Курсовая работа: Стратегія ефективного використання прибутку на підприємстві

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.[10]

Чистий прибуток розподіляється і використовується відповідно до статуту підприємства і установчих договорів.

Відповідно до принципових (головних) напрямків використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що використовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо;

2) прибуток, що залишився на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Нерозподілений прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту грошових коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.[1]

Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1 - Схема використання прибутку підприємства

1.3 Методи стратегічного аналізу

Стратегічний аналіз - перетворення бази даних, отриманих у результаті аналізу середовища, на стратегічний план підприємства.

До інструментарію стратегічного аналізу належать:

• формальні моделі й кількісні методи;

• самостійний творчий аналіз, що базується на специфіці під­приємства, аналітичних та інтуїтивних здібностях менеджерів і плановиків. [3]

Стратегічний аналіз можна виконувати у два етапи:

• порівняння планових орієнтирів підприємства і реальних мож­ливостей, які пропонує середовище; аналіз розриву між ними;

• аналіз можливих варіантів майбутнього підприємства; визна­чення стратегічних альтернатив.

При аналізі ефективного використання прибутку підприємства важливе значення мають методи його прогнозування.

Методами прогнозування називають сукупність прийомів та оцінок, які дають змогу на основі аналізу минулих (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв’язків, притаманних об’єкту, а також їхніх змін винести судження певної ймовірності щодо майбутнього розвитку об'єкта.

Надійний вибір методів прогнозування залежить від таких факторів:

· цілей прогнозу, його завдань;

· періоду на який формується прогноз;

· специфіки об’єкта прогнозування;

· вірогідності і повноти вхідної та вихідної інформації;

· обмежуючих факторів прогнозування (ресурсів алгоритмів, програм тощо).[13]

Отже має бути єдина система оптимального вибору методів, яка відповідатиме таким вимогам:

· використання способівапріорної оцінки іметодів, які поєднують суб'єктивну цінність та об'єктивну значимість оцінок;

· застосування оцінок має бути чітким і не допускати різних тлумачень щодо вибору методу;

· створення можливостей нарощування інформації для використання різних методів прогнозування.