Біорізноманітність України є її національним багатством. Особливості географічного положення України рельєф, клімат та історичний розвиток зумовили формування на її території багатої рослинності, представленої лісами, луками, болотами, степами, томілярами, чагарниковими заростями.

Наймісткішими оберегами й осередками біорізноманітності є ліси. Вони є також найважливішими екосистемами як для функціонування біосфери стабілізації її функцій, підтримання екологічної рівноваги навколишнього середовища, так і для усіх форм діяльності людини. За оцінкою ФАО ООН, загальна лісова площа становить понад 4 млрд. га, або 38% площі суходолу; сумарні запаси фітомаси в лісах – 82% усієї фітомаси Землі. У лісах існує 80% неописаних тварин і 30% рослин. Займаючи значну частину поверхні, ліси є гігантською біологічною фабрикою планети, яка виробляє 60% кисню, що дозволяє існувати людству і всьому живому на Землі. З цього випливає, що доля лісів визначає долю людства, а отже, і відповідних націй, які населяють лісові зони.

В Україні ліси займають площу близько 9 млн. га (лісистість 15,6%). Вони відіграють основну роль в екологічній рівновазі і визначальну роль в організації фітостроми, оскільки степи і болота практично не збереглися. В Україні населення з давніх часів і до сьогодення тісно пов'язане з лісом. Безперечно, і в майбутньому роль лісів у житті людей значною мірою зростатиме. Тому вивчення їх біорізноманітності має принципове значення для збереження менталітету нації, біологічних ресурсів, що зосереджені в лісах, екологічної рівноваги, рекреаційних ресурсів і т. п. Крім того, в останні 10–15 років склалася ситуація, коли темпи вивчення ценорізноманітності лісів та її стабілізація почали відставати від її антропогенної трансформації.

Метою даної роботи було вивчення ролі лісу в екологічній стабілізації ландшафтів.

Завданнями нашої роботи є:

1) проаналізувати ціннісні властивості лісів;

2) охарактеризувати роль лісу в підтриманні екологічної рівноваги природного середовища

3) розглянути основні функції лісів в екостабілізації територій

4) навести основні аспекти невиснажливого використання фіторесурсів.

Об’єктом досліджень є фітоландшафти.

Предмет досліджень – значення лісів для розвитку фітоландшафтів.

Практична значимість: ліси на планеті займають значні території та мають вирішальне значення у забезпеченні найважливіших потреб живих організмів, а саме дихання, тому стабілізація ландшафтних фітоценозів являє значний інтерес для суспільства в цілому.

1. ЛІСИ УКРАЇНИ, ЇХ ЦІННІСНІ ВЛАСТИВОСТІ

За площами лісів і запасами деревини Україна належить до малолісових районів Європи (у середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 м запасу деревини). Природні і штучні ліси її, включаючи і лісосмуги, займають лише 15% території, що втричі менше, ніж було на початку нової ери. Завдяки сприятливому клімату і досить багатим ґрунтам продуктивність лісів загалом висока. Середній приріст на 1 га лісу становить 4,22 м³ , а середній запас деревостанів, – 153 м/га. Майже 79% лісів має високу продуктивність і повноту. Загальний запас деревини оцінюється в 1 млрд. м³ . Вікова структура лісів України: стиглі та перестійні (віком 81–120 років) – 0,5 млн. га (6%), пристигаючі – 0,8 млн. га (10%), середнього віку – 3,2 млн. га (38%), молодняки (до 20 років) – 3,9 млн. га (46%). Як бачимо переважають молодняки та середньовікові ліси, значно менше пристиглих та стиглих і перестійних лісів. За народногосподарським значенням ліси України належать до І та IIгруп.

Також відомо, що всі ліси України поділяються на дві групи та 23 категорії захисності. Ліси І групи (55% території) виконують природоохоронну функцію. До них належать зелені зони навколо міст і промислових центрів, водозахисні смуги вздовж річок, навколо озер та інших водойм, полезахисні та ґрунтозахисні лісові смуги, курортні ліси, заповідні ліси, захисні смуги вздовж залізниць та доріг. Найбільші площі лісів першої групи зосереджено в Лісостепу, Карпатах та Гірському Криму.

А ліси ІІ групи (44,2%) є експлуатаційними. Це, головним чином, експлуатаційні ліси, що зосереджені в Поліссі, Лісостепу і Карпатах.

Загальний вигляд лісового фонду України такий: ліси І групи (48,1%) – водоохоронні (4,4%), рекреаційні (24,4%), ґрунтоохоронні (16,5%), інші (2,8%); ліси ІІ групи (51,9%) – експлуатаційні (42,1%), інші (9,8%).

Принциповою відміною лісового господарства в лісах першої групи порівняно з другою є те, що користування деревиною в них відступає на другий план і рубки головного користування тут значно обмежені. Комплекс лісогосподарських заходів у них спрямований на посилення захисних, водоохоронних, бальнеологічних, рекреаційних та інших функцій.

Зростають вони в надзвичайно різних географічних і екологічних умовах: Гірському Криму і Карпатах та трьох рівнинних зонах України, тому відзначаються багатою різноманітністю і мають суттєве ресурсне, економічне, екологічне та, соціальне значення. Вони є одним з основних обов'язкових складових сталого розвитку держави і комфортності умов існування її населення.

В Україні в створенні лісів приймає участь понад 30 видів деревних порід. За площею, яку посідає, на першому місці знаходиться сосна звичайна (Ріnussylvestris L.), що домінує в соснових та дубово-соснових лісах. Друге місце посідає дуб звичайний (QuercusroburL.), далі йдуть ялина європейська або смерека (Рісеа аbies (L.) Karst.), бук європейський (FaqussylvaticaL.), береза повисла (BetulapendulaRoth), вільха клейка (Alnusglutinosa (L.) Gaertn.), граб звичайний (CarpinusbetulusL.) та інші породи, зокрема, ясен звичайний (FraxinusexcelsiorL.), ялиця біла (AbiesalbaMill.), тощо. Як видно зі складу порід, абсолютну перевагу мають високоцінні види. За групами порід вони поділяються на хвойні – 47,4% (сосна, ялина тощо), широколистяні – 41,9% (дуб, бук, ясен тощо), дрібнолистяні – 10,2% (береза, тополя, верба тощо), чагарники – 0,5%.

В лісах зростає 852 облігатні і 222 факультативні види, що становить, відповідно, 18,8 і 4,9% від природної флори України. Якщо брати до уваги лише перший показник то йому за кількістю видів дорівнюють тільки степи і втричі поступаються луки та болота, а також водна та прибережно-водна флора. Пояснюється це, як вже зазначалося, широкою палітрою екотопів, що займають ліси: від перезволожених під вільховими та обводнених під біловербовими до мезоксерофітних під сосновими, від мегатрофних під дубовими до оліготрофних під сосновими і від кам'янистих з тонким шаром бурозему під кримськососновими до глибоких темно-сірих або чорноземних опідзолених під дубовими. Тому в крайніх умовах обводнення в заплавних з проточним режимом біловербових лісах звичайними видами, що домінують, є типові гідрофіти: Phragmites australis (Cav.) Trin ex Steud; у заболочених вільхових – Thelypteris palustris Schott, Naumburgia thyrsiflora (L.) Reichenb.; звичайнодубових – Molinia coerulea (L.) Moench; у сухих звичайнососнових зростають – Роа angustifolia L., Festuca beckeri (Hack.) Trautv., CarexcolchicaJ. Gay, Helictotrichon pubescens (Huds.) Pilg., Koeleria glauca (Spreng.) ОС, Stipa subulosa (Parz.) Sljussarenko, Veronica spicata L., Phleum phleoides (L.) Karst., Potentilla arenaria Borkh. тощо, а в сухих соснових та ялицевих Криму – Filipendula vulgaris Moench., Brachypodium pinnatum (L.) Beauv., Achnatherum bromoides (L.) Nevski & Roshev., Festuca rupicola Heuff, Teucrium chamaedrys L., Carex humilis Leys. та інші., типово ксерофітні види лучних степів [3].

Облігатні види належать до п'яти відділів: Lycopodiophyta– 2 родини, З роди, 7 видів; Equisetophyta– 1 родина, 1 рід, 3 види; Polypodyophyta– 11 родин, 17 родів, 27 видів; Pinophyta– 3 родини, 6 родів, 14 видів; Magnoliophyta– 75 родин, 298 родів, 801 вид. Десять провідних родин, а саме Rosaceae (90 видів), Asteraceae (79), Роасеае (62), Сурегасеае (46), Fabaceae(45), Ranunculaceae(40), Orchidaceae(33), Аріасеае і Lamiaceae по (30) та Liliасеае (29 видів) налічують 484 види, що становить 56,9%, а три перші – 27,1% всіх видів. Наведений систематичний спектр родин вагомо відрізняється від відповідного спектру флори України, в якому перше місце займає родина Asteraceae, далі йдуть Роасеае і Fabaceae, лише на четвертому місці – Rosaceae [3].

Політипічними родинами, що налічують 10 і більше родів, види яких зростають в лісах, є Scrophulariaceae, Asteraceae, Rosaceae, Fabaceae, Роасеае, Ranunculaceae, Orchidaceae, Аріасеае, Liliaceae.

Певний інтерес становить і огляд найбагатших на види політипічних родів, що вказує на більш широку спеціалізацію їх в лісових умовах. Це Саrех (43 види), Ніеrасіит (28), Crataegus(22), Rosa(21), Viola(13), Lathyrus(12), Veronica, Campanula, Poa, Rubus, Festuca(по 11) та Centaurea(10 видів). Повністю «лісових» родин – звичайно, за винятком тих, що об'єднують виключно дерева, немає. Можна лише зауважити більшу чи меншу пов'язаність лісових видів з певною родиною, наприклад Aspidiaceae. Лише «лісових» родів серед 10 провідних немає. З нечисленних за кількістю видів типово лісовими родами є Arum, Polygonatum, Dentaria тощо. Цікаво, що останній рід належить до великої родини Brassicaceae, що налічує 65 родів і серед найбільших за кількістю видів родин відзначається найгіршою представленістю лісових видів. Практично не представлені лісові види в таких великих родинах, як Polygonaceae та Chenopodiaceae [7].

Представленість геоелементів у флорі лісів обумовлюється геохоричним положенням України, – на її території проходять межі чотирьох областей і розташовані дві гірські країни з висотною поясністю рослинності. Це дає підставу вже апріорі стверджувати, що в лісах майже однакову роль відіграватимуть бореальні та неморальні види. І дійсно, перших є 325, або 38%. Своїм походженням вони зобов'язані горам Сибіру (Pinus sylvestris, Picea abies, Betula varucosa, Populus tremula, Sorbus aucuparia, Frangula alnus, Oxalis acetosella, Pteridium aquilinum та ін.), других – 376 видів, або 44%. Це деривати тургайських лісів третинного періоду, що складаються з видів двох еколого-генетичних груп, а саме типово неморальних, які сформувалися в північніших районах і налічують 268 видів, і присередземноморських, що зростають в південніших районах і налічують 108 видів. До перших в переважній більшості належать широкоареальні види (Tiliacordata, Fraxinusехеlsiоr, Quercusrobur, Q. platanoides, Coryllusavellana, Aegopodiumpodagraria, Convallariamajalis, Asperullaodorata, Carexpilosa, Stellariaholosteaтощо) з незначною участю центральноєвропейських (Carpinus betulus, Fagus sytvatica, Acer pseudoplatanus, Isopyrun thalictroides, Aposeris foetida, Polygonatum verticillatum тощо), до других – види з обмеженим ареалом, що звичайно не переходять Донецьку височину і північну смугу Лісостепу. Це Quercus pubescens, Cornus mas, Fraxinus angustifola, Viburnum lantana, Staphyllea pinnata, Cotinus coggygria, Algonychon purpureo-caeruleum, Polygonatum latifolium, Laser trilobum тощо. Кількісно видам розглянутих геоелементів значно поступаються усі інші. Гірські, що налічують 76 видів, або 9%, зростають у лісах верхнього лісового поясу Карпат (Роа chaixii, Centaurea kotschyana, Ніеrасіитbupleurifolium, Euphorbia carniolica, Tozzia carpatica тощо) і для Гірського Криму, за винятком кількох видів, нехарактерні. Лучностепові види зростають переважно в південних світлих дубових лісах, яким вони притаманні генетичне, їх 52 – зокрема, Caragana frutex, Anthericum ramosum, Роа angustifolia, Melica taurica, Agrostis vinealis, Carex humilis, Prunella grandiflora та ін. Найменш численну групу з 23 видів складають середземноморські, в тому числі і вічнозелені, що зростають у нижньому лісовому поясі (Arbutus andrachne, Juniperus exscelsa, Ruscus ponticus, R. hypoglossum, Cistus tauricus, Jasminum fruticans, Psoralea bituminosa, Himantaglossum caprinum, Ophrys taurica, Comperia comperiana, Tamus communis тощо). Ендеми є характернішими для гірських, а не рівнинних лісів. Найширше вони представлені в кримських хвойних лісах, де мають переважно третинний вік. Це як середземноморські (Pinus stankewiczii, Cistus tauricus тощо), так і неморальні (Tilia dasystyla, Cyclamen kuznetzovii, Nectaroscordum meliophilum, Crataegus pojarkovae, Paeonia daurica, Rubus crimaeus тощо) ендеми. Бореальних ендемів лише кілька видів (Adenophora taurica, Chamaecytisus wulffii, Heracleum pubescent, Pulsatilla taurica та ін.). Помітно менше їх в лісах Карпат та Лісостепу, де вони мають четвертинний вік (Syringia josikaea, Larix polonika, Spiraea media, Chamaecytisus paczoskii тощо). Ще менше їх у соснових лісах Полісся та борових терас річок, яким властивий найбільш молодий плейстоценовий псамофітний ендемізм (Іris pineticola, Betula borysthenica та ін.). У цілому ліси за кількістю ендемів значно поступаються степам [6].

Порівняно з ендемами, реліктів у лісах більше в кілька разів. Вони трапляються в гірських і рівнинних лісах і мають різний вік – від третинного в Криму, Карпатах, на Донецькій височині до найбільш молодого ранньоголоценового на Поліссі. В Криму це середземноморські та неморальні релікти, такі як Ruscus hypoglossum, Arbutus andrachne, Juniperus excelsa, J. foetidissima, Pistacia mutica, Arum albispaithum, A. orientale, Comperia comperana, Cardamine graeca та багато інших. У Карпатах порівняно з Кримом їх помітно менше. Це древніші неморальні і більш молоді бореальні релікти – Taxus baccata, Lunaria rediviva, Phyllitis scolopendrium, Matteucia struthiopteris, Pinus cembra, Linпаеа borealis та ін. В рівнинних лісах одним з найдревніших неморальних реліктів є Еиоnутиsnana, який найбільш вірогідно має третинний вік. Молодшими є такі релікти: Staphylea pinnata, Cotinus coggygria, Cypripedium calceolus, Allium ursinum, Dictamnusgymnostylis, D. albus, Carex brevicolis, Соroпillа elegans, Stellaria nemorum та ін. З бореальних реліктів відмічені Daphneспеоrum, Thalictrum uncinatum та ін [13].

Про різноманітність і цінність лісів свідчить і значна участь рідкісних видів, занесених до Червоної книги України. З 541 червонокнижних видів рослин в лісах зростає 128 видів. Головними антропогенними факторами їх рідкісності є суцільні рубки, зривання на продаж, випасання худоби, рекреація, заготівля лікарської та харчової сировини і, крім того, регіональні зміни екологічних умов (осушення, забруднення, підтоплення, розорювання тощо). Найбільша кількість рідкісних видів зосереджена в Криму та Карпатах (відповідно, 87 та 85), трохи менше їх в Лісостепу (71), значно менше на Поліссі (35) і ще в степу (ІО). Рідкісних видів для лісів всієї України лише 4. Ценотична різноманітність лісів складав 1279 асоціацій. Найбільшими за кількістю асоціацій є Quercetaroboris (233), Fagetasylvaticae (169), Pinetasylvestris (117), а найменшими – Betuleta borysthenicae (5).

За різноманітністю екологічних умов провідне місце належить звичайно дубовимлісам, що зростають на середньопідзолистих глинисто-піщаних, супіщаних та суглинкових різною мірою оглеєних слабо – та сильнокислихґрунтах Полісся, всіх типах сірих лісових ґрунтів Лісостепу, опідзолених та вилугованих чорноземах Лісостепу і Степу та алювіальних ґрунтах заплав. За умовами зволоження це екотопи від дуже сухих до сирих, а за вмістом гумусу – від бідних (1,8%) до мегатрофних (7%). Букові ліси пов'язані з більшістю відмін бурих лісових свіжих і вологих кислих та слабокислих ґрунтів Карпат, а також зі світлосірими лісовими свіжими та вологими слабокислими ґрунтами Подільської височини. На буроземних, дерново-буроземних та буроземних оторфованих різною мірою оглеєних ґрунтах зростають і ялинові ліси Карпат. У крайніх за бідністю умовах дерново-підзолистих піщаних ґрунтів зростають соснові ліси Полісся, а перезволожених – вільхові ліси, що займають мулуватоболотні, торфово-болотні ґрунти та низинні торфовища. В крайніх сухих, але багатих екотопах коричневих гірських ґрунтів формуються пухнастодубові ліси Криму, а на лужних бурих ґрунтах – кримськососнові [3].

Внаслідок глобальних екологічних змін планетарного масштабу особливої гостроти набуває оцінка стану, інвентаризація, моніторинг, збереження та невиснажливе (збалансоване чи стале) використання лісів. Потрібно забезпечити збереження та відновлення біорізноманітності лісів на генетичному, видовому, ценотичному, екосистемному і ландшафтному рівнях, а також підтримку і посилення захисних функцій лісів та їх ролі в кругообігу речовин.

Найбільш дієвими заходами щодо збереження природних територій в недоторканому або мало зміненому вигляді є їхнє заповідання, тобто створення на цих, найцінніших з природоохоронної точки зору територіях, заповідних об'єктів різної категорії захисту. На сьогодні на землях лісового фонду створені і функціонують більше 2800 територій та об'єктів усіх категорій з різним режимом охорони – від повного невтручання людини (заповідники) до певних обмежень господарської діяльності. Загальна площа заповідних лісових територій складає більше 845 тис. га, що становить майже 10% усіх лісів[7].

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--