Курсовая работа: Соціально-психологічні методи управління й проблеми їхнього використання
Група зможе більш-менш ефективно йти до досягнення своїх цілей залежно від впливу наступних факторів: розміру, складу, групових норм, згуртованості, конфліктності, статусу й функціональної ролі її членів.
- Розмір. Теоретики управління присвятили багато часу визначенню ідеального розміру групи. Автори школи адміністративного управління вважали, що формальна група повинна бути порівняно невеликий. На думку Ральфа К. Девідса, ідеальна група повинна складатися з 3-9 чоловік. Його думка схильний розділити Кит Девіс, теоретик, що присвятив багато років дослідженню груп. Він думає, що краща кількість членів групи - 5 чоловік. Дослідження показують, що фактично на збори в групу приходять від 5 до 8 чоловік.
По деяких дослідженнях можна укласти, що групи, що нараховують від 5 до 11 членів, звичайно приймають більше точні рішення, чим ті, які виходять за межі цієї чисельності. Дослідження також показали, що в групах з 5 чоловік її члени випробовують звичайно більшу задоволеність, чим у групах більшого або меншого розміру. Пояснення цьому, очевидно, укладається в тім, що в групах із двох або трьох чоловік її члени можуть бути стурбовані тим, що їхня персональна відповідальність за прийняті рішення занадто очевидна. З іншого боку, у групах, що складаються з більш, ніж 5 чоловік, її члени можуть випробовувати утруднення, боязкість у висловленні своєї думки перед іншими.
- Склад. Під складом розуміється ступінь подібності особистостей і точок зору, підходів, які вони проявляють при рішенні проблем. Важливою причиною винесення питання на рішення групи є використання різних позицій для знаходження оптимального рішення. Тому не дивно, що на базі досліджень рекомендується, щоб група складалася з несхожих особистостей, тому що це обіцяє більшу ефективність, чим якби члени групи мали схожі точки зору. Деякі люди обертають більше уваги на важливі деталі проектів і проблем, а інші хочуть глянути на картину в цілому, деякі хочуть підійти до проблеми із системних позицій і розглянути взаємозв'язок різних аспектів. Безліч точок зору й сприйняття перспектив приносить свої плоди.
- Групові норми. Як було виявлено першими дослідниками груп у трудових колективах норми, прийняті групою, впливають на поводження окремої особистості й на те, у якому напрямку буде працювати група: на досягнення цілей організації або на протидію ім. Норми покликані підказати членам групи, яке поводження і яка робота очікуються від них.
Один з дослідників провів класифікацію групових норм:
1.гордість за організацію;
2.досягнення цілей;
3.прибутковість;
4.колективна праця;
5.планування;
6.контроль;
7.професійна підготовка кадрів;
8.нововведення;
9.відносини із замовником;
10. захист чесності.
- Згуртованість групи - це міра тяжіння членів групи друг до друга й до групи. Високозгуртована група - це група, члени якої випробовують сильну тягу друг до друга й уважають себе схожими. Оскільки згуртована група добре працює в колективі, високий рівень згуртованості може підвищити ефективність всієї організації, якщо мети й тієї й іншої погодяться між собою. У цих групах менше непорозуміння, напруженості, ворожості й недовіри, а продуктивність праці вище, ніж у не згуртованих групах.
Потенційним негативним наслідком високого ступеня згуртованості є групова однодумність.
- Конфліктність. Розходження в думках звичайно приводить до більше ефективної роботи групи, однак, воно також підвищує ймовірність конфлікту. Хоча активний обмін думками й корисний, він може також привести до внутрішньо групових спорів й інших проявів відкритого конфлікту, які завжди пагубні.
- Статус членів групи. Статус тієї або іншої особистості в організації або групі може визначатися поруч факторів, включаючи такі як старшинство в посадовій ієрархії, назва посади, розташування кабінету, утворення, соціальні таланти, інформованість і накопичений досвід. Ці фактори можуть сприяти підвищенню й зниженню статусу залежно від цінностей і норм групи. Дослідження показали, що члени групи, чий статус досить високий, здатні робити більше впливу на рішення групи, чим члени групи з низьким статусом. Однак, це далеко не завжди веде до підвищення ефективності.Щоб ефективно функціонувати, групі доводиться докладати спільних зусиль заради забезпечення того, щоб думки членів, що мають більше високий статус, не домінували в ній.
- Ролі членів групи. Критичним фактором, що визначає ефективність роботи групи, є поводження кожного з її членів. Щоб група функціонувала ефективно, її члени повинні поводитися таким чином, щоб сприяти досягненню її цілей і соціальній взаємодії. Існують дві основних спрямованості ролей для створення нормально працюючої групи:
· Цільові ролі розподілені таким чином, щоб мати можливістьвідбирати групові завдання й виконувати їх.
· Підтримуючі ролі мають на увазі поводження, що сприяє підтримуванню й активізації життя й діяльності групи.
| Цільові ролі | Підтримуючі ролі |
|
1. Ініціювання діяльності. Пропонувати рішення, нові ідеї, нові постановки проблем, нові підходи до їхнього рішення, або нову організацію матеріалу. 2. Пошук інформації. Шукати роз'яснення висунутої пропозиції, додаткову інформацію або факти. 3. Збір думок. Просити членів групи виражати своє відношення до обговорюваних питань, проясняти свої цінності й ідеї. 4. Надання інформації. Надавати групі факти або узагальнення, застосовувати свій власний досвід у рішенні проблем групи або для ілюстрації яких-небудь положень. 5. Висловлення думок. Висловлювати думки або переконання, що стосуються якого-небудь пропозиції, обов'язково з його оцінкою, а не тільки повідомляти факти. 6. Пророблення. Роз'ясняти, приводити приклади, розвивати думка, намагатися прогнозувати подальшу долю пропозиції, якщо воно буде прийнято. К-во Просмотров: 180
Бесплатно скачать Курсовая работа: Соціально-психологічні методи управління й проблеми їхнього використання
|