Курсовая работа: Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)

популярність Тетчер стрімко злетіла після війни за Фолклендські (Мальвінські) острови, британська громадськість була цілковито на її боці;

ЄЕС потрапила у фінансову скруту - ССП вийшла з-під контролю. Тетчер не погоджувалася затверджувати збільшення бюджету, щоб покрити надмірні витрати ССП, доки питання британського внеску не буде вирішене раз і назавжди.

Бюджетні дебати недалеко просунулися на Штутгартському саміті. Ситуація змінилася на краще, коли в січні 1984 року президентство перебрала на себе Франція, Міттеран прагнув швидше розв'язати бюджетние питання і зосередити увагу держав-членів на побудові спільного ринку та політичного союзу. На саміті у Фонтенбло було узгоджено рішення, що ґрунтувалося на знижці у формі фіксованого відсотку від чистого річного внеску Британії - 66%, як пропонувала Тетчер. До того ж було створено «комітет Дуга», що мав займатися просуванням процесу політичного союзу.

Проте в Люксембурзі суперечки поновилися. Велика Британія не була готова погодитися навіть із частковим обмеження свого суверенітету в сфері політики, з чим було невідривно пов’язане майбутнє входження в союз [28].

Саме задля уповільнення політичного діалогу в межах ЄЕС Велика Британія ініціює його розширення за рахунок порівняно бідних країн: 1981р. – Греція, 1986р. – Іспанія, Португалії.

Заперечила Тетчер і можливість військової інтеграції, підкресливши прихильність Британії до НАТО. Англія не дала згоди на проведення конференції щодо вироблення договору про економічний і політичний союз. Прем’єр досить скептично ставилася до продовження європейської інтеграції. Але М. Тетчер усвідомлювала можливості, які відкривало для британської торгівлі продовження членства в ЄЕС. На погляд Тетчер, європейська інтеграція не повинна йти далі усунення перешкод на шляху торгівлі й інвестицій і координації економічної та зовнішньої політик винятково на міжурядових засадах [10, С.95]. Зокрема, міністр закордонних справ Британії лорд Каррінгтон запропонував «Лондонську доповідь про європейське політичне співробітництво», яка була ухвалена Нарадою ЄЕС і передбачала координацію дій країн «Спільного ринку» в третіх країнах.

Активність британської дипломатії в напрямі більш тісної взаємодії країн ЄЕС в зовнішньополітичній сфері переслідувала одночасно кілька цілей: компенсувати відсутність у Лондона прагнення до прискоренні процесу створення економічного і валютного союзу, відволікти увагу від небажання просуватися до цього союзу темпом, який намагалися задати Париж і Бонн [17, С.84]. Велика Британія намагалася призупинити інтеграційні процеси в валютно-економічній сфері, намагаючись виграти час для стабілізації свого економічного і фінансового положення. Крім того, ставши учасником заснованої в 1979р. європейської валютної системи, вона вже через 2 роки вийшла з діючого в її рамках механізму регулювання обмінних курсів [2, C.22].

Тож за Маргарет Тетчер відбувається формування політики Великої Британії за принципом: внутрішні політичні інтереси домінують над європейськими. Уряду Тетчер вдалося зберегти економічні пільги. Велика Британія добивається зменшення відрахувань до бюджету ЄС, зокрема на розвиток агропромислового комплексу країн ЄС. Жорсткість і непоступливість курсу М. Тетчер виявилася у відмові від участі в Європейській валютній системі та виборюванні бюджетних поступок на саміті у Фонтенбло в 1984 р.

Щоб зменшити налагодженість політичного діалогу в межах ЄС – ініціює його розширення за рахунок порівняно бідних країн: 1981р. – Греція, 1986р. – Іспанія, Португалії. З тією ж метою намагається розвивати зовнішньополітичну співпрацю, замість поглиблення економічної та політичної інтеграції.

Кінець 80-х характеризувався загостренням протиріч між "євроскептиками" та "євроцентристами" в британському суспільстві та втратою підтримки курсу М. Тетчер у європейському питанні.28 листопада 1990 р. прем’єр змушена була подати у відставку.

в
Висновки

Період кінця 60-х – початку 70-х років характеризувався загостренням боротьби на британському та європейському рівнях за вступ країни до ЄЕС на умовах, вироблених його членами, що змусило Велику Британію відмовитися від преференційної системи в межах Співдружності, погодитися на високі внески до спільного бюджету, прийняти умови спільної аграрної політики. Спроба вирішення консервативним урядом Е. Хіта через об’єднану Європу нагальних британських проблем ─ структурного реформування економіки, розширення ринку збуту товарів ─ збіглася з початком світової економічної кризи.

Період 1 квітня 1974 р. ─ 3 травня 1979 р. характеризується наростанням внутрішньоекономічних проблем і невдоволенням громадськості наслідками вступу країни до ЄЕС. Ці обставини змусили Г. Вільсона висунути вимоги про перегляд Договору 22 січня 1972 р. Результати референдуму 5 червня 1975 р. підтвердили доцільність членства Британії в ЄЕС. Лейбористські уряди Г. Вільсона (1974-1976) та Д. Каллагена (1976-1979) здійснили перші спроби вплинути на реформування спільного бюджету та аграрної політики ЄЕС. Велика Британія намагається робити акцент не на політичному та економічному, а на зовнішньополітичному та військовому співробітництві.

Кінець 80-х характеризувався загостренням протиріч між "євроскептиками" та "євроцентристами" в британському суспільстві та втратою підтримки курсу М. Тетчер у європейському питанні.28 листопада 1990 р. прем’єр змушена була подати у відставку.

Література

1. Андреева Т. Безопасность Западной Европы и независимые ядерные силы Великобритании и Франции. // МЭиМО. - 2004. - №1. – С.51-61

2. Величко В. Договір про реформу ЄС – «додана вартість» для світу, Європи та України // Зовнішні справи. – 2007. - №12. – С.10-14.

3. Вонсович О. Політика безпеки і оборони ЄС: ретроспектива й перспектива. // Політика і час. – 2007. - №4. – С41-43

4. Газін В.П., Копилов С.А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки). – К.: Либідь, 2004. – С.111-136

5. Гречанінов В. Європа та нові виклики безпеки. // Політика і час. – 2007. - №6. – С20-23

6. Грубов В., Свинаренко В. Більше демократії - більше зброї? Воєнна політика Великої Британії у глобальному вимірі. // Політика і час. – 2006. - №1. – С.17-23

7. Десмонд Дайнен. Дедалі міцніший союз. – К.: К.І.С., 2006. – 735с.

8. Європейська інтеграція: крок за кроком. / Д. Корбут, В. Замятін, І. Підлуська та ін. – К.: фонд «Європа ХХІ», 2001. – 216с.

9. Европейское оборонное сотрудничество. – М., 2004. – 211с.

10. Злоказова К. Расширение ЕС: за и против с позиций его членов // МЭиМО. - 2004. - №1. – С.64-65

11. Кальвокоресси П. Мировая политика. (1945-2000рр). – М.: Международные отношения, 2003. – 591с.

12. Ковалишин Л. Нова модель безпеки // Зовнішні справи. – 2007. - №11. – С.50-53

13. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський союз: заснування і етапи становлення. – К., 2001. – С.262-320

14. Лебедев А.А. Очерки британской внешней политики (60-80-е годы). – М.: Международные отношения, 1988. – С. 20-87

15. Лебедев И. Гордон Браун о приоритетах внешней политики Великобритании. // Компас. - №48. – 23-29

16. Макарпев В. Грозит ли евро скорый крах? // Компас. – 2005. - № 26. – С.50-52.

17. Мартиненко А.К., Мартиненко Б.А. Міжнародні відносини (1945-1975рр.). – К.: Ліра, 2007. – С.210-214

18. Мартинов А. Спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу: проблеми формування та перспективи реалізації. // Людина і політика. – 2001. - №5. – С.35-48

19. Минеев А. Тони Блэр предлагает ЕС выход из кризиса через модернизацию // Компас. –2005. - №26. – С.50-52

20. Мочалов Л. О формировании политической доктрины «нового лейборизма» // Вестник МГУ Сер.12. – 2001. - №1. – С.76-81

21. Мусский И. Сто великих дипломатов. – М.: Вече, 2004. – С.491-494

22. Проблемы британской историографии 1987г.: Великобритания и Хельсинкское совещание по безопасности и сотрудничеству в Европе. Отв. Ред.И. И. Жигалов М.: Наука. – 1987. – С.9-20

23. Семенюк О. ЄС 15+10: нові безпекові виклики чи перспективи. // Політика і час. – 2006. - №11. – С.24-27

24. Системная история международных отношений/ А.Д. Богатуров, Т.В. Бордачев, В.Г. Коргун и др.: В 2-х т. – Т.2. События 1945-2003 гг. – М.: Культурная революция, 2006. – 720с.

25. Стисла історія європейської інтеграції // Історичний календар 2000року/ Упорядник А. Денисенко, В. Туркевич. – К., 1999. – С.357-360

26. Терентьєв А. Торийская внешняя политика Тони Блэра. // МЭиМО. – 2005. - №10. – С.49-53.

27. Терешко С. Рік минулий для Європейського Союзу: підсумки та оцінки. // Політика і час. – 2006. - №2. – С8-15

28. Терещенко О. Конституція ЄС: прорив чи провал? // http: // www. yur-gazeta. com/

29. Тоді Філіп. Нарис історії Європейського Союзу. – К.: К.І.С., 2001

30. Хохлов И. Субсидиарность как принцип и механизм политики Европейского Союза. // МЭиМО. – 2004. - №5. – С.95-101

31. Храбан І. «Третій шлях» Великої Британії в європейській політиці // Людина і політика. –2004. - №2. – С.112-121

32. Циварев А. О современном этапе строительства системы европейской безопасности. // МЭиМО. – 2002. - №1. – С. 19-20.