Курсовая работа: Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні

Професійні НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть стати тільки люди, у яких ознаки їхпрофесійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду(наприклад, працівники металургійної галузі). Перевагою учасників професійногофонду є те, що вони можуть залишатися в професійному фонді при зміні місцяроботи, якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.

Вкладниками професійного фонду можуть бути професійні об’єднання,роботодавці та фізичні особи, визначені відповідно до статуту такого фонду.

Відкриті НПФ можуть створюватися будь-якими юридичними особами,незалежно від прибутковості підприємств. Заснування відкритих НПФ забороненоюридичним особам, діяльність яких фінансується за рахунок державного чимісцевих бюджетів.Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особинезалежно від місця та характеру їх роботи. Причому, учасники можутьзалишатися у такому фонді також і після припинення сплати внесків на їхкористь.

Вкладниками відкритого НПФ можуть бути сам учасник, його подружжя,діти, батьки або роботодавець учасника.Юридична особа може створити лише один корпоративний чи одинпрофесійний НПФ. Така юридична особа може бути засновником одного абобільше відкритих пенсійних фондів.

НПФ для виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб – адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача. Рада фонду вибирає такі компанії, укладає з ними договори про обслуговуванняфонду і контролює їх роботу.Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий узберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків таінвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУАпримножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації та іншіінвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.

Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевірки відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання різних фінансових інструментів. Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витрат наобслуговування фонду, розподіляється між учасниками та обліковується нарахунку кожного учасника. Отриманий дохід повторно інвестується, в результатічого кошти НПФ зростають за принципом складного відсотка.

Така структура НПФ була передбачена з метою недопущення втратипенсійних накопичень і забезпечення "прозорості" діяльності фондів. НПФюридично відокремлений від засновників, роботодавців - вкладників і компаній,які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідації будь-якої з цихкомпаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.

Пенсійні схеми корпоративного та професійного пенсійних фондів погоджуються з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців, і до колективних договорів вносяться відповідні зміни.

Пенсійна схема

Пенсійна схема – це документ НПФ, який визначає умови недержавногопенсійного забезпечення учасників фонду, зокрема стосовно сплати внесків та якіпенсійні виплати можна отримати. Фонд може використовувати одну чи кілька пенсійних схем, наприклад:

окремо для вкладників – юридичних осіб і вкладників – фізичних осіб; залежно від періодичності сплати пенсійних внесків (щомісячно, щоквартально, один раз на рік тощо).

Усі українські недержавні пенсійні фонди можуть використовувати пенсійні схеми з визначеними внесками, за якими розмір внесків визначають у договірному порядку, але не обіцяють ні певного розміру майбутніх пенсій, ні певного відсотка дохідності по внесках. За усіма пенсійними схемами данногофонду буде однакова дохідність, що визначається за результатами інвестування. Однак договір фонду з КУА може передбачати, щоб дохідність була не нижче офіційного індексу інфляції, з метою захисту пенсійних коштів від знецінення. Зобов’язання роботодавців припиняються з завершенням сплати внесків, і їм не доведеться додатково фінансувати майбутні пенсії своїх працівників у тому випадку, якщо наприклад, відповідний НПФ отримає невисокий інвестиційний дохід.

Пенсійні внески

Пенсійні внески до НПФ сплачуються у порядку та розмірах, встановленихпенсійним контрактом. Пенсійні фонди дозволяють гнучко враховувати фінансовіможливості вкладників, оскільки можна змінювати розміри та періодичністьсплати внесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певнихумов тимчасово або повністю припиняти їх сплату.

Мінімальний розмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – нарівні не вище 10% мінімальної зарплати у розрахунку на місяць. Максимальний розмір внесків не обмежується, але, як правило, неперевищує межі податкових пільг. Так, підприємство, яке сплачує пенсійні внескина недержавне пенсійне забезпечення найманого працівника, може відносити навалові витрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік,але не більше граничної суми податкової соціальної пільги, тобто сумипрожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженої на 1,4. Крім того, пенсійні внески не включаються до фонду оплатипраці, тобто на них не здійснюються обов'язкові соціальні нарахування.

Крім роботодавця, працівники також можуть добровільно сплачувати внескиза власний рахунок до НПФ будь-якого виду. Для їх заохочення сплату внесківдоцільно організувати через бухгалтерію підприємства, і в роздруківках прозаробітну плату зазначати суми внесків, сплачені за рахунок підприємства ісамого працівника. У зазначених вище межах працівникам надаються пільги ізсплати податку з доходів фізичних осіб.

До корпоративного НПФ роботодавці - засновники та платники зобов'язаніплатити внески за всіх своїх працівників. Вони можуть тимчасово припинятисплату внесків на строк до одного року. Розміри внесків роботодавців докорпоративного фонду встановлюються у відсотках відносно суми зарплатипрацівників і можуть бути визначені як:

• однаковий відсоток на користь всіх працівників; або

• відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою залежно від:

1) віку,

2) стажу роботи працівників на даному підприємстві,

3) віку та стажу одночасно (комбінований варіант перших двох варіантів),

– із встановленням дл