Курсовая работа: Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень

Вступ

1. Теоретичніоснови релевантної облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень

2. Природно-економічна характеристика ВАТ «Комсомолець»

3. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень.

3.1. Процес формування управлінських рішень

3.2. Типи операційних рішень. Аналіз і вибір альтернативних варіантів

3.3. Оптимальне використання ресурсів за умов обмежень

3.4. Рішення стосовно запасів

3.5. Прийняття рішень за умов невизначеності

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

1. Теоретичні основи релевантної облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень

На сучасному етапі для ефективного управління сільськогосподарським підприємством і його структурними підрозділами в умовах коли постійно змінюється кон’юнктура і розвивається конкуренція товаровиробників, необхідна своєчасна і достовірна інформація.

Таку інформацію дає бухгалтерський облік, як основний засіб накопичення інформації, яка необхідна для регулювання виробничого процесу, а також як необхідного елемента на другій стадії процесу розробки і реалізації управлінського рішення. Питанням ролі фінансової інформації присвячені праці Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, М.Ф. Кропивко, В.Г. Лінника, М.С.Пушкаря, С.В.Сопка, П.Я.Хомина та інших. Дослідниками визнано, що інформаційний аспект управління пов'язаний з вивченням і порівнянням інформаційних потоків, які у взаємозв’язку з іншими науковими практичними засобами сприяють поглибленому розумінню та оптимізації господарської діяльності.

Специфіка і значення облікової інформації полягає в тому, що вона є основною інформацією, що надходить із об’єкта управління до його суб’єкта. За її допомогою суб’єкт здійснює попередній, поточний і подальший контроль за об’єктом, а також зв'язок із середовищем. Як вказує Правдюк Н.Л.: «проблеми звітної інформації лежать в площині не самої тільки звітності, а системи управління» [21, с.17].

Нині фінансова звітність є невід’ємною складовою інформаційної системи АПК, що використовується з метою державного регулювання у сільському господарстві. Її завданням є надання інформації про показники господарювання підприємства, на підставі яких можна робити обґрунтовані висновки про досягнутий рівень розвитку галузі та приймати вивірені управлінські рішення на мікро-і макрорівнях.

Але склад, зміст і ступінь достовірності показників сучасної фінансової звітності «ні в якій мірі не задовольняють потреби державного регулювання, зокрема в галузі АПК. І це пов’язується із недосконалістю законодавчого , методичного забезпечення, значною невідповідністю міжнародним стандартам, національним податковому, статистичному законодавству із національними проблемами щодо бухгалтерського обліку, …за даними сучасної звітності неможливо простежити динаміку структури витрат на виробництво, відсутня системна інформація про продуктивність праці, якість, стан фондів» [15, с.5-6].

Як зазначає П.Хомин, «суттєвим недоліком вітчизняної системи звітності є те, що вона не забезпечує достатньої та оперативної інформації для прийняття управлінських рішень менеджерами сільськогосподарських підприємств» [26, с.45].

Велике значення для побудови обліку витрат має їх групування. Майже у всіх роботах, присвячених цьому питанню, спостерігається єдиний підхід як щодо бази групування, так і щодо поділу на групи.

Вихід з цього становища слід шукати в розробці методичних рекомендацій, в яких би були враховані особливості системи контролю витрат з урахуванням технології кожної окремої галузі народного господарства.

Перш за все слід відмітити, що після опублікування робіт ряду авторів з розвинених країн розширилися класифікаційні ознаки витрат та по-іншому розглядається роль саме класифікації для виявлення шляхів підвищення рівня ефективності виробництва.

На підтвердження цього можна привести той факт, що раніше важливим моментом класифікації було обґрунтування необхідності виділення окремої статті чи включення якогось виду витрат у витрати виробництва певного виду продукції. Для прикладу слід привести статтю Соколова Я.В.[24], який пропонував у промисловості виділяти в складі цехових витрат витрати на експлуатацію обладнання та відносити їх у собівартість конкретних видів продукції пропорційно базі, яка характеризує рівень експлуатації обладнання, а всі інші загально виробничі витрати – пропорційно оплаті праці виробничих робітників або інших показників.

Зараз же класифікація витрат набула іншого забарвлення. При прийнятті рішення щодо можливості економії витрат витрати поділяють на релевантні та нерелевантні. Першими слід вважати витрати, на які можна впливати, тобто ті, які стосуються конкретного рішення [7, с.509] або величина яких може бути змінена внаслідок прийняттярішення [9, с.146].

Рішення – це вибір одного із можливих альтернативних варіантів, спрямованого на досягнення поставленої мети. Управлінські рішення бувають організаційні, економічні, технічні, соціальні та ін. Управлінські рішення здійснюються на рівнях:

- керівництва;

- менеджерів;

- начальників відділів;

- цехів;

- дільниць.

Рішення можуть відноситися до підприємства в цілому, або бути пов’язані з конкретним питанням ( виконання плану цехом, підвищення якості продукції, зменшення собівартості продукції, раціональне використання ресурсів). Основними формами рішення є: наказ, розпорядження, програма, план. Наприклад, щорічно приймається наказ на кожному підприємстві щодо облікової політики.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--