Курсовая работа: Соціальна робота з людьми, які пережили домашнє насилля

- Діти не заслуговують поваги просто тому, що вони діти.

- Висока самооцінка дітей – шкідлива.

- Низька самооцінка дитини робить людей альтруїстами.

- Ніжність, сильна любов – шкідливі.

- Задовольняти дитячі бажання неправильно.

- Суворість, грубість і холодність – хороша підготовка до життя.

- Видаватись вдячним краще, ніж чесна невдячність.

- Те, як ви себе поводите, є важливішим від того, яким ви є насправді.

- Батьки не переживуть, якщо їх образити.

- Батьки не можуть говорити дурниці чи бути винними.

- Батьки завжди мають рацію.

Мотиви батьківських вчинків.

- Неусвідомлена потреба перенести на когось іншого приниження, якщо зазнали колись самі.

- Потреба знайти вихід від пригнічених почуттів.

- Потреба володіти і мати в своєму власному розпорядженні живий об’єкт для маніпуляції.

- Самозахист, у тому числі потреба ідеалізувати власне дитинство і власних батьків через догматичне використання батьківських принципів до своєї власної дитини.

- Страх появи того, що було пригнічено, того, на що натикаєшся у своїх власних дітях, того, що повинно бути знищене в самому зародку.

- Реванш за біль, яким батько (мати) пережив колись.

Принципи позитивної педагогіки:

- Повага до дітей.

- Повага до її прав.

- Терпимість до її почуттів.

- Бажання дізнатися з її поведінки: про природну індивідуальність дитини; про емоційне життя дитини.

Суб’єкти сімейного конфлікту виконують соціально позитивні завдання, але, керуючись ідеєю зверхності (вікової, досвіду, ролі) батьки намагаються домінувати над дітьми, підкорювати їх своїм інтересам, схильні порушувати й руйнувати цінності, ставити проблеми і позбавляти волевиявлення прав.

Конфліктна поведінка є також наслідком відсутності самоконтролю. Дорослі схильні до конфлікту, дуже часто є імпульсивними, їх відмінними рисами є низький рівень відчуттів, грубість, жорстокість (фізична й словесна), схильність до ризику й гострота переживань, недалекоглядність. А такі якості суб’єкту конфлікту засвідчують його низьку педагогічну культуру.

Педагогічна культура сім’ї в різних ситуаціях може проявитися у комплексі або в її окремих складових ознаках. Основними її параметрами, як встановлено, є моральна культура, культура мислення, культура мовлення, комунікативна культура, дидактична культура, культура праці, культура рухів, фізична культура, естетична і екологічна культура. З огляду на це ми можемо аналізувати педагогічну культуру як зміст взаємостосунків між батьками і дітьми через включення механізмів різних видів їх діяльності і втілення у цій діяльності моральних категорій, зміст і завдання сімейного виховання.

Складний за структурою та динамічний характер педагогічної культури батькам зумовлює необхідність дотримання таких вимог:

- цілісного підходу до вибору сукупності засобів, що забезпечують формування всіх компонентів педагогічної культури;

- враховувати рівні педагогічної підготовленості батьків і їх індивідуальних особливостей;