Курсовая работа: Розвиток психомоторики у дітей молодшого шкільного віку з порушенням мовлення

вправи на орієнтацію у просторі

ритміко-гімнастичні вправи, які регулюють тонус м’язів та формують діафрагмальне дихання.

Використовуючи елементи логоритміки можна на уроках читання, розвитку мовлення, природознавства, фізкультури, співів. Заняття матимуть системний характер, якщо їх проводити хоча б раз на тиждень.

Найефективнішими є проведення занять інтегративного типу двома вчителями різного фаху (вчителя фізкультури чи ритміки та класного керівника).

Тільки розуміння унікальності, самоцінності, неповторності молодших школярів, усвідомлення складності цього вікового періоду для подальшого розвитку особистості допоможе забезпечити повноцінний розвиток дитини, захистити її право зростати фізично та психічно здоровою.

Кожній живій істоті притаманна властивість рухатися. Це життєво необхідна умова зв’язку будь-якого живого організму з навколишнім середовищем. Завдяки своїй діяльності людина використовує явища, предмети природи для своїх потреб.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її цілеспрямованому плануванні, прогнозуванні результатів, регуляції дій. Діяльність людини - цілеспрямована, свідома активність, система дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Ось чому діяльність є однією з основних категорій психологічної науки. Що ми розуміємо під дією, діяльністю?

Дії - це система рухів, предметних та розумових. Предметні - спрямовані на оволодіння предметами, явищами тощо. Розумові дії виявляються на тлі зовнішніх, предметних дій.

Діти оперують конкретними предметами, порівнюють, розкладають та об’єднують їх, знаходять зв’язки, взаємодії та взаємозалежності між ними. На цьому етапі формуються поняття, судження, які виражаються словами. [5]

Мислення - як властивість душі і як живий рух - поєднання в одному тілі. Це внутрішня дія людини, а зовнішнє її вираження - живий рух, спрямований на досягнення мети. Рух - дія або спосіб досягнення мети.

Відомо, що фізичні тіла рухаються відповідно законів механіки. Головна ж властивість живого руху - оволодіння простором дії, підкорення собі часу, опір протидії. Щоб цілеспрямовано рухатися, людині необхідно підкорити своїй волі тіло і привести його до поставленої мети.

Отже психомоторика - психічна регуляція живих рухів, дій, а отже - дзеркало мислення, почуттів та уявлень людини. Це ефективний механізм виправлення вад мовлення у дитячому віці.

Кожна людина повинна пройти свою школу практичного мислення. Вік від 5 до 8 років - коли дитина особливо чутлива до гармонійних фізичних рухів - це вік „грації", як називають його психологи, вік інтенсивного розвитку психомоторики.

У психомоторних рухах формуються елементи мислення. Якщо обмежити рухову активність дитини, то вона буде значно позбавлена практичного пізнання світу і буде відставати від однолітків у розвитку.

Психомоторні рухи - джерело зародження елементів особистої думки. Ось чому уроки логоритміки та їх елементи мають на меті допомогти вчителю розв’язати завдання пізнання світу через живий цілеспрямований рух.

На уроках логоритміки вчитель розвиває дитину.

Шляхом розвитку психомоторних дій (ритміко-гімнастичні вправи та розвиток просторових уявлень, відчуття часу, вміння відчувати своє тіло, а також уміння користуватися своїми емоціями та адекватно їх виражати);

Використання надбань культури людства.

Мова - важлива частина нашої поведінки в житті. З того, як людина розмовляє, можна зробити висновок, із ким ми маємо справу, визначити ступінь інтелігентності людини, ступінь її психічної врівноваженості, ступінь її можливої закомплексованості...

Мова - основа людського мислення. Процеси мислення розвиваються та вдосконалюються в міру того, як дитина опановує мову. З іншого боку, процес поступового опанування мови є одним їз показників нормального психічного розвитку дитини. Загальними та необхідними умовами продуктивної діяльності особистості є мова та мовлення, спілкування та увага. З одного боку, вони пронизують всю психічну діяльність людини та забезпечують можливість активного задоволення її пізнавальних та суспільних потреб, а з іншого боку - є засобами реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.

„Слово - могутній засіб відточування, виховання витончених почуттів", - так визначив В. Сухомлинський значення мовлення як джерела розумового та духовного розвитку. [11]

Психічна діяльність дитини, її повноцінний розвиток значною мірою пов’язані зі станом мовлення, якістю сприймання та розуміння словесної інформації. Під час формування мовлення можливе виникнення різних вад: дислалія, порушення фонетико-фонематичного слуху, розуміння мовлення). Виникає потреба поліпшити звукосприймання та звуковимову.

За розвитком мовленнєвої діяльності людини відповідають периферійні та центральні відділи. Недостатня сформованість моторної сторони усного мовлення (що виражається неправильною, нечіткою звуковимови) негативно впливає не тільки на якість усного усного мовлення, читання, а й на запам’ятовування мовленнєвого матеріалу, на слухово-зорове сприймання та розуміння усного мовлення, на формування внутрішнього мовлення. Сенсорний інформаційний відділ відповідає за слухові, візуальні, тактильні образи, які доповнюють, підсилюють один одного, збільшують кількість корисних сигналів, розширюють корисний простір мислення.

Психологи наполягають: для повноцінного розвитку як основи психічного розвитку людини необхідно розвивати увагу, пам’ять (особливо образну), формувати звуковимову та здатність запам’ятовувати кінестетичні відчуття. Для цього слід виробляти механізми комбінованого мовлення (сприймання та відтворення), розвиток фонетико-фонематичного слуху з опорою на графічні зображення та оральний обрис звуків, розвиток чуття ритму мовлення, розвиток діафрагмального дихання.

Активізацію діяльності мовленнєво-рухового аналізатора недостатньо пов’язувати лише з тренуванням артикуляційного апарату дитини під час промовляння звуків, складів, слів (що є основним завданням логопеда під час виправлення вад звуковимови в індивідуальних формах роботи). Для опанування мовлення дитині важливо мати сформовані моторні функції мовленнєвого апарату і здатність керувати власними рухами підготовка дитини до відтворення тонких артикуляційних рухів ефективна після опанування нею звичок наслідування грубих рухів. Чуття ритму в дитини можна сформувати шляхом наслідування дорослого та в процесі самостійного контролю власного мовлення.

Для цього виду діяльності дитина здатна вже на сьомому році життя. Головне значення педагогів - створити такі умови навчання та виховання, за яких маленький учень зміг би реалізувати свої психофізичні передумови розвитку. Засоби логоритміку за допомогою музично-ритмічних прийомів дають змогу формувати і моторику, і мовлення. [8]

Висновок

В педагогічній теорії підхід врахування психомоторного розвитку особистості в початковій школі розглядається як одна з ведучих тенденцій навчально-виховного процесу, що стоїть у системі педагогічних дій по відношенню до кожного учня, направлена на максимальне врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості у цілях її всебічного та гармонічного розвитку.

Питання психомоторного розвитку та розвитку мовлення молодших школярів у навчально-виховному процесі здавна цікавило педагогів. На думку вітчизняних та зарубіжних педагогів без врахування психомоторних особливостей учнів навчально-виховний процес у школі вирішити не можливо. Тому і по цей день досліджувана проблема залишається актуальною.