Курсовая работа: Речі як обєкти цивільного права

· вибуло з володіння власника або особи,якій він передав майно (річ) у володіння, не з їхньої волі іншим шляхо.;

Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому законодавством., але якщо майно було безвідплатно набуте в особи, яка не мала права його відчужувати – таке майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Негаторний позов – спосіб захисту права власника, який не пов’язаний із із позбавленням права володіння. Це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю (і не переставав володіти нею) до третьої особи про усунення перешкод в здійснення власником правомочностей володіння, користування й розпорядження майном (річчю).

Право на негаторний позов має власник, а також титульний власник, які володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися або розпоряджуватися нею. Підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування й розпорядження річчю, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у реалізації зазначених правомочностей.

З негаторним позовом власник має право звернутися в момент, коли таке порушення (перешкода у здійсненні своїх правомочностей) ще триває. Тому на такий позов строк позовної давності не поширюється.

Поряд із цим відповідно до положень статті 392 ЦК власник майна (речі) може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий позов є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачеві права власності на спірне майно, не з’єднане з конкретними вимогами про повернення майна або усунення перешкод і користуванні таким майном (річчю).

Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею.

Новелою для сучасного українського цивільного права є такі права на чужу річ як сервітут, емфітевзис та суперфіций. Вперше зазначені права на чужу річ дістали детальне визначення в основному нормативному акті цивільного права нашої держави – Цивільному кодексі України.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне абобезоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними й строковими.

Установлення земельного сервітуту не веде до позбавленнявласника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельнийсервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменшобтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої вінустановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можутьвимагати встановлення таких земельних сервітутів:

· право проходу та проїзду на велосипеді;

· право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

· право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

· право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

· право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусіднюабо через сусідню земельну ділянку;

· право забору води з природної водойми, розташованої насусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

· право поїти свою худобу із природної водойми, розташованоїна сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби доприродної водойми;

· право прогону худоби по наявному шляху;

· право встановлення будівельних риштувань та складуваннябудівельних матеріалів із метою ремонту будівель та споруд;

· інші земельні сервітути.

Власник або землекористувач земельної ділянки має правовимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговуваннясвоєї земельної ділянки.Земельний сервітут установлюється за домовленістю міжвласниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або зарішенням суду.

Право земельного сервітуту виникає після його державноїреєстрації у порядку, встановленому для державної реєстрації правна земельну ділянку.Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу правна земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, доіншої особи.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу,застави та не може передаватися будь-яким способом особою, вінтересах якої цей сервітут установлено, іншим фізичним таюридичним особам.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якоївстановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, вінтересах яких установлено земельний сервітут, плату за йоговстановлення, якщо інше не передбачено законом.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановленийземельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданихустановленням земельного сервітуту.

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: