Курсовая работа: Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни
Зміст
Вступ
Розділ I. Окупаційний режим у Польщі
Розділ II. Діяльність польського національно-визвольного руху під час війни
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Жодна подія двадцятого століття не може зрівнятися з Другою світовою війною, з тими впливами, які вона вчинила на хід історичних подій. В неї було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі і тривала довгих 6 років. Вогняний смерч пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
Уже Більше ніж півстоліття відділяє нас із того часу, коли людство відсвяткувало велику перемогу над фашизмом і мілітаризмом. Зі ці роки світова історіографія Другої світової війни нагромадила багато тисяч книг, статей, документальних публікацій, мемуарів. Віддаючи належне багатьом із цих праць, слід підкреслити, що в сучасних умовах все-таки виникає бажання дещо по-новому підійти до висвітлення окремих подій передісторії й історії Другої світової війни, її підсумків, наслідків і уроків. Це пов’язано,
по-перше, з відкриттям нових архівів, і, по-друге, із необхідністю відмовитись від ідеологічних нашарувань, штампів і стереотипів, які нагромадились як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. З іншого боку, ще не припинилися спроби відкинути загальновизнані істини або ж викривити історичну правду зокрема, про Велику Вітчизняну війну – складову Другої світової війни.
Польща стала першою країною на шляху агресії гітлерівської Німеччини. Розгром Німеччиною польської армії у вересневих боях 1939 року призвів до ліквідації Польщі як держави. Окупована Польща перетворилася на полігон запровадження расистської політики гітлерівців, основними напрямами якої стали: ліквідація національної самосвідомості народу, знищення активних політичних діячів, інтелігенції, асиміляція частини населення та фізичне знищення людей, перетворення захоплених земель на аграрний придаток рейху. Особливістю окупаційного режиму стало те, що колабораціонізм як політичне явище в Польщі не мало поширення.
На окупаційний режим Німеччини стало реакцією польського народу, яке вилилося в рух опору. Основними формами боротьби в початковий період окупації були зовнішньополітична та військова діяльність еміграції, та ідеологічні, організаційні, політичні дії патріотів в окупованій країні. Рух опору сприяв консолідації різних політичних об’єднань. На перший план в цих умовах висувалося завдання національного звільнення. Значними політичними силами, які протистояли окупації були: Армія Крайова, Армія Людова, Крайова Рада Народова. Всі вони мали різні погляди на майбутнє Польщі, що часто призводило до зіткнення та протиріч.
Найтрагічнішою сторінкою війни стало створення навесні 1940 року концентраційних таборів, призначених для утримання великих мас осіб, призначених до знищення. Особливою жорстокістю відрізнялася гітлерівська політика стосовно євреїв. Становище поляків на окупованих землях було тяжким. Приниження людської гідності, заборона будь-якої національно-культурної діяльності, репресії призвели до повстання. Розпочатий 1 серпня 1944 року Армії Крайова виступ проти окупантів переріс у народне повстання, яке тривало до 2 жовтня й стало кульмінацією польського руху опору. Варшавське повстання стало трагедією тисяч людей. Причиною стало неспроможність керівництва передбачити наслідки повстання. Рух опору польського народу в період Другої світової війни є актуальною темою і в наш час. Ця проблема належить до маловивчених питань новітньої історії Польщі. Дослідження Другої світової війни в Польщі тривають, багато «білих плям» потрібно дослідити і розкрити людям. Потрібна переорієнтація від позиції радянських істориків, які висвітлювали події з погляду марксистської ідеології. Важливе значення має зв’язок цієї теми з сучасністю, адже сьогодні в світі тривають проблеми війни, сфер впливу. І тому трагічні сторінки війни повинні стати прикладом для створення миру і свободи сьогодні.
Об’єктом дослідження є вивчення руху опору польського народу в період Другої світової війни.
Предметом даного дослідження є особливості окупаційного режиму, розвиток польського руху опору.
Теоретико-методологічною основою дослідження є загальні принципи об’єктивності, історизму, які в свою чергу передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ. Використовується в роботі саме хронологічно-проблемний метод.
Географічні рамки курсової роботи охоплюють територію сучасної Польщі.
Хронологічні рамки роботи охоплюють період від 1 вересня 1939 року, коли німецькі війська перейшли польські кордони без оголошення війни до періоду визволення військами Червоної Армії в ході Вісло-Одерської операції 12 січня – 3 лютого 1945 року.
Мета дослідження роботи – вивчити та проаналізувати особливості національно-визвольної боротьби польського народу в період Другої світової війни та території Польщі.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:
- визначити ступінь наукової розробки теми
- проаналізувати особливості руху опору
- показати вплив окупаційного режиму у Польщі
- розкрити основні напрямки і дії руху опору
- вивчити Варшавське повстання 1944 року як складову частину руху опору.
Джерельною базою роботи є документи і матеріали надруковані
у хрестоматіях з новітньої історії. В збірнику документів і матеріалів «Хрестоматія з новітньої історії, Том I, 1939-1945 р.» містяться такі документи, як «3 замітки Бормана бесіди з Гітлером на тему про Польщу» 2 жовтня 1940 року. Цей документ розкриває зловісні плани Гітлера по відношенню до польського народу, як «другого сорту», і як робоча сила. Документ «Програмна декларація Польської робітничої партії» 1 березня 1943 року, в якій партія проголошувала початок боротьби проти окупантів за свою свободу. Було введено восьмигодинний робочий день, свободу друку та печаті. Важливе значення при дослідженні теми мали документи, які опубліковані в журналі «Нова і новітня історія. – 1993.- №2», зокрема «Начальнику головного політичного управління Червоної Армії генерал-полковнику тов. Щербакові А.С. «Про положення у Варшаві». Ці документи розкривають воєнне положення Польщі в період Другої світової війни. Ці документи друкуються саме у 90-х роках ХХ століття саме з архівів, які дещо розкривають певні прогалини у історії Польщі, а саме організація Варшавського повстання. В роботі було використано монографію Зашкільняка А.О.: Польща від найдавніших часів до наших днів, де автор висвітлив події Другої світової війни в Польщі, боротьбу польського народу проти окупантів. Проблема Варшавського повстання 1944 року розглянута головним чином в статтях журналів. Можна виділити такі статті як: «Мельтюхов М.І. Операція «Багратіон» і Варшавське повстання 1944 року», «Подвиг і трагедія Варшави Олексія Карцева в журналі «Ехо планети». В цій статті розкриваються сучасні погляди та оцінка Варшавського повстання, розкриваються нові факти та події.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у підготовці до проведення практичних занять з історії слов’янських народів з питань Другої світової війни у Польщі.
Структура роботи узгоджена з питаннями, розв’язування яких розкриває тему. У вступі визначена актуальність теми, її джерельна база та практичне значення. Робота містить три розділи. У першому розділі «Окупаційний режим у Польщі» подається політика гітлерівської Німеччини на окупованих територіях. У другому розділі «Діяльність польського національно-визвольного руху під час війни», представлені різні течії опору, їх виникнення та розвиток. Варшавське повстання 1944 року розглядається як результат руху опору і підсумки окупації гітлерівською Німеччиною Польщі. У висновку підсумовані події національно-визвольної боротьби польського народу і зв’язані з ним окупаційний режим та Варшавське повстання 1944 року. Далі представлений список літератури і додатки, які містять дві карти Польщі у 1939-1945 роках, а також документи Варшавського повстання та окупаційного режиму у Польщі.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--