У добрих літунів (вечірниці, кожани) колонії налічують сотні особин. За здобиччю літають на відстань до кількох кілометрів, а під час перельотів долають до 1000 км і більше. За типами стацій та місць полювання кажани України В. І. Абеленцев поділяє на вечірниці та підковоноси і нічниці, а нетопирі та кожани займають проміжне положення. Вечірниці віддають перевагу узліссям, великим галявинам, водоймам та лукам поблизу лісу, нетопирі – лісовим дорогам, алеям парків, кожани – рівнинним просторам з трав'яною рослинністю, вулицям населених пунктів. Нічниці частіше полюють над водоймами. Такі широкопластичні види, як вухань та вусата нічниця, живляться в різноманітних стаціях. Частіше на відокремленій ділянці полюють відразу кілька видів, але на різній висоті – водяна, ставкова, іноді й вусата нічниці – над самою водою, підковоноси – низько поблизу стін, огорож; нетопирі та кожани – на висоті 1–4 м, вусата нічниця, довгокрил – на 3–10 м, а вечірниці – частіше на 10–40 м.

1.3 Розмноження, піклування про потомство

Розмноження рукокрилих ще недостатньо вивчене. Деякі види спарюються восени, але запліднюються тільки навесні сперміями, що перезимували в статевих шляхах самок. У дрібних видів строки вагітності 55 днів, у великих – 75. Малята народжуються сліпими, голими і зразу ж прикріплюються до соска матері. За допомогою міцних кігтиків великих пальців вони міцно тримаються за тіло матері навіть під час польоту. У новонароджених недостатня терморегуляція, і вони гріються тілом матері. В перші 2–3 дні самки накривають своїх малят перетинками крил, а на 4-й малята тримаються окремими групами поблизу дорослих. За даними різних дослідників, дрібні рукокрилі годують молодняк 20–25 днів, великі – довше.

Період розмноження в колоніях досить розтягнутий, тому одночасно можна побачити молодняк і вагітних самок. Тривалість розмноження залежить від віку тварин, початку статевої зрілості, видових особливостей тварин. На початку другого тижня життя молоді вдвічі додають у масі, обростають шерстю, яка протягом другого за цим тижня стає дедалі густішою і довшою, прорізуються зуби. Нетопирі, вухані, нічниці в кінці третього тижня уже можуть потроху літати, а в місячному – здійснюють самостійні польоти. Розміру дорослої тварини досягають в 2-місячному віці; великі види розвиваються дещо довше і літають лише через 5–6 тижнів після народження. Цікаво, що самки серед великої кількості малюків у печері знаходять і годують лише своїх. У виводках переважно 1–2, зрідка три малюки. Відмічено, що їх буває менше у рукокрилих, які зимують у печерах, ніж у тих, що проводять зиму в дуплах та інших невеликих укриттях. Мабуть, ця адаптивна особливість пов'язана з більшою загрозою існуванню виду в суворіших умовах і спрямована на підтримку певної чисельності, достатньої для існування виду в цілому. Значна тривалість життя, як відомо, залежить від плодючості. Наприклад, нічниця ставкова і деякі інші, що живуть 13–20 років, народжують одне маля, в той час як вечірниці, кожани (5–12 років тривалість життя) – по двоє. Температура тіла рукокрилих корелює з температурою навколишнього середовища. Більшість видів з них колоніальні, це допомагає підтримувати температуру і вологість у сховищах на певному рівні.

1.4 Орієнтація в темряві

Зморшки на мордочках багатьох кажанів допомагають їм орієнтуватися при польотах у темряві.

Це відкриття зробила група вчених з університету Шаньдуня на чолі з професором Рольфом Мюллером.

Більшість кажанів випускають звуки, які допомагають природній ехолокації, ротом. Однак багато хто з цих тварин – біля трьохсот видів, – використовують у таких випадках ніс. У цих мишей на мордочці є зморшкуваті борозни, про призначення яких учені довго думали, але так і не змогли одержати чіткого уявлення [2].

Вчені провели тривимірне рентгенівське сканування цих структур у кажана Rhinolophus rouxi з роду підковоносів, а потім збудували модель взаємодії ультразвукових коливань зі складками навколо носа.

Кажани випускають ультразвукові сигнали, частота яких починається від 60 кілогерців, швидко піднімається до 80 кілогерців і знову опускається до 60. Як показала комп’ютерна модель, борозни над носом відіграють роль резонаторів, посилюючи визначені частоти видаваного звуку.

У результаті цього борозни також по-різному керують звуком: 60-кілогерцові коливання поширюються у вертикальному напрямку, тоді як 80-кілогерцові – прямо.

Ця складна система борозен посилає звуки в різних напрямках, що допомагає кажанам орієнтуватися в складних умовах, наприклад, у густому лісі або при одночасному рішенні декількох завдань – переслідуванні жертви і уникненя перешкод.

2. Матеріали і методи дослідження

Методи дослідження – збір польового матеріалу (без вилучення тварин з природи) шляхом пошуку і обстеження сховищ рукокрилих, проведення маршрутних і маршрутно-точкових обліків; обробка літературних джерел і колекцій зоологічних музеїв; обробка даних шляхом їх структуризації та систематизації з подальшим статистичним і географічним аналізом.

Польові дослідження проводились за загальноприйнятими методиками: пошуком сховищ кажанів та обстеженням ділянок зі сховищами; оглядом та обліком у зимових сховищах; пошуком та аналізом слідів їх життєдіяльності; маршрутними і точковими дистанційними детекторно-візуальними обліками. Видову належність тварин визначали прижиттєво шляхом зовнішнього огляду з використанням визначників.

Метод анкетування. Метод анкетування давно і успішно застосовується в різних областях зоологічних досліджень. Особливу цінність даний метод представляє при зборі інформації по рідкісних видах. Він може застосовуватися разом із стандартними обліковими методами, не вимагаючи при цьому великих матеріальних і часових витрат. Результатом проведеного анкетування можуть бути додаткові, часто унікальні, ніде раніше не запротокольовані відомості про місця знахідок рідкісних видів, їх спосіб життя, стан кормової бази, відношення місцевого населення, існуючих лімітуючих чинниках і тому подібне. З іншого боку дані попереднього анкетування можуть бути використані для подальшого планування заходів щодо обстеження тієї або іншої ділянки ареалу виду, що цікавить, пошуку відповіді на те або інше поставлене питання.

Форма анкети при зовнішній лаконічності має велику інформаційну ємність. Простота і чіткість поставлених питань робить можливим її використання серед широких верств населення з різним освітнім рівнем. Анкета легко перекладається різними мовами. У ряді випадків, залежно від бажання респондентів, анкетування може носити анонімних характер.

3. Хараткеристика представників ряду Рукокрилих м. Чернігова

3.1 Вухань бурий ( Plecotus auritus)

Довжина передпліччя 3,5–4 см, розмах крил – 23–27 см. Край крилової перетинки прикріплюється до плюсни задньої лапи (між гомілковостопним суглобом і пальцями). Від вухатої і звичайної нічниць відрізняється також більшою довжиною тіла (5 см і більш). Епіблеми немає. Вуха великі, крила широкі, тупі. Вуха прикриті спеціальними вкладишами – козелками. Козелок прямий, довгий, вузький, загострений [5].

Дуже повільний. По біології схожий на ставкову нічницю, але годується не тільки над водою, але й у прибережних лісах, рідше на вулицях селищ.

Самці і самки селяться разом у дуплах і під дахами (в основному в дерев'яних будівлях). Навесні в колоніях буває до 20–40, до осені до 50–60 звірків. У колоніях висять на стелі дупла, горища або печери (1), збившись в щільну купу. Вилітають на полювання пізно, у повній темряві. П'ють воду пікіруючи над водоймою (2). Зимує в печерах і льохах.

Голос в кажанів абсолютно індивідуальний, тому звірок може легко впізнати відображення власного сигналу в печері, де одночасно користуються ехолокатором сотні тисяч звірків. Крім ультразвуку, кажани користуються і звичайними звуковими сигналами, в основному для спілкування. Ці звуки звичайно лежать на порозі людського сприйняття. Діти чують цвіркання і писк більшості видів, люди похилого віку – лише деяких.

Вагітність триває біля двох місяців. У червні самки народжують по одному дитинчаті. Шлюбний період приходиться на серпень, а у вересні нічниці летять на зимівлю.

3.2 Нічниця водяна (Myotis daubentoni)

Повна наукова назва виду: Myotis daubentonii (Kuhl, 1817). Інші поширені наукові назви: Leuconoe daubentonii – Інші поширені українські назви: нічвид Добантона.

Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України. Разом з ставковою нічницею належить до підроду Leuconoe. В межах України, ймовірно, представлений двома підвидами: Myotis d. daubentonii (Правобережна Україна) та Myotis d. volgensis (Лівобережжя) (Абелєнцев і Попов 1956).

Нічниця водяна – один з найдрібніших кажанів нашої фауни. На всій території України є осілим видом. Тісно пов'язана з водоймами та водотоками. У річкових долинах є звичайним і навіть численним видом кажанів. Влітку надає перевагу надземним сховищам: дуплам, горищам, тріщинам та порожнинам у будівлях, скелях, урвищах тощо. Зиму проводить у печерах, хоча частина популяції, ймовірно, зимує і над землею. Про це свідчить її доволі низька чисельність на зимівлі у різного типу підземеллях. На зимівлі рідко утворює щільні скупчення, переважно зимує поодиноко. Любить забиватися у вузькі вертикальні щілини. Зимівлі покидає в березні, на початку квітня. Влітку самці та ялові самки живуть поодиноко, а вагітні самки утворюють численні виводкові колонії обсягом від кількох десятків до кількох сотень особин. Молодь з'являється в середині червня. На полювання вилітає з настанням сутінок. Місцем для польотів служить надводний шар повітря над відкритими спокійними ділянками водойм. Політ дуже характерний – повільний, аленерівномірний, з частими змінами напрямку. Основу живлення складають різноманітні дрібні комахи, переважно двокрилі та одноденкові [10].

Хоча нічниця водяна зустрічається практично по всій Україні, її поширення в регіоні має спорадичний характер. Вид приурочений до річкових долин, в яких він є звичайним і досить численним видом (Абелєнцев і Попов 1956; Покиньчереда та ін. 1999), а за їх межами трапляється рідко. Літні обліки з використанням детекторів підтвердили високу чисельність виду у характерних біотопах на території Українських Карпат (в середньому 1 особину на 1 км берегової лінії). Проте взимку це один з найрідкісніших у підземеллях регіону вид, і його загальна чисельність в Карпатському регіону не перевищує сотню особин. Порівняння наших сучасних даних з результатами зимових обліків у підземеллях, що проводилися на заході України в середині сторіччя (Татаринов 1956; Крочко 1992), опосередковано свідчать про відносну стабільність місцевої популяції протягом останніх 50-років.

Територія України повністю охоплена ареалом нічниці водяної. Цей доволі пластичний вид заселяє як гірські регіони, так і рівнини, зустрічається в лісових і степових ландшафтах, загалом живе всюди, де є характерні біотопи – водойми і водотоки. В гори піднімається до 1200 м (Крочко 1992).

Нічниця водяна не включена до Червоної книги України (1994) і не підлягає іншій спеціальній охороні. Охороняється в межах Закону України «Про тваринний світ» (1993). За діючою 5-бальною системою охоронних категорій вид охорони не потребує (Загороднюк та ін. 1998).

Як згадувалося вище, нічниця водяна є видом з доволі стабільною чисельністю, яка в історичний період не зазнала різких змін. Ця нічниця не належить до високо-колоніальних видів і практично не утворює легкодоступних людям та хижим ссавцям масових скупчень, що забезпечує їй порівняно меншу вразливість. Для виду найбільш небезпечним є не стільки фактор турбування у сховищах чи, навіть, пряме його знищення, скільки забруднення середовища, що призводить до зменшення місць, придатних для оселення [8].

Кажани завдяки певним фізіологічним і екологічним особливостям є надзвичайно складною групою для утримання в неволі. Це повною мірою стосується і нічниці водяної. Спроби її утримання і розведення в неволі невідомі.

Нічниця водяна практично не потребує спеціальних заходів охорони. Охорона підземель є малоефективною в зв'язку з низькою чисельністю виду у таких сховищах. Більш важливим є недопущення деградації водойм та їх берегів – типових біотопів виду.