних відносинах, що є однією з основних ознак розвитку демократизму, а також ознакою соціальної, правової, суверенної держави.
Також, можна сказати, що Конституція України безпосередньо приймає участь у створенні та функціонуванні основних органів державної влади в Україні, так як вона є основним законом держави, має найвищу юридичну силу, і відповідно до цього, інші нормативно правові акти, які приймаються для регламентації діяльності державної влади та державних органів, мають відповідати конституційним нормам та не порушувати їх.
З реалізацією Конституції одразу після її прийняття виникли абсолютно нові для України органи. Прикладом таких органів є Конституційний суд України, Рахункова палата, Центральна Виборча Комісія, Вища Рада Юстиції, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи місцевого самоврядування тощо.
Тож бачимо, що лише прийняття Конституції недостатньо для діяльності державних органів, необхідна ще й її реалізація. Адже, якщо б в Конституції України були лише зазначені органи державної влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів), та органи, що створюються при них (рахункова палата, уповноважений Верховної Ради з прав людини), то фактично ці органи не були б створені і не виконували б своїх функцій.
3. Проблеми реалізації Конституції;
3.1 Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію Конституції України;
Що ж до проблем, які виникають при реалізації Конституції у різних напрямках, то основною з них є те, що у нашій державі часто порушується принцип недопустимості суперечностей між законами України та Конституцією України. Тобто виникають колізії.
Колізії – це суперечності, які виникають між різними законами або різними положеннями одного закону.
Конституційні колізії – це певні невідповідності, що виникають між Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, а також між різними положеннями самої Конституції.
Прикладом Конституційної колізії може бути суперечність між статтею 17 у якій говориться, що «на території України не допускається розташування іноземних військових баз»[14] та пунктом 14 перехідних положень Конституції України, де говориться про можливість тимчасового перебування іноземних військ та використання ними військових баз України на правах оренди.
Прикладом колізії між нормативно правовим актом та конституції може бути суперечність між Конституцією України та Законом України «Про конституційний Суд України». Так, Згідно п.22 ч.1 ст. 106 Конституції, Президент має право призначати, і звільняти 6 суддів Конституційного суду України після голосування за це в парламенті (згідно зі змінами, внесеними до Конституції 1996р.) Але згідно закону "Про Конституційний Суд", суддів Конституційного Суду звільняє ВР. У зв`язку з цим, в даному питанні існує юридична колізія: оскільки в ст. 126 Конституції чітко вказано, що ця частина суддів призначається і звільняється тим органом, який цю частину призначив.
Так, будь-яка колізія між нормативно-правовим та Конституцією України має вирішуватись згідно з положенням Конституції, так як у статті 8 зазначено, що «Конституція України має вищу юридичну силу»[15] .
Колізії між різними нормативно-правовими актами вирішуються відповідно до їх ієрархії (Закони України – підзаконні акти і так далі).
Таких колізій в Конституції дуже багато. Вони існують також між нормативно правовими актами України та Конституцією України. Як у першому так і у другому випадках, такі суперечності та неточності заважають повній та всебічній реалізації Конституції.
Але кожний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом державної влади, і який не відповідає Конституції не дає реалізовувати цю Конституцію. Як приклад можна взяти будь-який закон, що суперечить Конституції України. Він певним чином реалізує окремі положення Конституції, але так як він не відповідає їй, то визнається недійсним. Для того щоб прийняти новий закон, або внести зміни до вже існуючого потрібен ще час. Таким чином, це зупиняє реалізацію Конституції України у певному напрямку, а отже і виконання положення статті 1 Конституції України про те, що Україна розбудовує засади незалежності, демократичності, засади соціальної та правової держави.
Складніше, якщо колізія виникає у різних нормах самої Конституції. У такому випадку не можна сказати, що якась із норм не є конституційною, і тому певні кола осіб використовують одну з цих норм на свою користь. Так до вищенаведеного прикладу можна навести ситуацію, що відбувається в Україні, коли йде мова про подовження терміну перебування російського флоту в Криму. Президент, спираючись на статтю 17 говорить, що їх перебування на території України є неможливим, а В.Ф. Янукович говорить, що відповідно з пунктом 14 перехідних положень таке перебування можливе.
Такі колізії можуть вирішуватися з прийняттям змін до чинної Конституції, і подоланням у ній таких неточностей.
Що ж до впливу конституційних колізій на реалізацію Конституції України, то вони роблять цей процес, у деяких випадках, неможливим у певній сфері. Адже для реалізації Конституції необхідно мати чітке та однозначне тлумачення її норм. А такого тлумачення при наявності колізій в основному законі держави бути не може так як кожна норма Конституції є рівною за своєю силою з іншою і використовувати можна як одну так і іншу. А так як вони суперечать одна одній то виникає невирішеність у певному внутрішньому або зовнішньому питанні, яка послаблює країни, та не дає їй можливості розвиватися стабільно.
3.2 Інші проблеми реалізації Конституції України;
Щодо інших проблем реалізації Конституції України необхідно зазначити, що наша держава є досить молодою на шляху свого незалежного розвитку, тому виникає досить багато питань при реалізації її Основного Закону. Першим з них є нестабільність, не лише політична, але й економічна. Цей факт заважає реалізації Конституції тим, що, наприклад, для ефективної її реалізації в суспільному житті необхідно втілювати основні права громадян в життя, а при політичній та економічній нестабільності це неможливо, так як перш за все необхідно зберегти ще й незалежність та самостійність держави.
Іншою проблемою є суспільство, яке звикло до того, що ним керують, визначають самостійно напрямки його розвитку, без урахування його думки. Тепер же воно має звикнути до того, що в Україні розбудовується соціальна, правова держава, діяльність якої перш за все спрямована на захист свого населення, забезпечення його прав і свобод (стаття 11, 12 Конституції). Цей принцип правової держави ще не дуже розвинений в Україні, але без наполягання самого населення на забезпеченні його він не буде реалізовуватись і далі. До цього ще можна додати і низький рівень обізнаності суспільства загалом у державних справах.
Наступною проблемою є недостатність наукових досліджень різних політичних, соціальних та економічних проблем, що виникають на різних етапах розвитку держави. таким чином, при виникненні певного питання, у багатьох випадках воно залишається нерозв’язаним. Не ведеться пошук ефективних та найоптимальніших шляхів його вирішення.
Наступним недоліком нашого законодавства, який впливає на реалізацію конституції є прогалини в праві.
Прогалина у праві — це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Тобто норм, які регулюють конкретні суспільні або владні відносини. І найчастіше ці прогалини виникають при регулюванні владних відносин. Цим самим не може повністю реалізуватись принцип, кий закріплений в статті 6 Конституції, в які сказано, що влада здійснюється «на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову»[16] , а також діє у межах визначених діючою Конституцією та законами України.
Не менш вагомим фактором є те, що український народ по різному ставиться як до конституції, самої української державності так і влади, що керує ним. Влада в Україні обирається не за розумним зваженням тих характеристик конкретної особистості чи групи осіб, які претендують на управління державою, а за тим, наскільки ця особа підтримує конкретний регіон. Тобто присутні певні ознаки авторитар?