Курсовая работа: Розробка маршруту подорожі після пунктів: Аргентина, Монголія, Сомалі, Іспанія, Йорданія, США
Головні ріки – Парана, Парагвай, Уругвай, Чубут, Ріо-Негро, Ріо-Колорадо.Клімат.У зв'язку з значними розмірами, як повздовж так і поперек країни, Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов - від субтропічного клімату в північних районах до субполярних на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина завше з спекотним літом та дощами, бурями, громовицями (частим градом на заході) і прохолодними зимами. На півдні країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогірях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами.
Державний устрій Аргентини.Федеративна республіка, в її складі 22 провінції і один округ (столичний). На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (має можливість займати пост 2 періоди поспіль). Він же — глава уряду, а також головнокомандувач збройними силами. Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: палати депутатів (257), яка обирається на 4 роки, і сенату (72), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції, а також від нац. тер. Вогняна Земля). За конституцією президент має право запроваджувати в країні стан облоги, при якому скасовуються всі конституційні гарантії. Глава держави й уряду Нестор Кірчнер з 2003. А з 2007 року главою стала Крістіна Де Кірчнер (Кірщнер).
Населення. Аргентинці на 85 % — європеоїди. Метисизація (іспанці переїжджали в Новий Світ без жінок) мала місце, але була незначною через нечисленність як індіанців, так і іспанців. Імміграція XX ст. з Європи включала і чоловічу, і жіночу стать. Негрів-рабів сюди не завозили, бо тут не було плантацій. Сучасні демографічні процеси в Аргентині характерні більше для Європи, ніж для Латинської Америки. Важливий момент — високий рівень урбанізації. 88 % населення — жителі міст. Це зумовлено системою великого землеволодіння в сільській місцевості і традиційно невеликою потребою там у робочих руках. Іммігранти XIX ст. з Європи одразу ж осідали в містах. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Величезні простори Анд, Патагонії і Ґран-Чако майже не заселені через несприятливі рельєф і клімат. Понад 2/3 аргентинців живуть у межах Пампи.В промисловості зайнято 20 % працюючих і вони створюють 24 % ВНП, в сільському господарстві, відповідно, 12 % і 15 %.
Освіта країни. Офіційно в Аргентині проголошено загальне обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. У 1954 було 16 189 поч. шкіл (2 565 164 учні), проте бл. 2/3 дітей шкільного віку залишається поза школою. В А. існує «єдина шкільна система», але в серед. школах, як правило, навчаються діти заможних. У 1954 було 459 серед, шкіл (102 742 учні) та 1340 проф. шкіл (216 343 учні). Релігійні організації (католицькі) мають у своєму віданні широку мережу шкіл різного типу, під їхнім впливом перебуває також багато приватних шкіл. У вищих нівч. закладах — 141 893 студенти. Найбільший університет у Буенос-Айресі (засн. 1821). Найбільша бібліотека — Національна в Буенос-Айресі (607 208 томів). Музеї: Нац. музей образотворчих мист., Нац. історичний, Природничих наук у Буенос-Айресі та ін. В столиці є наук, установи і товариства (Академія літератури, Нац. академія права та ін.).
Зв'язок з Україною сьогодні . 5 грудня 2001 р. Президент Аргентини Менем прийняв делегацію аргентинських українців i показав документ, відповідно до якого Аргентина визнала Україну як незалежну державу. Нині в Аргентині налічується понад 200 тисяч українців. Вони переважно розселені в північних провінціях — у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місійонез, Чако, Мендоса. Формоса, Кордоба. Ріо-Негро і займаються головним чином землеробством. Мають хорошу репутацію за працьовитість, спокійну вдачу, пісенність i толерантність. Хоча вони вже є громадянами іншої країни, мають достаток, гроші, більшість з них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони з одержимістю i святістю вболівають за майбутнє України. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї південних районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї українці та громадяни українського походження проживають компактними групами, що зближує їх, сповільнює процес асиміляції.Українські громадські організації Аргентини: 1. Українська Центральна Репрезентація; 2. Українське культурне товариство Просвіта; 3. Українське товариство “Відродження”; 4. Союз українок Аргентини; 7. “Пласт” Організація української молоді в Аргентині; 8. Фундація ім. Тараса Шевченка та інш.
Промисловість.Сучасна Аргентина — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна. В обробній промисловості домінує важка промисловість; однак традиційні галузі легкої і особливо харчової промисловості займають як і раніше важливе місце і мають експортне значення. Біля 2/3 промислової продукції виготовляється в районі Буенос-Айреса; тут зосереджені підприємства нафтопереробної, металообробної, харчової промисловості, а також виробництво тканин, електротехнічного і електронного обладнання, транспортного обладнання, цементу, шин, хімічні і фармацевтичні підприємства. З інших промислових центрів найбільше значення мають Кордова, де знаходяться великі автомобільні і сталеливарні заводи; Мендоса — центр харчової промисловості і машинобудування; Росаріо— металургійне, нафтопереробне і хімічне виробництво, харчова промисловість; Санта-Фе— автомобільна, сталеливарна, станкобудівна, целюлозно-паперова і харчова промисловість. Найбільші діаспорні утворення українська і єврейська общини.
Чорна металургія країни— найстаріша на континенті, але розвивається досить повільно, з великим навантаженням потужностей через нестачу сировини. З галузей кольорової металургії розвинені: виробництво свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власної і привізної сировини.
Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найбільш розвинені транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка. У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування, розвинені суднобудування, авіабудування. Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за споживанням м'яса — розвинені країни. По поголів'ю великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце в світі, по виробництву м'яса на душу населення — п'яте, а по його споживанню — перше. М'ясо — національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і масляничні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина одна з провідних країн світу.Аргентина традиційно є одним з провідних світових виробників і експортерів зерна і муки, проте залежна від коливань на найбільшому ринку експорту в сусідній Бразилії. Транспорт. Залізнична мережа Аргентини досить велика, але не охоплює усю територію країни. Залізниці є одним з найбільш використовуваних видів транспорту, не дивлячись на те, що комфортабельність, швидкість і рівень обслуговування в потягах не дуже високий. Громадський транспорт Аргентини складається з автобусів, в Буенос-Айресі є ще і метро. Для оренди автомобіля в Аргентині необхідно мати водійське посвідчення міжнародного зразка і кредитну карту. Вік водія має бути не менше 21 року. Стаж водіння - від року. Офіси прокатних компаній розташовані в аеропорту, в центрах міст і у великих готелях.
Аргентина має досить густу транспортну мережу і має значний об’єм вантажних та пасажирських перевезень. Проте структура транспортної мережі відбиває тривалу залежність країни від країн зовнішнього ринку.
Шляхи сполучення будувалися переважно іноземними монополіями в період розвитку експортного господарства в другій половині XIX - початку XX ст. Їх основне призначення полягало в тому, щоб забезпечити вивезення сільськогосподарської продукції, тому вони були спрямовані з внутрішніх сільськогосподарських областей до портів, передусім до головного порту - Буенос-Айрес. В результаті, в Аргентині склалася чітко виражена радіальна конфігурація транспортної мережі з центром в Буенос-Айресі, за що її не рідко називають «країною-віялом».
У зовнішніх перевезеннях провідне місце займає морський ,а також повітряний транспорт, у внутрішніх - залізничний і автомобільний. При цьому останній набуває все більшого значення завдяки відносно розгалуженій мережі шосейних доріг, особливо у внутрішніх районах країни. Протяжність залізниць - 46 тис. км. Аргентина займає перше місце в Латинській Америці за об’ємом пасажирських перевезень, але по розмірах вантажообігу залізниць вона значно поступається Бразилії і Мексиці. Головні недоліки аргентинських залізниць – різноколірність, низький технічний стан, різкий нерівномірний розподіл по території країни. Густу залізничну мережу, по суті, має лише район Пампи . Уся залізнична мережа Аргентини була націоналізована після Другої Світової війни і належить державі.
Велика частина території Аргентини має рівнинний рельєф і сприятлива для будівництва автомагістралей. Загальна довжина шосейних доріг налічує понад 430 тис. км., з них 65 тис. мають тверде покриття.
Внутрішній водний транспорт великої ролі не відіграє;судноплавство розвинене головним чином по річках Парана і Уругвай. У пониззях Парани розташовані провідні річкові порти, які одночасно служать і морськими портами Росарио, Сан-Ніколас, Санта-Фе, Вилья-Контитусьон. У країні функціонують 7 великих і 30 дрібних портів. Одним з найбільших портів Латинської Америки залишається Буенос-Айрес, через який здійснюється 4/5 всіх океанських перевезень. Після Другої Світової війни інтенсивно розвивається трубопровідний транспорт. Нафтопроводи простягнулися від нафтових родовищ до основних центрів нафтопереробки і споживання нафтопродуктів – в Буенос-Айрес, Ла-Плату, Сан-Лоренсо. Головні газопроводи Кампо-Дуран – Буенос-Айрес, Пико-Трункадо– Буенос-Айрес. Морський транспорт відіграє домінуючу роль в зовнішніх перевезеннях вантажів, чимале значення він має і для внутрішніх зв’язків між прибережними районами країни, враховуючи велику довжину її берегової лінії. По розмірах торгівельного і танкерського флоту Аргентина поступається в регіоні лише Бразилії.
Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснюються переважно національною авіакомпанією «Аеролінеас аргентинас», яку контролює іспанська компанія «Іберія ерлайнз». Основний центр повітряного сполучення — столиця країни; в межах аґломерації Великого Буенос-Айреса знаходиться міжнародний аеропорт Есейса і дев'ять більш дрібних аеропортів, обслуговуючих внутрішні лінії. Аргентина має регулярне повітряне сполучення майже з усіма країнами Америки і багатьма країнами Європи.
Визначні місця. В Аргентині є все - багатокілометрові пляжі і одні з найвищих гірських вершин світу, безкраї пустелі і чарівні водоспади, безмежні мегаполіси і дикі, безлюдні простори південної Патагонії.
В Буенос-Айресі - площа Плаза-де-Майо, собор Метрополітана (в якому знаходиться могила Хосе да Сан Мартіна), музей природничих наук, музей вишуканих мистецтв, міжнародна художня галерея, музей "Фернандес Бланко" (Музей колоніального мистецтва), культурний центр Сан-Мартін, Національний музей мистецтв, Музей Кіно, Національний історичний музей, численні зразки колоніальної архітектури, знаменитий театр Колон, центр оперного і балетного мистецтва всієї Південної Америки, проспект 9 Липня (найбільший у світі торговий район). Особливо цікавими є колоритний італійський пригород Ла-Бока і курорт Мар-дель-Плата за 400 км на південь від Буенос-Айреса.
Кордоба. З архітектурної точки зору Кордоба багато в чому перевершує столицю. У компактному центрі міста зосереджені прекрасні ансамблі будівель колоніальних часів - старий ринок, католицький собор тощо. В місті знаходиться один з найкращих історичних музеїв країни.
На кордоні Аргентини з Бразилією і Парагваєм знаходиться знаменитий національний парк "Ігуасу", який займає площу 55 тисяч гектарів. Парк вважається одним із сучасних чудес світу - це 275 водоспадів, які за секунду скидають 5000 кубометрів води з висоти 70 метрів. Неподалік знаходяться руїни місій єзуїтів, особливий інтерес становить Сан-Ігнасіо-Міні, церква, збудована в стилі "барокко Гуарані".Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.Стара частина Буенос-Айреса чимось нагадує Париж, а також Лондон і Мадрид. А нова частина міста - це сучасне місто з багатоповерховими будинками й хмарочосами, у яких знаходяться бізнес-центри й офіси великих компаній. У загальній забудові столиці ще збережені риси колоніального періоду - головну площу з виходом убік моря й прямолінійну конфігурацію вулиць. Тут багато зелені, парків і бульварів, у центральній частині - монументів і пам'ятників.Буенос-Айрес звичайно асоціюється з танго або футболом.Тут гармонійно поєднуюються сучасні хмарочоси й старі іспанські квартали, елітні райони центру й пригороду й безліч бідних кварталів і нетрів.
Символами аргентини є гаучо (ковбої), танго та мате.
Корисна інформація для туристів. Громадянам більшості країн світу в'їздна віза не потрібна. Після прибуття в країну можна отримати туристичну картку, що дає право на перебування у країні протягом 90 днів.
А для оформлення аргентинської візи необхідно надати: закордонний паспорт; 1 фото 4х4; довідка з роботи із зазначенням посади, окладу, стажу роботи; довідка з банку; бронь готелю на весь строк перебування; бронь авіаквитків.
Перельоти з України в Аргентини здійснюються з пересадкою у країнах Європи.
Ввезення і вивезення іноземної і національної валюти не обмежені. Не варто обмінювати гроші на вулиці, доцільно користуватися послугами "касас де камбіо" - пунктів обміну валюти. Існує лише офіційний курс обміну. У невеликих містечках дуже складно обміняти дорожні чеки, крім того, обмінні пункти беруть за цю послугу високі комісійні. У більшості закладів приймають кредитні картки, але часто за це додають певний відсоток до рахунку. У великих торговельних центрах, готелях і ресторанах можна розраховуватися за допомогою кредитних карт American Express, Visa, Master Card і Eurocard.
Дозволено безмитне ввезення: 200 шт. сигарет (або 25 сигар), 2 л. спиртних напоїв, 5 кг консервованих продуктів харчування, сувенірів і подарунків на суму не більше 300 USD, предметів і речей у межах особистих потреб. При ввозі перерахованих предметів у кількості, що перевищує зазначене, стягується мито в розмірі 50% від їхньої вартості.
Заборонено ввіз неконсервованих продуктів харчування, ввіз і вивіз предметів і речей історичної, художньої або археологічної цінності (без спеціального дозволу), зброї.
Можна вивозити вироби з вовни й шкіри, прикраси, сувеніри в межах особистих потреб. Але для цього необхідно пред'явити квитанцію магазина, де були куплені цей вироби.
Аргентина - дорога країна. Подорожуючи нею, необхідно планувати бюджет з розрахунку 60-80 доларів на день.
В Аргентині люблять іноземців. Всіляко виявляють прихильність до них. Незважаючи на пресловуту балакучість, аргентинці самі готові вислухати за потреби незнайомця.
Аргентинці люблять Європу і недолюблюють Штати. Для них Аргентина - частина Європи, за примхою долі закинута на інший материк.
Сієсти в Буенос-Айресі немає: не спекотно. Тому столичні мешканці не такі розслаблені, як більшість південноамериканців. Вплив континенту виявляється в легковажному ставленні до часу: півгодинне запізнення на зустріч навіть не вважається запізненням. Один з улюблених висловів: "Не варто хвилюватися сьогодні - завтра завжди наступить".
Прийнято давати чайові в розмірі 5-10 % від рахунку, в дорогих закладах вони часто вже включені в рахунок.
Готелі.В Аргентині представлені готелі двох типів - місцевих і міжнародних ланцюжків. До умов і сервісу других у туристів навряд чи виникнуть претензії.Напруга в електромережі - 220 В, 50 Гц.
Шопінг .В Аргентині ціни невисокі, проте товари якісні. З Аргентини везуть чай мате, безліч сувенірів (як правило, пов'язаних з танго), а також шуби.