Курсовая работа: Стан бібліотечної справи в Німеччині

Після об'єднання Німеччини у серпні 1990 року, обидві бібліотеки почали діяти під єдиною назвою «Німецька бібліотека»(DeutscheBibliothek) , а в 2006 році отримала законний статус і нове ім’я: Німецька Бібліотека Німеччини (Deutsche Nationalbibliothek).

Вона являє собою загальний архів німецькомовної літератури та Національний бібліографічний інформаційний центр ФРН. Загальні фонди бібліотеки складають нині понад 15 млн. томів.

У 1970 році у Берліні було засновано Німецький музичний архів (DeutscheMusikarchiv) як філію франкфуртського осередку.

Німецька національна бібліотека - це центральна архівна бібліотека і національно-бібліографічний центр Федеральної Республіки Німеччини.

Одному з переважаючих завдань, що стоять перед бібліотекою, є постійне поповнення зборів, шляхом колекціонування публікацій німецькою мовою, як надрукованих в Німеччині , так і за кордоном. Бібліотека повинна архівувати і детально документувати всі видання та документи , що поступають, а також реєструвати і давати доступ до фондів всім охочим.

Національна Бібліотека Німеччини підтримує взаємини з іншими організаціями в рамках національних і міжнародних відносин. Вона входить до числа організацій, які роблять свій внесок до роботи регулюючих механізмів країни, і так само бере участь в зміцненні і розвитку міжнародних стандартів.

Архівне зберігання і використання здійснюються у всіх відділеннях бібліотеки і підпорядковано строгим правилам. Такий порядок забезпечує читача інформацією про місцезнаходження потрібних йому книг і надає необхідні послуги.

Франкфуртська будівля бібліотеки тепер відповідає за розвиток інформаційної і комунікативної техніки; до її заслуг належить також споруда центрального банку даних і управління. Крім того у Франкфурті розташований Німецький архів документів про вигнання громадян Німеччини, євреїв з 1933 по 1945 роки. Національна бібліографія, що збирається й публікується Національною бібліотекою Німеччини, включає:

всі публікації, видані у Німеччині;

всі німецькомовні публікації, видані поза межами Німеччини;

всі переклади німецькомовних публікацій, видані не в Німеччині;

всі іншомовні публікації про Німеччину, видані поза її межами (германіка);

друковані праці, написані або опубліковані німецькомовними емігрантами у період з 1933 по 1945 рр. [8]

Особливістю Німецької національної бібліотеки є наявність в ній виключно німецькомовної літератури та літератури про Німеччину інших країн. Ця бібліотека не є універсальною, тобто в ній не діє принцип: збирати літературу з усіх країн, усіма мовами світу та про всі наукові напрямки, як, наприклад, у Французькій національній бібліотеці. Відносно пізнє створення Німецької національної бібліотеки, її неуніверсальний характер та децентралізація тісно пов'язані з новою й новітньою історією Німеччини: тривалою роздробленістю, поділом внаслідок Другої світової війни, подоланим лише в 1990 році , та принципом федералізму. Відсутність повноцінної універсальної Національної бібліотеки компенсується в Німеччині системою спеціальних тематичних напрямів (Sondersammelgebiete (SSG)). Так кожна крупна бібліотека має кілька таких напрямів або тем, за якими вона збирає всю наявну літературу з усіх країн. Компенсаторним, але, водночас, і конкуренційним фактором є також наявність у Німеччині двох великих універсальних бібліотек — Державної бібліотеки в Берліні та Баварської державної бібліотеки — які за величиною й значенням можуть конкурувати з такими універсальними національними бібліотеками як Французька національна бібліотека чи Британська бібліотека. [19]

ІІ. Внесок бібліотечних діячів Німеччини в розвиток бібліотечної справи

2.1 Перша жінка-бібліотекар Бона Пайзер

У наші дні бібліотека – типово жіноча справа. Але так було не завжди. Протягом століть професія бібліотекаря залишалась професією чоловіків. «Чи можна вважати роботу бібліотекаря новою жіночою професією в Німеччині?» таке питання задавала Бона Пайзер, перша в Німеччині жінка-бібліотекар, у статті, опублікованій в 1901 році в «Центральному журналі Асоціації жіночих організацій». У ті часи жінкам вперше відкрився доступ до цієї професії. З виникненням книжкових і читальних залів різко піднявся попит на кваліфікованих фахівців. Тут дуже до речі знадобилась велика кількість освічених жінок, готових взяти на себе частину обов'язків, не будучи вимогливими у відношенні до гонорару. За свідченням одного з представників цієї професії, його колеги-дами працювали «заради любові до справи» і бралися за «нудні і навіть неприємні завдання».

Бона Пайзер (Bona Paizer) (26.04.1864 – 17.03.1929р.р.) перша жінка-бібліотекар в Німеччині , яка працювала по основній спеціальності як бібліотекар. Тому вона вважається першим народним бібліотекарем Німеччини жіночої статі.

Народилася Бона Пайзер в сім’ї єврейського книготоргівця-видавця. На основі діяльності батька, а також традиційної високої поваги до книги в єврейській сім’ї , вже з дитинства їй прививалась любов і шана до книги.

Однак, вже існуючі в той час громадські бібліотеки були в більшості випадків шкільними бібліотеками, університетськими, приватними, які велися викладачами в порядку громадської роботи. Тільки в 1890 роки великі бібліотеки виникали в рамках так званого руху народних бібліотек – Руху Книгарів по англійському зразку.

Зі своєї власної ініціативи , вирішивши отримати освіту бібліотекаря, Бона вирушила до Англії де працювала волонтеркою у Публічній Бібліотеці (PublikLibrary).

Після повернення до Берліну , вона приєдналася до "Німецького товариства Етичної культури" (Deutsche Gesellschaft für Ethische Kultur). Це товариство виступало за становлення та розвиток громадських бібліотек. Тут Бона Пайзер знайомиться з найвідомішими представниками Руху народних бібліотек Костянтіном Ньорегбегом (Konstantin Nörrenberg) і Паулем Ладевігом (Paul Ladewig).

У 1894 товариство починалося з установчого заклику для суспільної народної бібліотеки і читального залу, після того, як магістрат міста Берліна відмовився від пропозиції історика, письменника, публіциста і бібліотекаря Аренда Бухгольца (Arend Buchholtz) до вдосконалення Міських бібліотек. Медик Рудольф Фірхов (Rudolf Virchow) також приймав участь у підписанні заклику. Таким чином повинні були збиратися грошові і книжкові пожертви для бібліотек. Поряд з Ладевігом , а також бібліотекарем Королівської бібліотеки Ернстом Джепом (Ernst Jeep) Бона Пайзер також являлася членом комісії, яка дбала про рекламу для народної бібліотеки. Бона Пайзер працював у цей час без оплати як керівник бібліотеки "Комерційного союзу працівників жіночої статі" (Kaufmännisches Verband für Weibliche Angestellte), цю діяльність вона продовжувала аж до смерті поряд зі штатною .

У 1895році товариство відкрило перший громадський читальний зал Берліна як Громадський читальний зал Німецького товариства Етичної культури в новому чудовому будинку спорудженому Альфредом Мезелем(Alfred Messel ) на Нойе ШенхаузерШтрассе 13. Тут знаходилися у розпорядженні бібліотеки 5 просторих кімнат . [11]

Перша громадська бібліотека була великим успіхом. Вона працювала в робочі дні щоденно до 22.00 години, крім того, по неділях з 9.30 до 13.00 години. Протягом одного року книжковий фонд з 500 екземплярів зріс аж до 3500. З 1899року читачі мали змогу брати книги додому.

Бона Пайзер і Ернст Джеп відповідали за установу бібліотеки. «Громадська бібліотека служить всьому народу. Вона повинна відповідати потребам всіх верств суспільства в освіті і розвазі. Вона не повинна служити якому-небудь класу, будь-якій партії. Її єдина пристрасть – бути безпристрастною. Вона мусить бути оснащена найкращими творами літератури та сучасної науки. Доступ до літератури має бути якнайлегшим для користувачів, і зручним. Читальні зали мають бути безкоштовними і таким чином доступними для всіх верст населення. Запропоновані в читальній залі газети мають належати партіям різних напрямків. Таким чином бібліотека має бути нейтральним місцем в якому незважаючи на різні точки зору , знайшли взаємну повагу і вільні переконання різні читачі. » – так формулювала принципи своєї діяльності Бона Пайзер. Виходячи з потреб своїх читачів, вона модернізувала бібліотекарську діяльність і ввела нові методики. Її читальний зал мав великий успіх.

Протягом одного рокутут налічувалося 50000 відвідувачів. Зростаюча кількість читачів і новий обсяг літературного фонду примусили книжковий зал переїхати спершу на Мюнцштрассе, потім на Рунгештрассе.

Бона Пайзер приділила багато уваги установі дитячої бібліотеки.З 1913 року розвивалася робота дитячої бібліотеки під керівництвом Бони Пайзер. Для цього вона організовувала часи читання казок для дітей в другій половині дня в неділю. Далі дитячу бібліотечну справу почала розвивати Йохана Мюленфельд (Johanna Mühlenfeld), яка була ученицею Бони Пайзер.

Після відкриття в 1900 році школи бібліотечної справи для жінок, її зал довгий час надавав жінкам єдину можливість пройти практичну підготовку для професійної діяльності.