Курсовая работа: РПС Туреччини

Видобуток нафти в порівнянні з розмірами її внутрішнього споживання недостатній. Державні підприємства в сполученні з іноземним капіталом здійснюють розшукові роботи, а також іноземні компанії, приватні і змішані компанії. Найбільш важливий район знаходиться в Південно-Східній Анатолії. Так як поклади знаходяться у віддалених районах, то витрати на видобуток і траспорт зростають.

З 1985 р. почався спробний видобуток природного газу. Залізна руда добувається в селі Сивас і Малатья. Туреччина займає видне місце по видобутку і запасам хромової руди (йде на експорт).

На території також знаходяться поклади і добувається мідна руда, марганцова руда, ртуть, сірка, вольфрамова руда, уранова руда, борити, фосфорити, золото і срібло (невелика кількість).

Нафтопереробна і хімічна промисловість . Переробку нафти здійснюють державні заводи в Батмі, Ізміт, Аліага в Мерсині.

Видобуток природного газу в країні почався в 90-і роки. Потреби в газі також задовольняються за рахунок продукції газових заводів в Анкарі, Стамбулі, Ізмаїлі і зниження побіжних газів на переробних заводах.

Виробництво мінеральних добрив, в основному фосфатних і азотних знаходяться в районі Ізміра і Стамбула.

Гумова промисловість представлена чотирма сучасними заводами з виробництва автомобільних шин. На приватних підприємствах роблять покришки і камери мотоциклів і велосипедів. Інша галузь - це гумове взуття, а також гумовотехнічні вироби.

Чорна і кольорова металургія . Виробництво чорних металів зосереджено в трьох великих державних підприємствах чорної металургії - Карабюкскому, Ерегійському і Іскендерунському комбінатах. На останньому ж відбувається і виплавка стали. Має місце виплавка міді. Існують підприємства алюмінієвої промисловості.

У цілому виробництво кольорових металів не задовольняє зростаючий попит.

Машинобудівна й електротехнічна промисловість одержала розвиток насамперед за рахунок створення складальних підприємств. У цій галузі особливо активно представлена участь приватного капіталу. Галузі машинобудування: зборка і виробництво транспортних засобів, будівництво залізних транспортних засобів, залізниці, вагони, холодильники, дизель-мотори. Є ремонтні заводи суднобудування розвите в Стамбулі і Ізмірі. На верфях будуються судна для міських і непротяжних каботажних ліній, автомобільні пороми. Значна частина устаткування і запчастин імпортується. Середньо- і крупномонтажні суда Туреччина закуповує за кордоном.

Верстатобудування як галузь обробної промисловості зовсім недавно створена в країні. Зборка деяких моделей токарних, фрезерних, свердлильних верстатів здійснюється по ліцензіях західних фірм. Казанові і холодильні установки, промислові газові печі виготовляються на невеликих добре обладнаних підприємствах приватних фірм. Приватний сектор у співробітництві з іноземним капіталом роблять побутову техніку - газові печі, плити, швейні машини, велосипеди, калорифери.

Розвивається електротехнічна промисловість. Промислове виробництво електроізометрів, побутових електроприладів відбувається по ліцензіях західних фірм.

Помітними темпами розвивається радіо- і електронна промисловість - виробництво телефонної, радіо - і телетехніки, електронної апаратури, зборка ЕОМ.

Електроенергетика . Будівництво, експлуатація енергетичних об'єктів і розподіл електроенергії в Туреччині фактично зосереджено в руках держави. Якщо в 60-70рр. основним розвитком електроенергетики була теплова енергетика на базі рідкого палива (нафта), то тепер покладений принцип переважної орієнтації на власне джерело енергії: лігніт, гідроресурси, природний газ, геотермальна сонячна енергія й енергія вітру.

Діє Комісія з атомної енергії для проведення досліджень в області використання атомної енергії. Розробляються проекти по будівництву АЕС.

У країні діють 50 ГЕС і 30 ТЕС. Виробництво електроенергії у 2000-2004 рр. склало 54,3 млрд. кВт. год. Споживання ж на душу населення 926 кВт. год. Існує дефіцит електроенергії.

Туреччина є експортером продукції сільського господарства і видобувної промисловості. Зовнішні партнери: ФРН, США, Великобританія, Франція.

У цілому Туреччина - це країна, що розвивається.

Виробництво продуктів харчування . Туреччина в даний час займає одне з провідних місць по виробництву продуктів харчування і входить у вісімку країн, що цілком забезпечують себе продовольством.

Маючи 28 млн. га зрошуваної землі і сприятливих кліматичних умов, країна займає п'яте місце у світі по вирощуванню овочів і дев'яте - фруктів.

Велика частка сільськогосподарської продукції й в експорті: це - бавовна, тютюн, фундук, інжир, ізюм і цитрусові. Досить розвита і переробна галузь, щорічний ріст її складає 25%. Найбільш розвите виробництво томатної пасти, фруктових соків, консервованих і заморожених овочів і фруктів.

У різні країни світу експортуються заморожені продукти, що відповідають вимогам стандарту ІSO 9000, обсяг виробництва їх складає 200 тист. т. щорічно.

Друге місце в Європі і третє у світі Туреччина займає по виробництву томатної пасти, кетчупа і томатного пюре (130 тис. т. у рік). Туреччина - другий у світі експортер макаронних виробів. Останнім часом швидко росте цукрове, молочне, маслоробне виробництво й обсяг вирощуваних какао-бобів.

Місце Туреччини у світовій класифікації:

· перше - у світі по виробництву й експорту сухофруктів (інжир, абрикоси);

· перше в Європі - по виробництву бавовни і тютюну;

· друге у світі - по виробництву сочевиці, ізюму і зеленого горошку;

· четверте - по виробництву маслинової олії;

· п'яте - по виробництву насінь соняшника;