Курсовая работа: Стратифікація мовних одиниць на території Німеччини

Об’єктом дослідження виступають німецькі діалекти.

Предмет дослідження становлять особливості німецьких діалектів.

Основною метою дослідження є зіставлення та розгляд класифікації та особливостей формування різних варіантів німецьких діалектів.

Відповідно до мети дослідження в роботі ставляться і вирішуються наступні завдання:

- Розгляд понять діалект і літературна мова;

- Розгляд розвитку та становлення німецьких діалектів;

- Розгляд впливу інших мов на німецьку мову;

- Розгляд класифікації сучасних німецьких діалектів;

-Розгляд та порівняння лексико-семантичних, фонетичних та граматичних особливостей німецьких діалектів [9,367].

В даній роботі використовуються такі методи аналізу як зіставний, описовий, метод порівняльного аналізу, метод порівняльно-історичного аналізу.

Розділ 1. Територіальні відмінності мовних одиниць

1.1 Поняття літературної мови та діалекту

Основою німецької літературної мови становлять діалекти. Літературна німецька мова була сформована з верхньо-південнонімецьких та верхньо-середньонімецькіх діалектів. За часів Середньовіччя відбулося друге пересування приголосних. Пізніше літературна німецька мова вплинула на нижньо-північнонімецькі діалекти, котрих зміна смичкових приголосних не торкнулася.

Літературна мова - це унормована мова суспільного спілкування, спільна мова писемності одного, іноді декількох народів: мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям [30,352].

Власне літературна мова - одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами - діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.

Система функціональних стилів німецької мови включає в себе літературну мову (Schriftsprache, Standardsprache, Hochdeutsch), що зближуються з літературною нормою побутово-розмовна мова (Umgangssprache), регіональні, побутово-розмовні мови (берлінська, північнонімецька, верхньо-саксонсько-тюрінгенська, вюртемберзька, баденська, баварська, пфальцьська, гесенська), численні напівдіалекти (що виникли на базі діалектів регіональні розмовні наддіалектні форми мови, що відрізняються від власне діалектів усуненням найбільш специфічних діалектних ознак) і власне територіальні діалекти [23,97].

Діалект (грец. διαλέγομαι, dialegomai „розмовляти, спілкуватись, вести розмову один з одним“ звідки διάλεκτος — наріччя, говір, мова, якою спілкується між собою певна група людей), різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю [27,31].

Регіональні і навіть місцеві діалекти різняться один від одного і літературної німецької мови у вимові, граматиці і лексиці настільки, що в деяких випадках непорозуміння робить спілкування неможливим:

Satz: Er ist vor vier oder sechs Wochen gestorben. Schleswigisch: He is fr veer oder sähs Week'n dod blöw'n. Holsteinisch: He is voer veer oder ss Weeken dod blewen. Ripuarisch: Dia es für vier udder sechs Weihn gestorfe. Brandenburg-Berlinisch: Ea is voa via oda sechs Wochen jestorben. Sächsisch: Aorr is vaorr vier aber sechs Wuchn gestorm. Hochalemannisch: Ar esch ver viar eder sex Wocha gschtorwen. Südbairisch: Er ischt vor viar odr säx Wocha gstorba (6,121).

Іноді люди з різних земель не можуть зрозуміти один одного, якщо вони говорять на своїх рідних діалектах. Саме в таких випадках на допомогу приходить літературна німецька мова - основний засіб передачі інформації в літературі, освіті та бізнесі. Більшість німців - білінгвісти: вони з дитинства володіють як діалектом свого регіону, так і літературною мовою (Hochdeutsch). Якщо ви трохи знаєте класичний варіант німецької, ваш співрозмовник-німець буде намагатися говорити з вами на літературній мові (також має діалектні забарвлення, проте, вже більш-менш нагадує те, що ви колись вивчали).

Сучасна німецька мова складає історично сформовану складну, ієрархічно організовану систему різних форм існування, що включає: літературну мову, різновиди побутово-розмовної мови і територіальні діалекти.

Діалект являє собою територіально замкнуту, специфічну для даної місцевості форму існування мови на відміну від літературної мови, яка носить надтерріторіальний характер і не обмежениа рамками певної місцевості.

Функціональні та структурні ознаки територіального діалекту найчастіше характеризують через його протиставлення літературній мові.

Діалект - це така форма існування мови, для якої характерні:

1) територіальна обмеженість,

2) неповнота суспільних функцій і як наслідок цього - незначне стильове розмаїття, зокрема наявність стилів, пов'язаних лише з розмовною формою реалізації мови (діалекту як неписемній формі невластиві такі книжкові функціональні стилі, як офіційно-діловий, науковий, публіцистичний і т.д.).

3) закріпленість за побутовою та побутово-виробничою сферою спілкування,

4) певна, історично-зумовлена соціальна сфера поширення - серед селян і близьких до них соціальних груп,

5) відсутність відбору та регламентації мовних засобів (існування норми у вигляді узусу, а не кодифікованих правил),

6) структурна підпорядкованість діалекту вищим формам існування мови, зокрема літературній мові [14, 92].