Курсовая работа: Регіональна економіка сільського господарства України
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);
5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франків-ська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Мережа районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо об'єктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку України. Тому характеристика макрорегіонів України в курсовій роботі дається саме за В. Поповкіним. Назви деяких регіонів спрощені, а саме: Донбас і Нижнє Придніпров'я ми названі Донецько-придніпровським районом, а Слобідська Україна — Північно-Східним.
1) ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й Кіровоградської областей. За територією (136,2 тис. км2, або 22,6% загальноукраїнського показника) він поступається лише Західноукраїнському, а за кількістю населення (9,9 млн чол.) — Донецько-Придніпровському й Західноукраїнському.
Агропромисловий комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури народного господарства. Значення сільського господарства й харчової промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21% виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22% м'яса, 27% картоплі.
Агропромисловий комплекс району характеризується великою структурно-галузевою різноманітністю, що зумовлює його розташування у трьох природно-кліматичних зонах. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві й картоплярстві. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей України, хоч загалом район у цьому відношенні поступається Західноукраїнському. Спеціалізація лісостепової зони — цукрові буряки, зернові культури (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочне скотарство, свинарство. Більша частина території району входить до "цукрового поясу" України. Південна половина Кіровоградщини входить до степової зони. Тут ще є цукрові буряки, але вже з'являється соряшник. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) мають більшу питому вагу в посівах в порівнянні з попередніми зонами. Скотарство має м'ясо-молочний напрямок; поширене свинарство, яке базується, зокрема, на зерні, відходах цукроваріння й олійництва.
2). ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До складу району входять Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Фран-ківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська та Чернівецька області. Це — найбільший район в Україні за площею (158 км2, або 26,1% території України) і другий за кількістю населення (13,2 мільйони чоловік, або 26,0%) після Донецько-Придніпровського.
Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою різноманітністю; це район зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м'яса (27%), у Закарпатті вирощується виноград.
За природними умовами район поділяється на кілька зон сільськогосподарської спеціалізації. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві, картоплярстві. Передкарпатська зона представлена льонарством, цукровими буряками, скотарством м'ясо-молочного напряму, свинарством. Гірська зона Карпат зайнята пасовиськами зі спеціалізацією на м'ясо-молочному скотарстві й вівчарстві.
Найбільшу територію займає лісостепова зона, яка спеціалізується на виробництві цукрових буряків, зернових культурах (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочному скотарстві, свинарстві. Три області Поділля (Вінницька, Хмельницька і Тернопільська) виробляють 68% цукрових буряків району, 61% зерна, 42% овочів, 44% м'яса. Найбільш розвинений АПК у Вінницькій області. Закарпаття спеціалізується на виноградарстві, овочівництві, тютюнництві, м'ясо-молочному скотарстві, вівчарстві.
3). ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Складається з Донецької, Луганської, Дніпропетровської й Запорізької областей. Територія району — 112,3 тис. км2 (18,6% території країни), населення — 13,6 млн чол. (26,9%). Важка промисловість визначає профіль економіки району.
Сільське господарство перебувають у "затінку" важкої індустрії, але й вона дають значний внесок в економіку країни: район посідає перше місце за виробництвом, зерна (22% ), соняшнику (44% ), овочів (25%).
4). ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
До складу району входять Харківська, Полтавська й Сумська області. За територією—84 тис. км2 (13,9% території України) та кількістю населення — 6,1 млн чол. (12,1%) Північно-Східний район найменший. Проте його роль в економічному потенціалі держави досить велика. Він має розвинений агропромисловий комплекс; за виробництвом цукрового буряка (23,5% обсягу в країні) й соняшника (17,4%) район посідає третє місце.
5). ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ (ПІВДЕННИЙ) ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Площа району — 113,4 тис. км2 (18,8% загальноукраїнської території), населення — 7,7 млн чол. (15,2%).
Сільськогосподарські угіддя займають приблизно 70 % всієї території України. З них рілля становить 55 % від загальної площі, пасовища – 9 %, сіножаті – 4 % та багаторічні насадження – менше 2 %. Землезабезпеченість в Україні становить 0,80 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,64 га ріллі на одну людину. Однак внаслідок різної щільності населення та міграцій існує значна варіація цих показників в різних регіонах та в різні проміжки часу.
Рис.1.1 - Природно-кліматичні зони України [8]
Рис.1.2 – Рейтинг регіонів України по адміністративній площі територій та населенню (питома вага в %) [16]
За природно-кліматичними умовами Україна поділяється (рис.1):
1. БОЛОТИСТА ЛІСОВА МІСЦЕВІСТЬ і КАРПАТСЬКА ЗОНА (ПОЛІССЯ): Івано-Франківська, Чернігівська, Львівська, Рівненська, Волинська, Закарпатська і Житомирська області (ПІВНІЧНА ЗОНА)
Це зона змішаних лісів; вона займає північну частину України. Південна межа між поліссям та лісостепом проходить по лінії Володимир-Волинський-Луцьк-Рівне-Корець-Шепетівка-Полонне-Чуднів-Троянів-Житомир-Крнин-Київ-Ніжин-Батурин-Кролевець-Глухів. На захід від Шепетівки до Рави-Руської тягнеться між Волинською височиною на півночі і Подільською на півдні смуга так званого Малого полісся.
Загальна площа Полісся становить 113 500 кв. км або близько 19 % всієї території України. Характерною рисою природних умов цієї зони є здебільшого мозаїчний характер природних комплексів з низинним рельєфом, якому притаманні широкі та здебільшого заболочені низини.
Клімат Полісся континентальний з теплими і вологими літами та м’якими зимами. Середня температура повітря в липні становить +17 – +19°C, у січні вона знижується до -4.5 – -7.8°C. Період вегетації триває з другої декади квітня до третьої декади жовтня. Період із середньодобовими температурами понад +15°C триває приблизно 95-125 діб. Річна сума температур, які перевищують +10°C, становить близько 2 600. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту складає 160-180 днів. Рельєф – рівний, середньорічний рівень опадів становить 550-650 мм. Найбільша кількість опадів, на рівні 400-450 мм, випадає в зоні торф’яно–підзолистих ґрунтів, домінуючих у верхніх шарах ґрунту, які займають десь 75 % території Полісся, вони . Середній рівень лісистості зони становить 30 %. Рілля займає 33 % всієї території зони, що становить понад 4 мільйони га, сінокоси – 1,2 мільйони га та пасовиська – 0,7 мільйонів га. Ця територія є широкою просторовою базою для виробництва зернових (жита, вівса і гречки), технічних культур, льону, хмелю, цукрового буряка та картоплі, а також для переробки льону, м’яса і молочних продуктів.
2. ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА (Лісостеп) — Черкаська, Чернівецька, Харківська, Хмельницька, Київська, Полтавська, Сумська, Тернопільська і Вінницька області (ЦЕНТРАЛЬНА ЗОНА)
Ця зона розташована між Поліссям і Лісостепом. Південна межа проходить по лінії Фрунзівка-Озеро Ананіїв- Криве- Вільшана — на північ від Кіровоград-Знам’янка-Кременчук-Красноград-Зміїв. Площа зони становить 202 000 кв. км., в основному це рівнинна територія, лівобережну частину якої складає Волинсько-Подільська височина, а правобережну – Дністровська височина Дніпра.
Клімат зони помірно-континентальний. Середня температура липня в північно-західній частині становить +18°C, а на півдні вона сягає +22°C. Середня температура січня – в межах від -5 до -8°C. Період вегетації в середньому триває 200-210 днів. Період, коли середня добова температура перевищує +15°C, на заході складає приблизно 100 днів, а на південному сході – приблизно 120 днів. Річна сума температур, які перевищують +10°C, на півночі становить 2 500 – 2 600, а на півдні – приблизно 2 800. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту триває приблизно 135-140 днів. В західній частині зони випадає в середньому близько 550-700 мм опадів, в центральній частині – 500-550 мм, а на південному сході – 450 мм. Найбільша кількість опадів, близько 75 %, випадає від квітня до вересня.