Курсовая работа: Розвиток та розміщенння промисловості будівельних матеріалів в Україні

Використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії ( шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці ). Це призвело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв’язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз обумовлюється великими об’ємами витрат сировини на одиницю продукції і низбкою її транспортабельністю. Так, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км обходиться в 10 разів дорожче порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається 1,5....2,5 т вапняку і глини, 1т вапна – 2 т вапнякового каменю, а 1 т керамічних труб – до 1,5 т глини. Питома вага витрат на сировину становить 15....25% у структурі собівартості продукції.

Ряд галузей промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в’яжучих матеріалів. Їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто їх розміщують враховуючи тяжіння до сировинних баз і до споживачів.

Зважаючи на значення сировинного і споживчого факторів, розрізняють дві групи галузей :

1). Переважно сировинної орієнтації – виробництво цементу, азбесто – цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.

2). Переважно споживчої орієнтації - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, та ін.

Підприємства, що зв’язані з сировинними базами, мають повний цикл виробництва (виробництво цементу, скла, цегли). Ряд підприємств у районах споживання працюють на довізних напівфабрикатах ( бетонні та залізобетонні заводи).

Розміщення підприємств промисловості будівельних матеріалів показано на картосхемі.

Територіальна організація галузей має удосконалюватись з урахуванням спеціалізації, кооперування, комбінування підприємств та міжрегіональних зв’язків України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

Виробництво будівельних матеріалів супроводжується забрудненням атмосфери пилом, особливо при тонкому подрібненні та термічній обробці сировини в цементній, тальковій та ряді інших галузей. Захист навколишнього середовища в промисловості будівельних матеріалів здійснюється за такими напрямами :

- широке використання рудничних відходів для виробництва будівельних матеріалів, що дає змогу значно скоротити спеціальні роботи з видобутку будівельної сировини;

- пиловловлювання при виробництві цементу та інших пиловидних продуктів;

- вилучення з видобутку площ сільськогосподарських угідь, цінних в естетичному відношенні ландшафтів, долин річок тощо;

- повніше використання матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, шлаків та інших відходів промислового виробництва.

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України, крім Донбасу і Придніпров’я ( на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30% усього виробництва продукції галузі ). Високий рівень розвитку промисловості будівельних матеріалів також у Харківській (7%), Одеській і Львівській (по 5%), Хмельницькій (4,5% ) областях та АР Крим (4,5%).

3. Родовища природних будівельних матеріалів України, розміщення та особливості видобування.

На всіх етапах розвитку виробництво будівельних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є її посилення. Подальший розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів неминуче пов’язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів та збільшенням навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку цих підприємств і навпаки, наявні природні умови й ресурси істотно впливають на розвиток підприємств-виробників будівельних матеріалів, прискорюючи або сповільнюючи його.

Україна багата на будівельну сировину. Якщо роздивитись картосхему корисних копалин то можна побачити що вони існують на всій її території. Кількість корисних копалин які використовуються в промисловості будівельних матеріалів відображена в таблиці 2.

Запаси корисних копалин в Україні* Таблиця 2

Вид корисних копалин		Одиниця виміру	Запаси на 1.01.2001		Кількість родовищ
			А+В+С1	С2	усього	що розробляються
							Цементна сировина	тис.т	3132283	906140	39	24
Цегельно-черепична	тис.т	2378572	92882	1825	851
сировина
Піщано-гравійна сиров.	тис.т	3021049	400562	39	104
Бентонітова глина	тис.т	61330	221	6	2
Каолін вогнетривкий	тис.т	66992	19903	7	5
Доломіти		тис.т	425098	48463	8	4
Флюсовий вапняк	тис.т	2523843	165369	14	7
Пісок формувальний	тис.т	889726	238687	21	8

*Природно – ресурсний потенціал сталого розвитку України За ред / Б.М.Данилишина. – К.: РВПС України, 1999.- С.158-162

Потреби будівництва в Україні повністю забезпечують власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабрадори, вивозять у країни близького та далекого зарубіжжя. В Україні є значні ресурси в’яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використовують вторинні мінеральні відходи промисловості-розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

Родовища гіпсу й бутового каменю є майже в усіх областях України, а особливо Житомирській, Вінницький, Запорізький, Кіровоградський та Закарпатський. Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру й мармуроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, набережних, облицювання, станцій метро, підземних переходів, фундаментів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, виготовлення пам’ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше видобувають бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту в Коростишевському, Овруцкому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському, мармуру в досліднопромислових розробках Радомишльського району Житомирської області. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно невеликий.

Кермзит-це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з легкоплавких глинистих порід, які є в багатьох місцях України - біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира та ін.

Виробництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини-перліту, який залягає в Закарпатті.

У південних районах України виробляють черепашник, котрий має добрі тепло-та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

Зупинимось на основних регіонах України, в яких розвинуто видобуття природних корисних копалин, використовуємих в промисловості будівельних матеріалів.

Вінницька область.

У сучасний період Вінницька область володіє значними запасами вапняку ( карбонатна сировина для вапнування кислих грунтів ) – 10,7 млн.т ( 8 родовищ ), каоліну первинного – 4 родовища ( 151,6 млн. ), щорічний видобуток якого становить 0,28 млн.т; вапняку для будівництва – 10 родовищ ( 42,6 млн. ), щорічний видобуток 0,1 млн.т ; граніту – 5 родовищ (115,1 млн. ); каменю будівельного – 83 родовищ ( 458,9 млн.м3 ), щорічний видобуток близько 0,5 м3; камінь – 26 родовищ (124,5 млн.м3 ); керамзитової сировини – 1 родовище ( 3,9 млн.м3 ); піщано – гравійної суміші – 1 родовище ( 1млн. ); піску будівельного – 27 родовищ (50 млн ), щорічний видобуток близько – 0,07 млн.м3; цегельно – черепичної сировини – 160 родовищ ( 134424 млн.м3 ).