Планувати раціональну послідовність робіт за технічною документацією, перевіряти якість виробів за допомогою контрольно-вимірювального інструменту: штангенциркуля, мікрометра, калібрів, шаблонів, кутомірів.

Звичайно формування, такої системи знань і вмінь потребує спеціально розробленої методики формування технічного мислення учнів 9 класів на заняттях з трудового навчання. Таким чином, як ми бачимо, програма трудового навчання передбачає вивчення як в теоретичному так і практичному плані методів та прийомів механічної обробки металу.

Розділ ІІ. Методичні основи формування в учнів системи знань і умінь з технології обробки металу на верстатах на заняттях з трудового навчання у 9 класі при вивченні профілю “Металообробка”.

2.2. Методика формування системи знань і умінь з технології обробки металу на верстатах на заняттях з трудового навчання у 9 класі при вивченні профілю “Металообробка”.

Робота на токарному верстаті :

У 9 класах учні вивчають більш складний вид механічної обробки металу на токарно-гвинторізному верстаті. Під час вивчення елементів машинознавства вони знайомляться з призначенням та будовою токарно-гвинторізному верстата, принципом дії основних його вузлів. При цьому вивчають прийоми керування верстатом, знайомляться з режимами різання й технологічними пристосуваннями до верстата, а також з правилами безпечної праці.

Обробку матеріалів на токарно-гвинторізному верстаті здійснюють, як і на багатьох інших верстатах, за допомогою головного і допоміжного рухів. Отже, у процесі вивчення конструкції і роботи токарного верстата учнів можна ознайомити з будовою і принципом дії більшості металорізальних верстатів.

Оскільки в шкільних майстернях є в наявності два три токарно-гвинторізних верстати, то потрібно встановити графік, за яким учні навчатимуться працювати на токарних верстатах. Проводячи чергове заняття з усією групою, учитель паралельно повинен приділяти увагу двом-трьом учням, які за графіком працюють на токарних верстатах. Найдоцільніше, як показує практика. Дати цим учням навчальні завдання, що містять пізнавальні відомості та розкривають технологічну послідовність виготовлення певного виробу. Поки вчитель проводить інструктаж для групи, учні біля токарного верстата самостійно вивчають карту-завдання. Потім учитель, перевіривши їхні знання, дозволяє виконувати практичну роботу. Працюючи з іншими учнями, учитель повинен тримати в полі зору тих, хто працює на токарних верстатах, і в разі потреби робити зауваження щодо правильності прийомів роботи, робочих поз, рухів.

Перед тим, як обробляти металеві заготовки на токарно-гвинторізному верстаті, учитель знайомить учнів з кресленнями та ескізами деталей циліндричної форми (учні повинні вміти читати креслення та ескізи). Далі він дає учням відомості з основ різання, що мають безпосереднє відношення до токарної вправи. Сюди входить поняття про режими різання та процес утворення стружки (відомості про припуск, головний рух, рух подачі, поверхні різання, елементи стружки та її види).

Наступним етапом є ознайомлення учнів з різними токарними різцями, їх призначенням та особливостями використання для обробки деталей циліндричної форми.

У процесі вивчення будови різця особливу увагу слід звернути на елементи головки та геометрію різця.

Учні повинні знати правила встановлення різця в різцетримачі (величина вильоту, вершина на рівні осі шпинделя), а також правила закріплення заготовки в патроні (виліт не більше як 4 діаметри без задньої бабки, зменшення биття і т. ін.). При цьому вчитель має наголосити, що ні в якому разі не можна залишати ключ у патроні.

Особливу увагу учнів учитель звертає на організацію робочого місця токаря. Учні повинні знати, де лежать інструменти і матеріали, якою рукою треба брати торцевий ключ або накидний, деталь чи напилок, якою рукою переключати швидкість чи включати передачу і т. ін. Коли вони навчаться організовувати робоче місце, повинні навчитись підрізати торці заготовок, бо з цього починається технологічна послідовність виготовлення виробу. Вчитель наголошує на особливості різання для підрізання, а також на значенні цієї операції в токарній справі.

Щоб краще навчити учнів працювати на токарно-гвинторізному верстаті, учитель у процесі інструктажу повинен за допомогою технічних засобів навчання, показувати правильні пози під час роботи та прийоми роботи. Кожного учня потрібно забезпечити інструкційною карткою, де розкрито раціональну послідовність виготовлення виробу і є поопераційні ескізи.

Разом з тим учитель особисто показує прийоми підрізування торців, розмічання довжини для обточування на заготовці, сам процес обточування до певного діаметра з обов’язковим вимірюванням штангенциркулем, закріплення свердла в пінолі задньої бабки і подальшого свердління отвору в заготовці, а також відрізання готової деталі. При цьому він показує, як користуватись лімбом поперечної і поздовжньої подач, визначає ціну однієї поділки.

Після підрізання торця учні повинні навчитись обточувати циліндричні поверхні до певного діаметра (обточувати деталі з 2-3 уступами різної довжини). При цьому особливу увагу учитель звертає на рівномірність ручної поздовжньої подачі та додержання розмірів (довжина і діаметри ). Учні повинні постійно при цьому користуватись штангенциркулем як для вимірювання діаметра, так і довжини.

Значну увагу вчитель приділяє формуванню вмінь свердлити отвори з використання задньої бабки верстата. При цьому пояснює відмінність між свердлінням отворів на свердлильному й токарному верстах. Учні повинні запам’ятати правила свердління заготовки, що обертається в шпинделі з використанням задньої бабки верстата, а також уміти визначати глибину утвореного отвору в процесі свердління.

Навчаючи школярів підрізати заготовки, учитель насамперед пояснює значення швидкості обертання шпинделя при відрізанні та його вибір залежно від матеріалу. Після цього демонструє особливості відрізання заготовки відрізним різцем.

У процесі пояснення теоретичного матеріалу ще на одному з перших вступних інструктажів з даної теми, вчитель повинен навчити учнів доглядати за верстатами й контролювати виконання цих правил на подальших заняттях з допомогою чергових учнів.

Оскільки під час токарних робіт утворюється багато стружки, вчитель пояснює учням необхідність і можливості утилізації стружки та дані про використання відходів матеріалу взагалі.

З метою профорієнтації доцільно дати учням відомості про роботу токаря-універсала на передових підприємствах.

Робота на фрезерному верстаті:

Маючи загальнотехнічну підготовку і знання з основ різання металу, учні 9-го класу практично швидко вивчають прийоми фрезерування. Учитель звертає їхню увагу на те, що фрезерування відрізняється від точіння способом взаємодії заготовки й різального інструмента. Так, при фрезеруванні заготовка нерухомо закріплена у лещатах, а фреза, обертаючись, знімає стружку. Фреза здійснює головний рух, а заготовка - поступальний рух, перпендикулярний осі обертання – рух подачі. Процес характеризується шириною і глибиною зрізуваного шару. Це вимагає в свою чергу пояснення елементів фрези, їх різновидностей та кріплення на оправці.

Особливу увагу вчитель звертає на кріплення заготовок на столі фрезерного верстата, найчастіше в машинних лещатах або за допомогою різних пристосувань. При цьому вчитель наголошує на додержані правильних прийомів кріплення заготовки з урахуванням виду обробки на верстаті. Це зумовлюється ще й правилами безпечної праці. Учні повинні пам’ятати, що для кріплення часто використовують підкладку з урахуванням висоти (вильоту) заготовки над губками лещат для наступної обробки.

Вчитель розкриває учням поняття про режими різання при фрезеруванні (швидкість різання, подачу та глибину фрезерування). Вони повинні знати, як за спеціальними таблицями можна визначити рівень різання й подачу.

Далі вчитель пояснює учням, як настроювати верстат на вибрану глибину різання: 1. Обертанням маховиків поздовжньої і поперечної подач заготовку підводять під фрезу. 2. Включають верстат і підводять стіл із заготовкою до фрези, поки вони не торкнуться один одного. 3. Відводять заготовку в поздовжньому напрямі й піднімають її на необхідну глибину різання.

Під час роботи на металорізальних верстатах учні читають креслення, користуються таблицями про допуски посадки, класи точності та чистоти обробки; визначають основи теорії різання металів; знайомляться з призначенням, будовою та правилами використання контрольно-вимірювальних інструментів, вивчають назви та маркування оброблюваних матеріалів та їх механічні властивості, визначають раціональну послідовність обробки деталей, способи досягнення встановленої точності та чистоти обробки; організовують своє робоче місце.

Роботи на металорізальних верстатах сприяють ознайомленню учнів з професіями верстатника широкого профілю, токаря-універсала, фрезерувальника і т. ін., що дасть змогу їм більш свідомо вибрати майбутню професію чи спеціальність після закінчення школи.

2.3. Планування занять з трудового навчання.

Планування занять в майстернях включає в себе такі етапи: підготовка вчителя до навчального року, підготовка вчителя до уроку, підготовка вчителя до навчальної теми.

Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкривається завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та інших. У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок яких повинні набути на цих заняттях. У кожному класі навчальний матеріал занотовано в теми і визначено кількість годин на кожну тему. Послідовність вивчення тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути змінена кількість годин на вивчення окремих тем. У кожній темі розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити учнів, а також наводиться перелік об’єктів роботи.

Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об’єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги:

Виготовлення вибору повинно складатись з операцій, передбачених навчальною програмою.

Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових виробів, щоб не знищувався інтерес до роботи.