Курсовая работа: Розвиток комунікативних здібностей дітей дошкільного віку
Високо оцінюючи виховне значення казки, К. Ушинський називав її «першою блискучою спробою» створення народної педагогіки. Цінною рисою казок є те, що у їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий в сміливого. Казка сприяє морально-етичному розвитку дитини, оскільки вона асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві активно «проживає» події, які відбуваються з ним.
Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів – живою реальністю мислення. Близькість і доступність сюжету, привабливість героїв казки, експресивність їхнього мовлення роблять казку універсальним засобом формування психічних процесів, комунікативно-пізнавальних здібностей дітей [9, с. 39].
Розділ 2. Розвиток комунікативних здібностей дітей дошкільного віку засобами казки
2.1 Історія спілкування з однією дитиною
Здійснюючи свою науково-практичну діяльність для дослідження ролі казки у комунікативному розвитку дітей дошкільного віку, ми реалізували програму психологічної допомоги «Історія спілкування з однією дитиною». До програми була залучена Настя С., 5 років, яка через вузькість кола сімейного спілкування відчуває труднощі у взаємодії з оточуючими.
Спираючись на критерії сформованості комунікативно-мовленнєвих здібностей (Т. Піроженко, Г. Арушанова), ми діагностували особливості розвитку комунікативно-мовленнєвої сфери дитини:
- стійкість сформованості мотивів спілкування – з дорослими, на відміну від однолітків, розвинена добре;
- ініціативність спілкування. Настя скута у висловлюванні своїх вражень і почуттів, не йшла першою на контакт;
- особистісне проникнення у зміст бесіди – не виявлялося;
- мовлення – безбарвне, не емоційне.
У ході спілкування з дівчинкою ми використали серію завдань «Хто твій улюблений герой?», «Про кого мова?», «Чи можуть звірі говорити?», «Закінчи фразу», «Чарівник слова», за допомогою яких прагнули розвинути ініціативність та особистісне проникнення у бесіду, збагатити мовлення експресивними висловлюваннями.
Використання текстів казок «Івасик-Телесик», «Рукавичка», «Солом’яний бичок», «Ріпка», «Коза-дереза» і ілюстрацій до них зацікавили Настю С. і допомогли зробити перші кроки у подоланні скутості і невпевненості. Персонажі народних казок показали дівчинці важливість взаємодопомоги, підтримки і значущості слова у налагодженні стосунків з іншими.
Результатом проведення програми «Історія спілкування з однією дитиною» було подолання дівчинкою психологічного бар’єру у спілкуванні.
2.2 Створення вербальних виховних ситуацій за змістом казок
Вітчизні педагоги також обґрунтовували необхідність забезпечення природності виховного процесу, уникнення штучності, заорганізованості, формалізму. Зокрема, В. Сухомлинський великого значення надавав „виховному середовищу”. Однією з умов ефективності його створення педагог вважав природність, „обстановку ненавмисності”, заперечував штучність, стверджував, що дитині не треба в кожну дану мить знати, що педагог його виховує, „виховний намір має бути прихований обстановкою дружніх, невимушених взаємин.
Реалізації завдань щодо оновлення дошкільної освіти сприятиме опанування педагогами особистісно зорієнтованими методами виховання, які створюють умови для вияву самоактивності дитини, забезпечують можливість вибору шляхів і засобів реалізації своїх потреб, сприяють становленню її самостійності. Слід відзначити, що І.Бех у виховному особистісно зорієнтованому просторі пропонує нові методи, що лежать в основі особистісно зорієнтованих виховних технологій. До таких учений відносить метод створення емоційно збагачених, „педагогічно мудрих” виховних ситуацій.
Метод створення виховних ситуацій забезпечує продуктивне суб’єкт-суб’єктне спілкування між вихователем і вихованцями. Цей метод передбачає опосередкований вплив на дитину через створення умов для організації повноцінного, емоційно насиченого та суспільно значущого, творчого життя вихователя й дітей, яке відповідає їхнім основним соціогенетичним потребам.
Виховні ситуації є ефективними у вихованні дітей дошкільного віку, оскільки враховують психологічні закономірності їхнього розвитку, є емоційно насиченими. Їх використання дає можливість зменшити жорсткий вплив на дитину, прямий тиск на неї. Багаторазово включаючи малюка в аналогічні за своїм характером умови, йому дається можливість робити власний вибір, а не механічно відтворювати соціально задані зразки. Виховні ситуації створюють умови для набуття дитиною індивідуального досвіду, вироблення й закріплення досвіду соціальної поведінки: підпорядкування і керівництва; співчуття ровесникам, дорослим; переживання відповідальності за спільну справу; морального вибору тощо [10].
Вивчення наукових джерел свідчить про різні підходи до класифікації виховних ситуацій. Серед інших видів у науково-методичній літературі виокремлено вербальні виховні ситуації. На значенні мовленнєвих (вербальних) ситуацій у становленні особистості дошкільника вказує В.Трунова. На думку дослідниці, штучно створені мовленнєві ситуації утворюють на занятті атмосферу спілкування, співбесіди, обміну думками, дають змогу дітям складати різного роду розповіді, пояснення, міркування. При цьому, тексти мають бути невеликими за обсягом, художньо довершеними, доступними за змістом, з простою, але багатою мовою, близькими до дитячого досвіду тощо[2, с. 11] .
У навчально-виховній роботі з дошкільниками доцільно, насамперед, створювати вербальні виховні ситуації на основі змісту казок, оскільки казка відіграє важливу роль у становленні особистості дитини цього вікового періоду. Казці, як засобу навчання і виховання, надавали особливого значення класики педагогіки та сучасні науковці, які вказували на роль казки у розвитку творчого мовлення дітей, розвитку сприймання, пам’яті, уяви, інтересів, почуттів, нахилів, здібностей, художнього смаку; показували її потенціал у пізнанні навколишнього світу й формуванні активного ставлення до життя, пробудження почуття любові до природи, рідної мови, народу, Батьківщини.
Доцільність використання сюжетів казок у процесі створення виховних ситуацій також зумовлюється тим, що забезпечення емоційності у процесі створення виховних ситуацій є однією з умов її ефективності. Як відомо, казка має великий потенціал впливу на емоційну сферу малюка.
Мета створення вербальних виховних ситуацій на основі сюжетів казок полягає в організації через опосередкований вплив змісту казки умов для формування у дітей дошкільного віку етичних понять, розвитку моральних якостей і рис характеру.
Створювати виховні ситуації на основі змісту казок варто у роботі з дітьми дошкільного дитинства (3-6 років). Як зазначала Н. Орланова, реалістичний підхід дітей до казкової фантастики починає формуватися в середньому дошкільному віці під безпосереднім впливом виховання і навчання. Діти дошкільного віку люблять не тільки слухати, а й самостійно складати казки. За основу створення виховної ситуації може стати зміст як народної, так і авторської казки, яка є доступною для сприйняття дітьми середнього і старшого дошкільного віку [6, с. 48].
Основою створення вербальних виховних ситуацій є організація “мовленнєвотворчої діяльності” дошкільників. Це поняття введено в науковий обіг Н. Гавриш як діяльність, в якій «через складання різних типів зв’язних висловлювань дитина відбиває почуття, уявлення, враження, образи уяви, що навіяні художніми творами, сприйманням довкілля». Залежно від умов, у яких відбувається творчий процес, дослідниця виокремлює два види мовленнєвотворчої діяльності: в умовах навчання і в ситуації ініціативної творчої діяльності.
2.3 Вербальні виховні ситуації
Наведемо приклади вербальних виховних ситуацій на основі сюжетів казок за розробленим нами алгоритмом створення виховної ситуації.
Виховна ситуація «Допоможемо помиритися Котикові й Півникові»
Мета: формувати поняття дружби, товаришування; розвивати почуття співпереживання, чуйності, взаємодопомоги; виховувати потребу й бажання піклуватися про інших, допомагати тим, хто потрапив у біду; розвивати зв’язне мовлення.
Методичні прийоми: створення казкової історії вихователем; словесний малюнок казкових героїв; бесіда про дружбу; зміна кінцівки казкової історії дітьми; похвала як прийом заохочення дітей, які знають мирилки.