Курсовая работа: Стратифікація мовних одиниць на території Німеччини

5. Однакові займенники 1-ї и 2-ї о. у Akk. та D.: порівняйте

нижньонімецка mi(k) — верхньонімецька mir 'мені' и mich 'мене',

нижньонімецка di(k) — верхньонімецька dir 'тобі' и dich 'тебе' (20,49).

6. Також існує велика різниця у формі прийменників:

Tабл.3 Прийменники верхньо- та нижньонімецької мови

Верхньонімецька мова	Нижньонімецька мова
auf	op, up
unter	ünner, needen
neben, bei	blangen, bi
auf, hinauf	op, up, rop
hinunter	dal, hendal
in Верхньонімецька мова	in Нижньонімецька мова
an	an
vor	vör
hinter	achter

7. В наступній таблиці вказані відмінності у формі сполучників:

Табл.4 Сполучники верхньо- та нижньонімецької мови

Верхньонімецька мова	Нижньонімецька мова
und	un
oder	oder
mit	med
ohne	ahn, ohn
weil	vun wegen
während	wieldes
als	as

8. Відмінності у формі питальних займенників:

Табл.5 Питальні займенники верхньо- та нижньонімецької мови

Верхньонімецька мова	Нижньонімецька мова
wer	wokeen
wo Верхньонімецька мова	woneem Нижньонімецька мова
wie	wo, woans, wodeenig
was	wat
warum	worüm, woso
wann	wanner, wenn

Крім лексико-семантичних та фонетичних особливостей нижньо-німецький діалект має й ряд граматичних особливостей, які також ускладнюють розуміння для тих, хто вивчав тільки літературну німецьку мову .

Висновки

У даній роботі були розглянуті такі поняття як літературна мова та діалект, види діалектів, їх поява, розвиток та становлення під впливом інших мов, поширення, сучасний стан та їх лексико-семантичні, фонетичні та граматичні особливості. Були зіставлені та розглянуті класифікація та особливості формування різних варіантів німецьких діалектів.

Так як протягом довгого періоду часу Німеччина не була єдиною державою, на її території проживала велика кількість різноманітних племен, які мали свою власну культуру, власні традиції, а тому й мовні особливості. Кожне з племен розмовляло власною мовою, і хоча вони постійно взаємодіяли між собою і мовна межа поступово зникала, корінне населення все-одно зберегло

певні лексико-семантичні, фонетичні та граматичні особливості.

Наприклад,для баварського мовного ареалу речення літературної мови Ich habe es ihm gegeben «Я йому це дав» у літературній побутово-розмовній мові звучить як Ich hab's ihm gegeb'n, у регіональній побутово-розмовній – як Ich hoob's ihm geb'n, у напівдіалекті - I hoob's eahm gebm, у діалекті - I hoos eahm gem(24,21).

Приблизно в 1200 році в середньонімецькій поезії була прийнята спроба об'єднання діалектів німецької мови. Вона була досить успішною і полягала в тому, що поети у своїх творах намагалися не використовувати слова і вирази, які відносилися до різних діалектичних груп і були незрозумілі людям різних регіонів. Однак це нововведення було доступно тільки грамотним людям, яких у країні в той час було мало.

Основою офіційної німецької літературної мови в німецькомовних країнах є діалект столиці Німеччини. На сьогоднішній день стандартна німецька мова - це симбіоз верхньонімецького і середньонімецького діалектів, і тільки в місті Ганновері німецька літературна мова дуже довго залишилася незмінною.

За часів Реформації в північній частині країни стандартну німецьку мову було прийнято в якості мови, на якій проходило навчання в школах, нею користувалися в галузі державного управління. За часів процвітання Ганзи, діалекти нижньонімецької групи поряд з нідерландською мовою були поширені на всій територіїПівнічної Німеччини. Минув час, поки місцеві діалекти на цій території були майже повністю замінені літературною мовою.

Літературна німецька дуже сильно відрізнялася від нижньонімецького діалекту і через це застосовувати їх разом було неможливо. Зараз жителі Північної Німеччини майже не вживають нижньонімецький діалект, а говорять німецькою літературною мовою. А ось у центральній та південній частині країни збереглися місцеві діалекти, так як вони були схожі на літературну німецьку мову.