Курсовая работа: Страхова послуга та її реалізація на ринку України

Страховими агентами – юридичними особами можуть бути: бюро брачних знайомств, туристичні агенції, юридичні консультації і нотаріальні контори. Сукупність юридичних осіб, які виступають як страхові агенти, створює альтернативну мережу розповсюдження даного страховика.

На страховому ринку є різноманітність видів виплат за посередницьку діяльність:

Провізія – плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Додаткові виплати – складаються із виплати страховиком коштів, спрямованих на забезпечення необхідних умов для виконання страховими агентами своїх функцій.

Компенсації – кошти, що надає страховик своєму страх агенту у разі припинення дії контракту чи виходу останнього на пенсію.

По формам взаємозв’язку страховика зі страховими компаніями прийнято розрізняти безпосередній зв’язок та систему генералних страхових агентів.

Безпосередній зв’язок – найбільш проста форма, яка спирається на контракти та генеральні згоди.

Система генеральних страхових агентів – найбільш зрілий тип відносин. Створюється по територіально-адміністративному признаку.

Генеральний страховий агент, діючий безпосередньо від імені і по дорученню страховика, приймає на роботу страхових агентів, проводить їх інструктаж і визначає зону обслуговування.

Таким чином, вертикальний рівень організації системи продаж страхових полісів має вид ланцюга : генеральний страховий агент – страховий агент – субагент.

Перевага системи генеральних страхових агентств в їх мобільності та гнучкості. Відпадає необхідність мати великий штат працівників. Робота будується на контрактній основі з залученням експертів і спеціалістів для оцінки ризиків.

Продовжуючи аналіз діяльності посередників на страховому ринку, необхідно визначити, що до посередників відносяться не лише агенти, а й страхові брокери. Страховими брокерами можуть бути фізичні або юридичні особи, які зареєстровані і діють на страховому ринку від свого імені та на підставі доручень страхувальника або страховика.

Його діяльність спрямована на задоволення потреби страхувальника у страховому захисті або задоволення потреби страховика у збільшенні обсягу страхових премій, сприяння зростанню чисельності страхувальників, саме серед яких і розкладається ризик страховика.

Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, брокер зобов’язаний: “забезпечувати укладання договору договору страхування на найвигідніших умовах для страхувальника, відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище: володіти інформацією, необхідною для укладання договору страхування на вигідних умовах для страхувальника.

Страховий брокер на страховому ринку діє у певних межах. „Страховий брокер не може проводити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку.

Страховий брокер на відміну від страхового агента, у своїй діяльності має суттєво більше варіантів свободи, оскільки він є незалежним як від страховика так і від страхувальника.

В функції брокера входить визначення оптимальних умов страхування для клієнта. При настанні страхового випадку брокер виступає як консультант страхувальника і допомога в отриманні страхової суми або страхового відшкодування.

Страхові брокери із числа фізичних осіб не можуть по дорученню страховика і за його рахунок проводити страхові виплати, а також інкасування страхових взносів. Такі дії можуть виконувати страхові брокери тільки із юридичних осіб і при наявності страхової угоди. Страхові посередники знаходяться ближче до страховикам і оперативніше реагують на зміни ринкової кон’юнктури страхових послуг. Це дозволяє страховику запропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим попитом на ринку.

Використання посередників в страхуванні дозволяє страховику підвищити свою конкурентноздатність, так як дає можливість користуватися джерелом інформації про те, чого хотять страхувальники, як вони приймають види страхування, які пропонуються посередниками. Сам процес продажу страхових полісів носить назву аквізиції, а посередники, які виконують ці функції, називаються аквізиторами.

Продаж страхових полісів через посередників є провідними в системі організації укладання договорів страхування. Чим ширше мережа посередників. Тим більше потенційних страхувальників дізнаються про дану страхову компанію і зможуть скористатися її послугами.

В Україні існує нестача посередників, професійних брокерів, котрі виражали б інтереси клієнта і шукали йому по об’єктивним ознакам кращу страхову компанію.

Мало також агентів, які б професійно прдавали страховий продукт. Крім того, виникла необхідність в професійному регуляторі. Ми відрізняємося від западного ринку тим, що у нас не сформована потреба в страхових послугах. Це психологія помножена на неплатоспроможність населення.

Але розвиток страхового ринку спричиняє не тільки збагачення форм діяльності посередницьких структур, а й вимагає активної дії страховиків у безпосередньому просуванні страхових продуктів до страхувальника, тобто страховик інколи прагне працювати із страхувальником без участі посередників.

3. Стан страхового бізнесу в Україні.