Курсовая работа: Розумове виховання обдарованих дітей

Це виняткова здатність встановлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Соціальна обдарованість виступає як передумова високої успішності в певних областях. Вона припускає здібності розуміти, любити, співпереживати, ладнати з іншими, що дозволяє бути хорошим педагогом, психологом, соціальним працівником. Таким чином, поняття соціальної обдарованості охоплює широку область проявів, що характеризуються легкістю встановлення і високою якістю міжособистісних відносин. Ці особливості дозволяють бути лідером, тобто проявляти лідерську обдарованість, яку можна розглядувати як один з проявів соціальної обдарованості.

Існує безліч визначень лідерської обдарованості, в яких можна виділити загальні риси: інтелект вище середнього; уміння ухвалювати рішення; здатність до з абстрагування, з планеруванням майбутнього, з тимчасовими обмеженнями; відчуття мети, напрями руху; гнучкість; здатність пристосовуватися; відчуття відповідальності; упевненість в собі і знання себе; наполегливість; ентузіазм; уміння виражати думки.

Перераховані види обдарованості виявляються по-різному і зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини. (4; с. 84)

Практична обдарованість

Роберт Стернберг, психолог, з Єльського університету виділяє «практичну обдарованість», яка так рідко визнається школою, що не розглядається як обдарованість взагалі. Майбутній менеджер або підприємець може мати в школі репутацію дуже посереднього учня без будь-яких особливостей.

Люди, які з успіхом застосовують інтелект в пізнанні навколишньої дійсності, не обов'язково відрізняється в роботі з абстрактними поняттями, і академічні вимоги не завжди сприяють прояву їх таланту. Ключовою особливістю практичної обдарованості Р. Стенберг називає знання своїх слабких та сильних сторін і здатність використовувати ці знання. Наприклад, для компенсації слабих сторін дитина виробляє свої способи, включаючи залучення інших людей для виконання того, що він не може робити добре, Очевидно, що цей вид обдарованості має загальні риси з соціальною (лідерською) обдарованістю, можливо, включає її. (6; с. 12)

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

· часто “перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;

· у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

· рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

· Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;

· мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

· можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

· дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;

· у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

· можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально “занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

· мають сильно розвинуте почуття гумору;

· постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

· визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

· часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

· їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

У діяльності з такими учнями потрібно використовувати творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

· повага до бажання учнів працювати самостійно;

· вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

· надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;

· індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

· заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

· виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

· схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

· підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;