Здібності в контексті професійного самовизначення мають розглядатись у зв'язку з соціально-зумовленою діяльністю людини. Адже вони завжди знаходять свій прояв у певній діяльності: у праці, в навчанні, в мистецтві, в науці, в спілкуванні з людьми. Одна людина здібна до гуманітарних наук, друга - до математики, третя - до фізики, до музики, до живопису тощо. Є люди, здібні до різних видів діяльності.

Виконання будь-якої діяльності вимагає прояву різних здібностей. Так, наприклад, для професії водія автомобіля або пілота літака потрібні точність і швидкість рухових реакцій, точне і швидке оцінювання навколишньої обстановки і показів приладів, великий обсяг і швидкість переключання уваги, уміння орієнтуватись у складних обставинах, передбачити можливі наслідки своїх власних і дій інших людей. Для професії актора велике значення має тонка спостережливість, емоційність, сильна творча уява, добра пам'ять і т. ін.

Здібності завжди характеризують швидкість, глибину і міцність оволодіння способами та прийомами діяльності. Тісний зв'язок і взаємна зумовленість здібностей і діяльність пояснюється походженням здібностей, котрі, відповідно до сучасних поглядів, являють собою багатогранне структурне психічне утворення.

Неможливо заперечити той факт, що при виборі професії необхідно врахувати наявність певних здібностей. Наприклад, людина може чудово себе почувати у сфері абстракцій і бути безпомічною у практичних справах. Часто знавець своєї справи буває слабким організатором. При відмінній спритності рук може бути нерозвинутою мова і т. ін. Недоцільно заперечувати вплив здібностей на працю, адже це заперечує всій історії розвитку ремесел, науки,

Процес вибору професії пов'язаний з формуванням ціннісних орієнтацій, мотивів, інтересів та інших властивостей та установок особистості, які характеризують її відношення до тих чи інших видів діяльності, професій. Всі згадані властивості та установки визначають професійну спрямованість. Цей термін бере свій початок від психологічного поняття "спрямованість особистості", під якою слід розуміти її внутрішню позицію, котра створює визначеність в поведінці та відношення до впливу навколишнього середовища.

Спрямованість особистості може знаходити прояв по-різному, завдяки чому може вестись мова про різні види спрямованості і, в першу чергу, про професійну спрямованість. Якщо загальна спрямованість особистості характеризує сферу її потреб і прагнень, систему її відношень до дійсності, інших людей і до самої себе, то професійна спрямованість характеризує сферу потреб і інтересів настільки, наскільки вона пов'язана з поведінкою людини по відношенню до професійної праці. В певній мірі можна вести мову про професійну спрямованість і в тих випадках, коли людина тільки має намір обрати професію. Професійна спрямованість в такому випадку буде знаходити прояв у тому, що особистість має намір обрати професію, в мотивах її вибору.

Інтерес до конкретної діяльності - важлива умова, а то навіть і провідний мотив вибору професії. Професійний інтерес може виражатись і як прояв зацікавленості до змісту професійної праці, до можливих перспектив професійного зростання, і як усвідомлення соціальної значимості результатів конкретної професійної діяльності.

Інтереси людини не є природженими якостями) Вони являють собою результат формування особистості, і разом з тим забезпечують процес розвитку особистості. Процес формування інтересу підлітка залежить від багатьох факторів: соціального оточення, діяльності людей, що його оточують (близьких і знайомих, учителів, однолітків), можливостей для власної діяльності, умов навчання і т. ін. Значний інтерес у школярів виникає в першу чергу до тих професій, які найбільше цінуються в суспільстві, мають більш високу цінність на ринку праці.

Інтереси до якоїсь діяльності з'являються у дитини дуже рано - їх основою є дитяча допитливість. Першооснова інтересів утворюється вже тоді, коли дитина тільки починає пізнавати навколишній світ і звертається до батьків з нескінченними питаннями. У ранньому шкільному віці у дітей вже створюється попередня цікавість до речей, які надалі можуть стати змістом їх діяльності (інтерес до техніки, природи, живих організмів, мистецтва тощо). Інтерес дитини до якогось механізму чи машини, Що виник іноді під впливом випадкових вражень, в середньому шкільному віці може стати причиною швидкого розширення кола технічних знань. Багато підлітків хочуть стати водіями автомобілів, трактористами, кранівниками, машиністами електровозів, пілотами літаків і т. ін. Такий дещо цілеспрямований інтерес до техніки може сприяти тому, що після набуття професії підліток дійсно стане справжнім майстром своєї справи, який добре розуміється в якій-небудь машині (і не обов'язково у вантажному чи легковому автомобілі, тракторі чи чомусь іншому). Серед старшокласників з'являються інтереси вже більш вузьких галузей професійної діяльності - молодь цікавиться конкретними галузями техніки і виробництва, мовами, літературою, історією, музикою, живописом, різними видами прикладного мистецтва, підприємництвом тощо. Про розвиток професійних інтересів у старшокласників свідчить активна пізнавальна діяльність; спрямована на певну професію. Таким чином, пізнавальний інтерес слід вважати одночасно і показником готовності особистості до вибору професії, і важливим стимулом досягнення цього.

Слід зазначити, що не завжди інтереси відіграють вирішальну роль у виборі професії школярем. Юнак, що відвідує гурток автосправи, не обов'язково стане шофером. Так само не обов'язково вважати дівчину майбутньою актрисою тільки через те, що вона займається в драматичному гуртку. Кожній дитині, і особливо в підлітковому віці, властива швидка зміна інтересів. Сьогодні її цікавить одне, а незабаром - інше, сьогодні вона відвідує технічний гурток, а з часом переходить до літературного. Досить типовим може бути й таке, що в середніх класах учні намагаються відвідувати якнайбільше гуртків, факультативних занять, різноманітних студій тощо. Звісно, що в значній широті інтересів дитини немає нічого поганого - адже таким чином вона знайомиться з різними видами діяльності, пробує свої сили, шукає власне поле діяльності. Але пов'язувати недовготривале захоплення підлітка з його майбутньою професією ще рано. Робити висновки можна тільки тоді, коли є впевненість у стійких, глибоких і серйозних інтересах юнака чи дівчини. Інтерес може стати показником професійної визначеності підлітка тільки тоді, коли він переходить в нахили і пов'язаний з відповідними здібностями.

Діяльність людей дуже різноманітна, тому виникає необхідність розрізняти інтереси за їх дієвістю (активні, пасивні),за обсягом (широкі, вузькі), за глибиною (глибокі, поверхневі). Важливою характеристикою інтересів слід вважати їх стійкість, яка допомагає людині успішно оволодівати обраною професією і досягти в ній значних результатів. Доречно зазначати, що професійні інтереси, які сформовані при активному ознайомленні із змістом певного виду діяльності, більш стійкі, ніж інтереси, які виникли на основі лише сприйняття професійної інформації. Така обставина вказує на вирішальну роль трудового навчання, в процесі якого школярі мають можливість безпосередньо знайомитись з різними видами професійної діяльності людей.

Формування професійної спрямованості передбачає наявність глибоких і різнобічних знань про особливості вибору професії. В цьому розумінні вибір професії слід охарактеризувати як вибір із знанням справи. В загальному плані основа знань для свідомого вибору професії відома. Сюди входить знання про світ професій, про самого себе і про кадрові потреби держави. Свідомий вибір професії передбачає необхідність порівнювати знання про неї із знаннями про самого себе. Основні відомості про будь-яку професію можна дізнатись з її професіограми, яка являє собою науково обґрунтований опис цієї професії. Об'єктивна оцінка школярами власних психофізіологічних властивостей і якостей є дуже складною проблемою. Вони зовсім не уявляють, як різні психофізіологічні особливості можуть вплинути на успішність професійної діяльності, і тим більше їм важко вирішити це питання по відношенню до себе. Є відомості, що школярі досить часто переоцінюють чи, навпаки, недооцінюють свої можливості виконувати ті чи інші види робіт, а отже і претендувати на навчання тій чи іншій професії.

· Форми, методи та засоби професійного самовизначення

Розвиток здатності старшокласників до професійного самовизначення здійснюватиметься на основі таких форм, методів і засобів:

- форми: групові та індивідуальні професійні й медичні консультації, уроки, заняття; профорієнтаційні ігри, ситуації, тренінги, вправи; організація та проведення "Днів кар'єри", досліджень, бесід, лекцій, зустрічей тощо;

- методи: самоаналіз, аналіз професій, практична проба сил; інтерв'ювання, спостереження, анкетування; контроль знань, експертна оцінка; пошукові ситуації, лабораторно-практичні роботи, моделювання професійної діяльності, творчі завдання, експерименти;

- засоби: професійна інформація (робота зі спеціальною літературою); аудіовізуальні, комп'ютерні (розвиток інтересів, задатків, здібностей); психодіагностика двох рівнів (корекція професійних планів та намірів).

З метою успішної роботи з питань профорієнтації в школі може створюватися шкільна рада профорієнтації, головою якої є директор школи, заступником - шкільний психолог (або завуч). Головні напрямки роботи цієї ради є:

а) проведення інформаційно-просвітницької роботи з учнями

б) проведення індивідуальних консультацій з учнями.

II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

· Актуальності та важливість теми професійного самовизначення

Для введення учнів в атмосферу вибору професії мною була зроблена коротка промова про актуальність цієї теми та важливість правильного вибору направлення професійної діяльності.

Вибір професії передбачає такі питання:

· ким бути;

· до якої соціальної групи належати;

· який стиль життя вибрати;

· які цілі визначити для себе в майбутньому.

Процес вибору професії характеризується багатомірністю. Для правильного, адекватного вибору випускнику школи слід провести велику внутрішню роботу:

· необхідно проаналізувати свої ресурси (інтереси, здібності, особливості особистості);

· довідатися і прийняти вимоги професії, що обирається;

· усвідомити потенційні невідповідності власних здібностей і особливостей професій і оцінити можливість чи неможливість корекції цих невідповідностей.