Курсовая работа: Що таке гельмінтоз
Друга група з 7 дітей при напрямі в стаціонар мала наступні діагнози: гастроентерит (2), ентерит (1), ОРЗ з бронхоспастическим синдромом (3). Об'єднуючим чинником для всі служили болю в животі неяснoго генезу. Також у всіх була супутня патологія: алергічні прояви (4), хронічний тонзиліт (3).
У 7 обстежених дітей BPТ виявився позитивними діагнозами: аскарида (2) гострика (2), лямблії (3), трихінелла (2), тенія (1), шистoсoма (1) в 6 випадках були асoціації двох позитивних відповідей. У 1 дитяти було поєднання гельмінтів, що рідко зустрічаються, - позитивний результат з діагнозами шистoсoма, трихінелла.
Клінічні прояви:
Під час вступу характеризувалися симптомами інтоксикації, в т.ч. підвищеною температурою, нудотою і блювотою, слабістю, у 4 дітей - розрідженим і прискореним стільцем і в 4-х - вираженими катаральними явищами верхніх дихальних шляхів. Після ліквідації гострих проявів кишкового або респіраторного захворювань у дітей зберігалися слабкість, нудота, поширення болі в животі.
Після набуття позитивної відповіді при вегето-резонансному тестуванні і послаблення гострого процесу хворим був призначений "ВІТАГoР" за схемою: 1 капсула 2 рази в добу після їди курсом на 5 тижнів. Досить тривале перебування в стаціонарі було доцільним, і терапію фітопрепаратом продовжили в домашніх умовах - Одна дитина отримала лікування протягом 5 днів лише в стаціонарі. Через 5 тижнів результати ВРТ у нього по колишньому виявилися позитивними з діагнозом трихінелла. Після повного курсу терапії БАД "ВІТАГoР" ВРТ був негативним у 5 дітей.
Самопочуття 6 дітей було сповна задовільним, відновився апетит і скарги не відмічалися.
Обговорення:
2 положення в результаті виконаних досліджень потребують обговорення: специфічність діагностики ВРТ і необхідність проведення терапії при позитивних результатах.
Сумнів викликає невідповідність частоти позитивних знахідок ВРТ на гельмінти при негативних результатах рутинного обстеження. Проте ймовірно потрібно враховувати дефекти і неповноту лабораторного загальноприйнятого обстеження, використовуваного в даний час. Слід також звернути увагу на нові наукові дані паразитології про те, що 20% гельмінтів локалізуються усередині органів людини, тобто не можуть бути виявлені при копроскопії. Має значення і слабка інтенсивність глистових інвазій, яка може зумовити помилково негативний результат унаслідок труднощів пошуку.
Не виключено, що почастішанню позитивних відповідей ВРТ сприяє підвищена алергізація організму, яка відмічена у більшості обстежуваних дітей. Можливо, є схожість антигенів і виникнення не зовсім адекватного реагування ВРТ на діагнози паразитів, що рідко зустрічаються в нашому регіоні, таких як лентець, трихінелла, амеба і так далі.
В той же час, не можна не враховувати значення таких результатів, як поліпшення клінічних даних і появу негативних відповідей при ВРТ з тими ж діагнозами, які до проведення протипаразитарної терапії були позитивними.
У нашій роботі ефективним виявився фітопрепарат "ВІТАГОР". Побічних реакцій не виникало навіть у дітей з алергічними проявами.
Висновки:
1. Необхідно продовжити вивчення діагностичної цінності вегето-резонансного тестування, нагромаджуючи дані по порівнянності з результатами традиційного повноцінного обстеження.
2. Позитивні результати вживання протипаразитарного фітозбору "ВІТАГОР" дозволяють рекомендувати його використання у дітей, особливо у випадках затяжного перебігу гастроентерологічної патології, що супроводиться позитивними відповідями ВРТ з діагнозами різних гельмінтів.
2.3 Фармакотерапія гельмінтозів у дітей
Для правильного вибору лікування необхідно точно встановити вигляд гельмінта, стадію хвороби, тривалість інвазії. При цьому слід врахувати супутні, найчастіше гастроентерологічні, захворювання. Поєднаний перебіг глистової інвазії і захворювань шлунково-кишкового тракту обважнює стан дитини і утрудняє вибір основних терапевтичних заходів.
Підхід до лікування гельмінтозів у дітей має бути комплексним і диференційованим. Окрім специфічних антигельмінтних препаратів в лікування слід включати й інші засоби: симптоматичні, антигістамінні, імуностимулюючі, антианемічні, гормональні і ін. За наявності захворювань органів травлення і гепатобіліарної системи (гастрит, дуоденіт, ентероколіт, гепатит і ін.) як інфекційного, так і неінфекційного походження до лікування додаютьсяантибактеріальні препарати, ферменти, прокінетики, пробіотики, ентеросорбенты й ін.
Лікування і середньоважких форм гельмінтозів, а також поєднаних форм захворювань проводиться в стаціонарних умовах, оскільки в деяких випадках хворі мають потребу і в оперативному втручанні. Лікування неускладнених форм гельмінтозів проводиться амбулаторно, в денних стаціонарах, організованих дитячих колективах. При цьому обов'язково дотримуються необхідні гігієнічні заходи, а в деяких випадках обстежуються і лікуються члени сім'ї.
В даний час на ринку доступні препарати, що володіють високою ефективністю, невеликими побічними проявами і зручні у вживанні. Багато хто з них високоефективний і при поліінвазіях. Всі протиглистові препарати застосовуються перорально і, володіючи низькою біодоступністю, викликають невелику кількість побічних ефектів.
ПРОТИНЕМАТОДОЗНІ ЗАСОБИ
До засобів даної групи відносяться левамізол, медамін, пірантел, албендазол і ін. Терапевтична дія цих препаратів різнобічна і можливе їх альтернативне вживання.
Албендазол (Немозол) – застосовується в основному при лікуванні позакишкових (вісцелярних) форм гельмінтозів (філяріозу, онхоцеркозу, ехінококозу, токсокарозу). По дії ефективніше тіабендазолу. Перевершує по дії Празіквантел, особливо при цистицеркозі. Призначається до 400 міліграма всередину 1 раз на добу при важкій стадії, токсокарозі, ехінококозі - 10 міліграм на кг в добу, доза ділиться на два прийоми під час . Тривалість курсу лікування до 3-х місяців. При рецидивах ехінококозу показано оперативне лікування, але після радикальної операції албендазол підвищує виживаність. У неоперабельних випадках показано медикаментозне лікування тривалістю - не менш 3-х років, стан покращується, але личинки залишаються живими. Побічні ефекти виникають при тривалому вживанні через токсичний вплив на гепатоцити, клітини крові, тому лікування рекомендується 2 рази в тиждень визначати лейкограму і печінкові ферменти.
Левамізол (Декаріс) - порушує енергозбереження в тканинах і викликає параліч мускулатури гельмінтів. Нематоди втрачають здатність на слизистій оболонці кишечника і виділяються з організму. Найбільш ефективний при аскаридозі. Однаково активний відносно і недозрілих аскарид. Препарат призначають одноразово з розрахунку 2,5 мг/кг переважно після вечері, перед сном. Спеціальної підготовки хворого не вимагається. Побічні явища (нудота, біль в животі, головний біль, діарея) наголошуються рідко. Протипоказаний при агранулоцитозі. Левамізол застосовують також як імунокоригулюючий засіб. Висока ефективність, мала токсичність, зручність вживання дозволяють розглядати левамізол як засіб вибору для індивідуального і масового лікування аскаридозу. Не рекомендується дітям до 3-х років.
Мебендазол (Вермокс, Вормін) - володіє широким антигельмінтним спектром дії. Пригнічує активність всіх нематод і деяких цестод. Його розглядають як препарат вибору при лікуванні трихоцефалезу, трихінозу, ехінококозу, токсокарозу, аскаридозу. Переважний при поліінвазіях. Призначається по 0,1 г в 1-3 прийоми протягом 1-3 днів залежно від інвазії, приймають натщесерце. Препарат малотоксичний, але в окремих випадках можуть бути нудота, болі в животі, алергічні реакції. Дітям до року призначають у виняткових випадках.
Пірантел (Комбантрин, Гельмінтокс, Немоцид) - високоефективний при різних нематодозах (аскаридоз, ентеробіоз, анкілостомідози), а також при трематодозах (фасціолез). Широко застосовують при поліінвазіях. Викликає нейром'язову блокаду гельмінтів. Призначають в дозі 10 мг/кг в добу в один прийом. Приймають пірантел під час (пігулки розжовують). При аскаридозі і ентеробіозі досить однократного вживання, при анкілостомідозі лікування продовжують 2-3 дні. При ентеробіозі важливим успіхом лікування є одночасний прийом пірантела всіма членами сім'ї і ретельне дотримання правил особистої гігієни. Препарат добре переноситься. Побічні прояви у вигляді диспепсичних розладів реєструються рідко. Протипоказання не встановлені.
ПРОТИТРЕМАТОДОЗНІ ЗАСОБИ
При трематодозах в цілях дегельмінтизації застосовують Празіквантел, а при їх відсутності - Хлоксил і Бітіонол.
Празіквантел (Білтріцид, Азінокс, Дістоцид, Пікитон, Цезол) забезпечує надійні результати лікування не лише при трематодозах, але і при цестодозах. Механізм дії пов'язаний з порушенням проникності біологічних мембран гельмінтів. Причому, на відміну від раніше антигельминтиков, що застосовувалися, такий ефект празиквантела і його аналогів досягається не лише при хронічній, але і гострій стадії трематодозов, зокрема опісторхозу.
Істотною перевагою празикванте є одноденність вживання і відсутність необхідності в якій-небудь спеціальній підготовці пацієнтів. Добова доза празіквантелу складає 75 мг/кг одноразово або 30-40 мг/кг за 2 прийоми з інтервалом 4-6 годин. Приймати ліки (пігулки не розжовують) слід під час їди і добре запивати водою. Препарати швидко всмоктуються і добре переносяться. Побічна дія (легені диспептичні і неврологічні розлади, шкірне свербіння, кропив'янка) спостерігається лише при перевищенні дозування або прийомі препаратів натщесерце; протипоказані при захворюваннях печінки, вагітності (переважно перший триместр), не призначаються дітям до 2-х років.