Курсовая работа: Роль гри в процесі формування усного мовлення учнів
Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам’ятовуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідування, – передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Дж. Брунер та інші). Виходячи з цього, психологи вважають, що у шкільному віці гра все ще залишається важливою діяльністю в житті дитини. А оскільки гра, навчання і праця – основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї до іншої – це взаємодія її попередніх і наступних форм, то вибір гри як важливого прийому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком виправданим.
Коли ми приходимо до 6 – 7-річних дітей, щоб навчити їх іноземної мови, то перше запитання, яке ми ставимо собі, має бути таким: «Що ж відбувається в головах цих маленьких учнів, котрі вперше чують іноземну мову?» Війти в роль учня і стежити за етапами навчання з його позиції – дуже важливе і непросте завдання. Враховуючи психологічні і фізіологічні особливості дітей цього віку, зрозуміле те, що найоптимальнішим способом початкового навчання є ігрова ситуація. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Щоб знайти такий образ, вчителеві знадобиться його фантазія. Найефективніше використати м’яку іграшку – яскраву, симпатичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей і викликала позитивні емоції, – здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба повідомити, що є гість, він приїхав Німеччини і хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно вивчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кожне слово,. Намагаючись правильно повторити його. Таким чином, нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетворюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови». Тепер роль учителя опосередкована. Він стає з’єднуючою ланкою між учнями і їхнім «другом». Така форма спілкування є прийнятною і дуже зручною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на контакт з дорослими. Коли вони спілкуються з учителем не безпосередньо, а за допомогою іграшки (яка просто не може не сподобатись дитині), то учень поступово позбувається комплексів, які загальмовують його діяльність. Отже, знайшовши образ, встановивши контакт, наступним важливим чинником є відсутність монотонності. На кожному уроці повинен бути елемент несподіванки, сюрприз, новинка; урок не повинен бути передбачуваним. Для досягнення цієї мети можна використовувати різноманітні ігри. Дуже цікавими є інсценування пісень, відгадування предмета, дії, якості, за допомогою пантоміми. Однаково ефективними є підготовлені і непідготовлені ігри. Основне завдання – це мотивація учнів до мовленнєвої діяльності, з використанням їхньої фантазії та уяви, реалізації прагнення кожної дитини до самовираження, підтримання інтересу учнів до предмета, за допомогою гри як продуктивної діяльності на початковому етапі навчання.
Важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє також розвиток фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції. Виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення . Таким чином, саме вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання.
Етап релаксації – це дуже важлива ланка уроку іноземної мови. Не можна недооцінювати її роль. Вони використовується для короткого перепочинку і може також виконувати естетичну функцію. Не слід забувати, що в цьому віці діти охоче співають і танцюють. Треба скористатися дитячою зацікавленістю і можна засвоїти із ними нескладну пісеньку, показати їм прості танцювальні рухи. Ї замість монотонної фізкультурної паузи – яскраві хвилини з піснею й танцями, які надовго запам’ятаються.
Час минає, учні підростають, дорослішають і переходять у середню ланку, де обсяг матеріалу значно збільшується, завдання стають складнішими. Це неминуче призводить до поступової втрати інтересу до іноземної мови.
На цьому етапі потрібно сприяти комунікативно зорієнтованому використанню іноземної мови в навчальному процесі: бажано вживати іноземну мову для висловлення власних думок та переживань. Не слід розмежувати: спочатку вчимо – потім користуємось. Під комунікативною орієнтацією треба розуміти вивчення структур і виразів не тільки для щоденного використання, а й для спілкування на уроці.
Основне завдання на середньому етапі навчання – це практичне застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно із заданою ситуацією. Тому, добираючи тексти, вправи і завдання, необхідно враховувати інтереси, досвід, попередні знання і вікові особливості учнів. Якщо текст для читання чи аудіювання не відповідатиме реальності, з якою зустрічаються учні (чи могли б уявно зіткнутись) у власному житті, то навряд чи такий текст стане продуктивним для опрацювання і подальшої інтерпретації, завданням, яке розвиває непідготовлене спонтанне мовлення. Підставою для мовленнєвої ситуації може бути не тільки прослуханий текст, а й запис звуків природи чи голосів звірів, коли учням пропонують розрізнити, класифікувати почуті звуки і. можливо, змоделювати імовірну ситуацію, описавши її словами.
Важливим етапом є також підготовка учнів до слухання чи читання тексту. Доцільно підвести їх до теми самого тексту, використовуючи W-запитання (wer-wo-was-warum-wie-wieso-wieviel), вправи на складання асоціограм, упорядкування чи реконструювання за допомогою мовної здогадки «зруйнованого» тексту тощо. Усе це дасть уявлення про текст, підготує учнів до основного сприйняття. Добираючи завдання для розвитку навичок аудіювання і читання, треба враховувати їх характер: інтенсивне, глобальне чи селективне. Завдання потрібно формулювати чітко і зрозуміло, перед тим, як учні почнуть слухати текст.
2.2 Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної діяльності
Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:
а) вибір теми гри;
б) визначення мети й завдань гри;
в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).
Під час проведення ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри? У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними. Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.
Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників. Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:
1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).
2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.
4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.
5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.
6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).
7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.
8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними.
9. Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання гарне виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.
10. Гру потрібно добре підготувати і чітко організувати з погляду як змісту, так і форми.
11. Гра повинна бути прийнята всією групою.
12. Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в школярів почуття задоволення, радості.
13. Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. Гра на уроці - не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін "гра" підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання: а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;