Курсовая работа: Рекультивація промділянки при поверхневому порушенні ландшафту

- ГОСТ 17.5.1.02–85 «Класифікація порушених земель для рекультивації»;

- ГОСТ 17.4.3.02–85 «Вимоги до охорони родючого шару ґрунту при проведені земельних робот»;

- ГОСТ 17.5.3.06–85 «Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при проведенні земельних робіт»;

- ГОСТ 17.5.3.03–80 «Загальні вимоги до гідролісомеліорації».

Рекультивація виконується в два етапи.

Перший етап – гірничотехнічний (технічний), який передбачає приведення земель в стан, придатний для їх цільового використання в сільському, лісовому, рибному господарствах або по іншому призначенню. До першого етапу рекультивації відносяться: зняття, транспортування і нанесення ґрунтів і родючих порід на рекультивовані землі, планування, формування необхідного рельєфу, будівництво доріг, гідротехнічних, протиерозійних і меліоративних споруд і ін.

Другий етап – біологічний, який включає заходи щодо відновлення народногосподарської цінності земель після гірничотехнічної рекультивації відноситься комплекс агротехнічних і меліоративних заходів, спрямованих на відновлення і поліпшення структури ґрунтів, підвищення їх родючості (оранка, боронування, обробка хімічними речовинами, внесення добрив і т.д.), освоєння водоймищ, створення лісів і зелених насаджень, розведення диких тварин і т.д.

Технологія і механізація рекультиваційних робіт вибирається стосовно конкретних умов і згідно напряму рекультивації.

Для складання проекту рекультивації необхідно враховувати клімат, загальну соціально-економічну і господарську характеристику району, топографію, гідрологію, властивості гірських порід і ґрунтів і ін.

Проектування рекультиваційних робіт повинне вирішувати питання:

1. Встановлення площ, що підлягають рекультивації по окремих напрямках подальшого їх використання.

2. Визначення об'ємів рекультиваційних робіт.

3. Обґрунтування технології і комплексної механізації рекультиваційних робіт (схеми роботи обладнання, його продуктивність і т.д.).

4. Оптимізації техногенного ландшафту.

5. Розрахунку основних техніко-економічних показників рекультивації.

Вибір напрямку рекультивації порушених земель повинен базуватися на сукупному обліку і оцінці фізико-географічних, економічних, технологічних і соціально – екологічних умов їх місцеположення. Всі напрямки повинні бути підлеглі одній меті – найраціональнішому і ефективнішому використанню землі, як найшвидшому оздоровленню екологічних умов життя людей, створенню ландшафтів, що відповідають господарським, економічним і санітарно-гігієнічним потребам суспільства.

Проведення сільськогосподарської рекультивації порушених земель найбільш доцільне в зоні оптимальних кліматичних умов для ведення сільського господарства, в районах з високою щільністю населення, де до того ж, як правило, поширені могутні родючі ґрунти і розвинено сільське господарство.

Поверхню ділянок, що готуються для сільськогосподарського використання, бажано формувати аналогічно природному ґрунтовому профілю, наприклад: ґрунт – суглинок – пісок. В межах рекультиваційного шару, що штучно насипається або намивається, повинен бути створений потенційно родючий шар (шар найбільшого зосередження кореневої маси рослин, потужністю не менше 0,8 м для зернових і багаторічних трав, 1,5–2,0 м для плодових культур). Потужність родючого (гумусового) шару ґрунтів, що наноситься, повинна бути не менше 20–30 см. Слід мати на увазі, що потенційна родючість ділянок, що рекультивуються, при збільшенні товщини ґрунтового шару від 0,3 до 0,8 м зростає приблизно в два рази.

Нанесення родючого шару відбувається не раніше, ніж на другий рік після завершення планувальних робіт і перекриття малородючих порід шаром суглинків або інших незасолених порід.

Загальна потужність рекультиваційного шару залежить від агрохімічних і фізичних властивостей порід і ґрунтів, утворюючих шар, де найбільше зосередження кореневої маси рослин.

1. Опис вихідних умов

По завданню запропоновано розробити проект рекультивації техногено-порушених земель.

Надані наступні умови:

1. Клімат території сприятливий;

2. Природній ландшафт рівнинний;

3. Обмежене водопостачання;

4. Відносна стабільність екологічної обстановки;

5. Порушення передбачається поверхневе;

6. Породи, що підлягають рекультивації токсичні;